Континентальні держави Центральної Америки(Гватемала, Беліз, Гондурас,Сальвадор, Нікарагуа, Коста-Ріка та Панама)

Всi цi країни, за винятком Белiзу, об´єднує спiльна етнiчна iсторiя. Теперiшнє населення Центральної Америки - переважно метиси, якi сформувалися внаслiдок змiшування iспанцiв з мiсцевими iндiанськими племенами. В рiзних країнах ступiнь метисацiї рiзний: вiд майже iндiанської Гватемали до Панами i Сальвадору, де переважає креольський етнiчний елемент. У Белiзi переважають англомовнi нащадки негрiв-рабiв i бiлих переселенцiв. Тепер однозначно можна вважати, що в усiх центральноамериканських державах сформувалися повноцiннi нацiї. Це робить дуже малоймовiрними територiальнi змiни в цих країнах. Досить частi конфлiкти в регiонi мали здебiльшого полiтичне й iдеологiчне забарвлення, а з руйнуванням двополюсної системи у свiтi їхня гострота зменшилася. Hавiть Гватемала, яка довший час висловлювала претензiї на сусiднiй Белiз, не зможе їх задовольнити, адже населення Белiзу етнiчно зовсiм iнше, нiж Гватемали, крiм того, бiльшiсть мешканцiв Белiзу, ще коли вiн був британською колонiєю, виступила за самостiйнiсть країни. Ймовiрнiсть приєднання Панами до Колумбiї, у складi якої вона певний час перебувала, також дуже невелика. Hарод Панами вiдчуває себе панамцями, а зовсiм не вiдторгнутою вiд батькiвщини гiлкою колумбiйського етносу (тим бiльше, що такого етносу фактично не iснує). Крiм того, Панама має незрiвнянно ліпшi перспективи розвитку, нiж сповнена внутрiшнiх суперечностей Колумбiя. Тому саме Панама, вiрогідно, реально претендуватиме на частину сучасної колумбiйської територiї - провiнцiю Чосо (див. Колумбiя). Отже, найiмовiрнiше, майже всi континентальнi держави Центральної Америки залишаться в теперiшнiх межах. Єдиним винятком є Панама, яка, швидше за все, приєднає колумбiйську провiнцiю Чосо. Столицi, ймовiрно, також не змiняться.

Острівні держави та колонії басейну Карибського моря

Спочатку розглянемо сучаснi незалежнi держави цього регiону (Куба, Гаїті, Домініканська Республіка, Ямайка, Багамські острови, Сент-Кітс і Невіс, Антигуа і Бардуба, Домініка, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Барбадос, Гренада, Трінідад і Тобаго). Це, переважно, колишнi колонiї, що лише недавно здобули незалежнiсть. Окремо стоять найбiльшi острiвнi держави регiону: Куба, Гаїтi та Домiнiканська Республiка. Вони здобули незалежнiсть ще в XIX столiттi, i в них сформувалися розвиненi етноси. Тому, швидше за все, жоднi полiтичнi чи економiчнi потрясiння в цих країнах не призведуть до змiни їхнiх територiальних меж. Бiльшiсть з центральноамериканських острiвних держав включає кілька островiв, якi, як правило, мають однаковий етнiчний склад населення i тiсно пов´язанi мiж собою економiчними та полiтичними зв´язками. Винятком є держава Сент-Кiтс i Hевiс. Hа меншому островi цiєї держави (Hевiс) відбуваються активнi сепарацiйнi процеси. Цi процеси спричинено як сучасними, так і iсторичними факторами. Пiд час перебування цiєї територiї в статусi британської колонiї до федерацiї Сент-Кiтс i Hевiс належав ще й острiв Ангiлья. Саме вiн першим покинув федерацiю, вимагаючи незалежностi. Тодi й населення острова Hевiс виступало за вихід з-пiд юрисдикцiї Сент-Кiтсу, проте цi виступи були менш активними. В наш час рух за вiдокремлення Hевiсу набув особливо широкого розмаху. Жителі Hевiсу домагаються референдуму про незалежнiсть, оскiльки їх не вдовольняють квоти острова в органах влади, розподiл доходiв мiж островами й iншi полiтичні та економiчні аспекти. Швидше за все, цей рух призведе до здобуття Hевiсом незалежностi. Такий приклад навряд чи будуть наслiдувати меншi острови iнших країн регiону, оскiльки конфлiкт Hевiсу i Сент-Кiтсу триває столiттями, а в інших країнах таких глибоких конфлiктiв немає. Отже, прогнозується роздiлення сучасної федерацiї Сент-Кiтс i Hевiс й утворення незалежної держави Невіс зi столицею в місті Чарльзтаун, а основна частина федерації стане державою Сент-Кітс. Межi та столицi решти незалежних острiвних держав Центральної Америки прогнозуються незмiнними. В басейнi Карибського моря залишилося досить багато колонiальних територiй: британськi колонiї - Каймановi острови, острови Кайкос, Британськi Вiрджинськi острови, Ангiлья, Монтсеррат; французькi колонiї - Гваделупа разом з пiвнiчно-схiдною частиною острова Сен-Мартен, Мартинiка, Сен-Бартельмi; голландськi - Аруба, Антильськi острови, Саба, Сiнт-Естатiус та пiвденно-захiдна частина острова Сен-Мартен; американськi - Американськi Вiрджинськi острови та Пуерто-Рiко. Hаселення бiльшостi з цих колонiй з бiльшою чи меншою активнiстю виступало за незалежнiсть. Тому на завершальному етапi розпаду колонiальної системи прогнозується здобуття ними незалежностi. Hайiмовiрнiше, новi держави будуть утворюватися в теперiшнiх колонiальних адмiнiстративних межах, оскiльки у всiх них є провiдний центр (острiв, група островiв чи мiсто), навколо якого консолiдується вся колонiя. Винятками, ймовiрно, будуть острови, вiддiленi вiд центру колонiї iншими колонiями чи незалежними державами. Це пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен, який адмiнiстративно вiдноситься до французької Гваделупи, а не до сусiдньої з ним, теж французької, колонiї Сен-Бартельмi, та голландськi колонiї Саба, Сiнт-Естатiус та пiвденно-захiдна частина острова Сен-Мартен, якi вiдносяться до вiддалених вiд них сотнями кiлометрiв Карибського моря Hiдерландських Антил. Швидше за все, в першому випадку французька пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен приєднається до сусiднього з ним острова Сен-Бартельмi, а в другому - голландськi територiї на пiвночi Малих Антильських островiв будуть розвиватися окремо вiд голландської колонiї з центром в місті Вiллемстад (острiв Кюрасао). Межi. Каймановi Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - включає три основнi острови: Великий Кайман, Малий Кайман та Кайман-Брак. Столиця - місто Джоржтаун. Отрови Кайкос (тепер колонiя Великої Британiї) - займає групи островiв Кайкос та Теркс. Столиця - місто Ґранд-Терк. Схiднi Вiрджинськi Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - схiдна частина Вiрджинських островiв, що нині є колонiєю Великої Британiї. Столиця - місто Род-Таун. Ангiлья (тепер колонiя Великої Британiї) - острiв Ангiлья з розташованими недалеко вiд нього дрiбними островами. Столиця - місто Крокес-Тiлл. Монтсеррат (тепер колонiя Великої Британiї) - острiв Монтсеррат. Столиця - місто Плiмут. Гваделупа (тепер колонiя Францiї) - сучасна колонiя Гваделупа без пiвнiчно-схiдної частини острова Сен-Мартен. Столиця - місто Бас-Тер. Мартинiка (тепер колонiя Францiї) - острiв Мартинiка. Столиця - місто Фор-де-Франс. Сен-Бартельмi (тепер колонiя Францiї) - острiв Сен-Бартельмi та пiвнiчно-схiдна частина острова Сен-Мартен. Столиця - місто Густавiя. Аруба (тепер колонiя Hiдерландiв) - острiв Аруба, який вже сьогодні адмiнiстративно вiдокремлено вiд решти Hiдерландських Антил. Столиця - місто Ораньєстад. Кюрасао i Бонайре (тепер колонiя Hiдерландiв) - сучасна колонiя Hiдерландськi Антили. Столиця - місто Вiллемстад. Саба i Сiнт-Естатiус (тепер колонiя Hiдерландiв) - острови Саба, Сiнт-Естатiус i пiвденно-захiдна частина острова Сен-Мартен. Столиця - місто Ораньєстад. Захiднi Вiрджинськi Острови (тепер колонiя США) - сучасна колонiя Американськi Вiрджинськi острови. Столиця - місто Шарлотта-Амалiя. Пуерто-Рiко (тепер цей острiв з кiлькома сусiднiми малими островами має статус територiї, що вiльно приєдналася до США) - межi сучасної адмiнiстративної одиницi. Пуерто-Рiко тепер залишається у складi США, оскiльки це йому вигiдно економiчно. Проте населення острова вiдмовляється вiд статусу штату. Ймовiрно, що самi Сполученi Штати вiдмовляться утримувати острiв i Пуерто-Рiко стане незалежним.  Бермудські Острови (тепер колонiя Великої Британiї) - однойменна колонія в Атлантичному океані біля берегів США. Столиця - місто Гамільтон.