Слайд 34.

Залежно від типу майна, що є предметом лізингової угоди, розрізняють лізинг:

обладнання охоплює такі основні групи: транспортні засоби (вантажні чи легкові автомобілі, літаки, кораблі); будівельна техніка; засоби телевізійного і дистанційного зв’язку; верстати; засоби обчислювальної техніки та обробки інформації; виробниче устаткування, механізми, прилади; ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми.

нерухомості, тобто будівель, споруд, об’єктів промислової інфраструктури, що мають жорстку територіальну прив’язку;

комплексний, тобто поєднання лізингу обладнання та нерухомості, а також виробничих комплексів (цехів, заводів, бурових платформ тощо).

За характером платежів розрізняють грошовий, компенсаційний та змішаний лізинги. За грошового лізингу всі платежі здійснюються в грошовій формі, за лізингу з компенсаційним платежем —

у формі поставки товарів, вироблених на лізинговому обладнанні, або в формі надання зустрічних послуг. Змішаний лізинг передбачає поєднання грошового та компенсаційного лізингу, тобто здійснення розрахунків як у грошовій, так і в товарній формах.

У певних випадках, залежно від мети укладання лізингової угоди, лізинг поділяють на дійсний та спекулятивний. Останній має місце, коли угода укладається виключно з метою максимізації прибутку за рахунок отримання необґрунтованих початкових та амортизаційних пільг. Якщо ж при укладанні та проведенні лізингової угоди зазначена мета не є основною, то такий лізинг класифікується як дійсний (чіткого критерію віднесення лізингової угоди до дійсної або спекулятивної не існує).

Під періодом лізингу передбачають термін дії лізингового контракту, протягом якого засоби виробництва, що були здані у лізинг, перебувають на балансі лізингодавача, а лізингоодержувач використовує їх у своїй господарській практиці, виплачуючи лізинговій компанії встановлені платежі.

Слайд 36.

Існують такі форми лізингових угод:

1. Стандартний лізинг. При цій формі лізингу виробник устаткування продає його лізинговій компанії, яка здає це устаткування в оренду споживачу.

2. Зворотний лізинг (ліз-бек). З комерційної точки зору ця форма лізингу використовується в тих випадках, коли фірма відчуває гостру потребу в коштах.. Сутність: власник устаткування продає його лізинговій компанії, а потім бере в оренду, тобто продавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.

3. “Мокрий лізинг”. Особливість: він передбачає додаткові послуги лізингодавача лізингоодержувачу. Цей вид лізингу є дорогим, оскільки лізингодавач здійснює утримання майна, його ремонт, страхування, керування виробництвом чи постачання пального. (Використовується щодо високоточного, новітнього устаткування: комп'ютери, літаки та ін. складні машини).

4. “Чистий лізинг”. Основні обов’язки, пов’язані з експлуатацією устаткування, лягають на лізингоодержувача (сплачує податки і збо­ри, здійснює страхування і несе всі витрати, пов’язані з використанням устаткування).

5. Лізинг на залишкову вартість устаткування. Застосовується до устаткування, яке було у вжитку (протягом 1-4 років).

6. Лізинг з повним обслуговуванням є аналогічним “мокрому лізингу”, однак договором передбачається надання ряду додаткових послуг. (Лізингодавач здійснює постачання необхідних сировинних матеріалів для роботи устаткування, надає кваліфікований персонал для роботи на ньому).

7. Лізинг постачальнику. Ця форма оренди є подібною до лізингу “ліз-бек”. Постачальник устаткування виступає в подвійній ролі: продавця та основного орендатора, що не є користувачем устаткування. Орендатор зобов’язаний підшукати суборендаторів і здати їм устаткування в суборенду.

8. Поновлюваний лізинг. Відбувається періодична заміна раніше зданого в лізинг устаткування більш досконалим (лізинг комп’ютерної техніки).

9. Вендор-лізинг (кооперація виробників). В ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників разом з лізинговою компанією чи банком. (Використовується для просування на ринок особливо дорогого устаткування).

Слайд 37.

Методика розрахунку лізингових платежів передбачає застосування одного з трьох відомих способів:

І спосіб. Передбачає, що загальна сума лізингових платежів нараховується рівними частинами протягом всього терміну договору у відповідності з узгодженою сторонами періодичністю.

п = (C*P) / (1- 1/(1+Р)^t ), де

С – вартість лізингового майна

Р – відсоткова ставка в долях

T – кількість платежів

Слайд 38.

ІІ спосіб.

Лізингоодержувач в момент укладення договору сплачує лізингодавачеві аванс, величина якого узгоджена в договорі. Частина лізингових платежів, яка залишається за вирахуванням авансу, нараховується і сплачується протягом терміну дії договору аналогічно першому способу.

Слайд 39.

ІІІ спосіб. Лізингові платежі нараховуються за формулою:

п = А + К +В + Д + Н , де

А – сума амортизаційних відрахувань

К – плата за використання кредитних ресурсів

В – комісійна винагорода лізингодавачу за надання майна згідно договору

Д – вартість додаткових послуг, що надаються лізингодавачем лізингоодержувачу за договором

Н – податок на додану вартість

______________________________________________________________________

Слайд 40.

На даному слайді ми можемо побачити динаміку здійснення лізингових угод, їх кількість та вартість.

Отже, ми бачимо, що у 2009 році порівняно з 2007 спостерігається значне зниження кількості укладених лізингових угод, що пояснюється економічною нестабільністю. Дана тенденція порушила стабільне зростання кількості та вартості укладених лізингових договорів у минулих періодах. Але на даній діаграмі чітко показано, що кількість укладених договорів фінансового лізингу за 3 квартал 2010 року збільшилась на 469 (56,5%) у порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склала 1298 договорів. При цьому у вартісному вираженні, обсяг укладених договорів збільшився у порівнянні з аналогічним періодом минулого року майже вдвічі і склав 1,33 мрд. грн. Отже існують перспективи щодо розвитку лізингу в Україні.