- •1. Первісний лад.
- •3. Кіммерійці, скіфи, сармати на території у.
- •4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •5. Норманська та анти норманська теорії походження державності Київської Русі.
- •6, 8. Головні напрямки зовнішньої політики Київської Русі. Прийняття християнства.
- •9. Соціально-економічні відносини в Київській Русі.
- •10. Соціально-економічні та політичні передумови феодальної роздробленості Київської Русі.
- •11. Утворення Галицько-Волинської держави.
- •12. Русь та монголо-татари
- •16,18. Зародження українського козацтва та його суспільно-політична організація.
- •20. Сел.-коз повстання
- •22. Передумови та причини визвольної війни 1648-1654 рр.
- •24. Битва під Берестечком. Білоцерківський мир.
- •25. Переяславська угода 1654 р. Та її історичні
- •27. Дипломатична діяльність хмельницького
- •28. Політичне становище у. У іі пол. 17 ст. Руїна.
- •29. Виговський. Гадяцький трактат.
- •30. Боротьба за об’єднання. Дорошенко
- •31. Андрусівське перемир’я, бахчисарайський та вічний мирні договори, їх наслідки.
- •32. Гетьманщина та її устрій
- •33,34. Північна війна на у. Політика гетьмана Мазепи.
- •35.Скасування гетьманщини.
- •36. Гайдамацький рух. Коліївщина
- •37.Поділи польщі та їх соц.-пол наслідки для у.
- •38.Культура у в кінці хуіі в 1 пол хуііі
- •39. Кирило-мефодіївське товариство
- •40. Антиукр політика царату в 2пол 19. Валуєвський циркуляр, емський указ
- •41. Національне відродження за з/у землях в 19-20 ст
- •42. Культура у в 2 пол 19-20 ст.
- •44. Громадівський рух
- •45. Західноукраїнські землі в 19-20 ст
- •46. Аграрна політика Столипіна на у, її економічні та політичні наслідки.
- •47. Рос демокр революція у у 1905-1907 рр.
- •49. Західноукраїнські землі в роки і світової війни.
- •50. Держ відродження у
- •52. Боротьба за політичну владу наприкінці 1917 р. Причини громадянської війни в у.
- •53. Утворення та основні етапи діяльності Української Центральної Ради.
- •54. Причини перевороту 28-29 квітня. Суть гетьманського режиму.
- •55. Зовн пол. Діяльність у держави
- •56. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.
- •57.Берестейський мир.
- •58. Повстання Директорії.
- •59. Унр періоду директорії.
- •60. Діяльність Директорії у 1919-1920 рр.
- •61. Проголошення зунр та її злука з унр.
- •62.Польсько-укр війна
- •63. Встановлення Радянської влади в у у 1920 р. Підсумки та наслідки громадянської війни.
- •64. Рос білогвард рух
- •65 Більшовицький режим.
- •66. Селянські повстання.
- •67. Причини поразок.
- •68. Відбудова народного господарства у. На засадах непу.
- •69. Політика Узації: причини, суть, наслідки.
- •71. Індустріалізація
- •73. З/у землі у складі ін держав
- •75. Пакт молотова-ріббентропа
- •77. Причини поразок.
- •78. Оун упа в роки 2 світової війни
- •80. Окупаційний режим та Рух Опору в у.
- •81. Битва за дніпро
- •82.Визволення правобер у
- •83. Визволення лівобер у
- •85. Визволення у. Від фашистських окупантів. Наслідки іі світової війни для у.
- •86. Хрущовська відлига
- •87. Дисидентський рух
- •90. Братства та їх роль
62.Польсько-укр війна
Початок
Українсько-польська війна в Галичині 1918—19 — почалася 1 листопада 1918 збройним виступом проти української влади у Львові об'єднаних польських підпільних військових організацій під командуванням сотника Мончинського. Такі ж місцевого характеру повстання підняли поляки у Дрогобичі, Самборі, Перемишлі та інших містах, переважно користуючися прихильністю комендантів місцевих австро-угорських залог, але вони були ліквідовані на початку листопада 1918 українськими військовими частинами.
Активна військова підтримка польського повстання у Львові варшавським урядом і спричинила початок війни між Польщею і ЗУНР. Військову допомогу польському повстанню до кінця 1918 подавала головно польська Західна Галичина, а від січня 1919 — уся польська держава. Перемогу Польщі в цій війні вирішили у 1919 р. дивізії генерала Ю. Галера, сформовані у Франції для війни з більшовиками.
Бої у Львові тривали зі змінним успіхом до 21 листопада 1918, доки поляки не досягли чисельної переваги завдяки допомозі, що надійшла їм через Перемишль. Щоб уникнути оточення, командувач українських сил полковник Г. Стефанів наказав українським частинам у ніч проти 22 листопада 1918 залишити Львів. Поза Львовом бої з поляками затяглися на західних кордонах ЗУНР. Українці відбили Перемишль 4 листопада, але вже 11 листопада втратили його знову, що дозволило галицьким полякам тримати безпосередній зв'язок з Краковом і привозити підкріплення до Львова. Перші місяці після виходу зі Львова Начальна Кватира Галицької Армії використала для організації бойових груп, пізніше корпусів Галицької Армії (див. Укр. Гал. Армія). Уже в першій половині грудня існував польсько-український фронт від Тісної до Хирова і поза Перемишль до Львова, зі Львова до Ярослава і повз Любачів і Раву Руську до Белза і далі, на північ до Крилова на Холмщині.
З грудня 1918 Українсько-польська війна велася за володіння Львовом, який українці хотіли відбити, та на західному і північному фронтах, де поляки з початком січня здобули м. Угнів і Белз та оволоділи залізничою колією Ярослав-Рава-Руська, що їм давало базу для дальших операцій.
Після двох безуспішних наступів УГА на Львів у грудні 1918 і на початку січня 1919 Начальна Кватира УГА вирішила знищити залізниче сполучення між Львовом і Перемишлем (т. зв. Вовчухівська операція 15 лютого по 19 березня 1919). Дальшому успіхові наступу перешкодила Військова Місія Антанти під проводом А. Бартелемі, яка в прикрій для поляків ситуації зажадала перемир'я. 2 березня 1919 почалися знову воєнні дії, і 19 березня поляки вдруге опанували колію Львів-Перемишль. Нову пропозицію альянтів — Ради Чотирьох (демаркаційна лінія генерала Л. Боти) прийняла Начальна Кватира Галицької Армії, але відкинули її поляки і, не зважаючи на зобов'язання не вживати проти українців сформованої у Франції армії генерала А. Галлера, частину її (35 000) спрямовано на протиукраїнський фронт. У середині травня 1919 поляки почали загальний наступ на українські позиції в Галичині та на Волині й дійшли 25 травня 1919 лінії Болехів-Ходорів-Бібрка-Бузьк; деякі з'єднання УГА (1-ша гірська бригада і група «Глибока») втратили зв'язок з головними силами і були змушені перейти на Закарпаття. Тоді румунська армія захопила південно-східну територію ЗУНР. Це змусило Начальну Кватиру Галицької Армії відвести частини УГА в південно-східній трикутник Галичини, замкнений ріками Збруч-Дністер. Після короткого відпочинку й реорганізації українські частини під командуванням генерала О. Греківа, що тоді очолював УГА, 7 червня перейшли до наступу (т. зв. Чортківська офензива). Успішними боями відкинуто польські сили на лінію Дністер — Гнила Липа — Перемишляни — Підкамінь, що викликало ентузіазм серед вояцтва й спричинило відмову Начальної Квартири Галицької Армії прийняти умови перемир'я та демаркаційну лінію, так звану лінію Дельвіґа.
Цілковитий брак боєприпасів примусив, однак, українські частини відступити на вихідні позиції в трикутник між Збручем і Дністром. Тому що дальша боротьба з близько 110-тисячною польською армією, яку Франція забезпечила всіма модерними воєнно-технічними засобами, була безнадійна, УГА 16 — 18 липня 1919 відступила за Збруч на допомогу УНР в її боротьбі з більшовиками.
