III. Ринковий попит на працю, ринкова пропозиція праці
Ринок є самостійною комплексною системою в ринковій економіці, водночас функціонально пов'язаною з ринком товарів і послуг, ринком капіталу, ринками житла, інформації, освітніх послуг та духовних благ, ринком робочих місць і, з одного боку, безпосередньо залежною від зазначених ринків, а з іншого - такою, що впливає на їхнє формування.
Здебільшого ринок праці визначається як інститут або механізм, у якому покупці та продавці здійснюють процеси купівлі-продажу товару „робоча сила", вступаючи у відносини товарного обміну.
Сучасний ринок праці - це система механізмів:
а) купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;
б) забезпечення зайнятості найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;
в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;
г) формування та розвитку робочої сили;
д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо. Функціонування ринку праці відбувається за певними
принципами: особиста й економічна свобода працівників, які вирішують працювати їм чи ні, яку професію вибрати, керуються при цьому вони особистими мотивами; право власника підприємства самостійно вирішувати питання про кількість працівників, про рівень професійної підготовки тощо; визначення рівня заробітної плати на основі попиту і пропозиції, а також взаємної домовленості сторін; регулювання ринку праці здійснює держава.
Механізм функціонування ринку праці зможе забезпечити виконання функцій, притаманних моделі соціально орієнтованої економіки:
- Суспільного поділу праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва й регіонами.
- Інформаційну. Ринок дає учасникам процесу купівлі-продажу товару „робоча сила" інформацію про умови найму, рівні заробітної плати, пропозицію робочих місць і робочої сили, якість робочої сили тощо.
- Посередницьку. Ринок праці встановлює зв'язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару „робоча сила".
- Відтворювальну. Це основна функція ринку праці, який відновлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили. При цьому задоволення попиту досягається за рахунок розширення пропозиції, підвищення якості та ціни робочої сили, які перебувають в постійному русі й урівноважують одне одного.
- Стимулюючу. Ця функція полягає в тому, що ринок розвертає економіку „обличчям" до потреб людей, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб. З одного боку, завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює краще використання трудових ресурсів з метою забезпечення розвитку і прибутковості виробництва. З іншого боку, він висуває вимоги до робочої сили, стимулюючи найманих працівників поліпшувати якісні характеристики робочої сили.
- Регулюючу. Ринок праці впливає на всі сфери економіки і, передусім, на виробництво. Він регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання..
Механізм функціонування ринку праці, як і будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову рівновагу.
Пропозиція праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному забезпеченні непрацюючих членів сім'ї робітника, звичками, традиціями, силою профспілок тощо. Пропозиція праці буде збільшуватися при зростанні зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці впливає чисельність працездатного населення, кількість відпрацьованого часу за рік, кваліфікація тощо.
Попит на ринку праці формується залежно від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану працю високий. Попит на ринку праці залежить від:
IV. ринкова рівновага на ринку праці та заробітна плата
Механізм регулювання рівноваги на ринку праці
Заробітна плата, її сутність і структура
1. Розвинений ринок праці передбачає ряд взаємопов'язаних умов свого існування та функціонування:
-наявність великої кількості незалежних суб'єктів трудової діяльності, які внаслідок трудової мотивації в поведінці на ринку праці обумовлюють формування попиту та пропозиції на робочу силу;
- забезпечення умов економічної свободи і потенційної мобільності суб'єктів ринку праці;
- мінімальна заробітна плата повинна забезпечувати рівень життя вище за прожитковий мінімум і встановлюватися відповідно до освітою, кваліфікації та якості праці;
- однаковий рівень економічної та юридичної відповідальності працівника і роботодавця;
- наявність розвиненого ринкової (конкурентної) середовища в країні;
На практиці ринок праці сприймається як механізм виявлення й узгодження попиту та пропозиції на робочу силу, тобто цей ринок має спільні риси з іншими складовими загального ринку. У той же час ринок праці відрізняється від інших ринків. Суть відмінності в тому, що для працівника продаж робочої сили, її ціна, служать, як правило, основним джерелом життєдіяльності. Тому продаж робочої сили не можна відкласти на тривалий час, чекаючи більш сприятливого співвідношення попиту-пропозиції.
До основних важелів саморегулювання ринку праці належать ціна праці, співвідношення платоспроможного попиту на нього і його пропозицію і конкуренція.
На ринку праці ціною праці є заробітна плата. Вона залучає на ринок праці ту частину населення, яка не має інших джерел до існування. Високий рівень заробітної плати збільшує пропозицію праці в усіх сегментах ринку праці. Підвищення загального рівня реальної заробітної плати підвищує загальний рівень життя працездатних найманих працівників. Збільшуються податкові надходження від заробітної плати, страхові внески і відрахування до різних фондів, що розширює можливості соціальної захищеності населення. Досвід розвинених країн показує, що в значній мірі добробут їх населення пов'язано з високим рівнем заробітної плати на ринку праці.
Коливання ціни праці в бік її зниження призводять до зворотних результатів: обмежується приплив робочої сили на ринку праці, зменшується його пропозиція, знижуються податкові надходження і т.д.
Рівень заробітної плати може гарантуватися тільки державою, шляхом встановлення граничних правових норм (тарифні ставки, ставки оплати праці, тривалість робочого часу, оподаткування та ін.)
У процесі саморегулювання ринку праці не менш важлива роль прибутку підприємця, який є покупцем на ринку праці. Цілком природно його прагнення отримати з найманої праці максимальну вигоду при мінімальних витратах. Ця вигода втілюється в розмірах норми прибутку, яка показує розміри доходу стосовно витрат підприємців. Підприємець буде прагнути туди, де норма прибутку вище, і залишати сфери, де вона нижча. Однак у будь-якому випадку, створюючи нову чи розширюючи стару фірму, підприємець втягує в ринок праці нових працівників, збільшуючи його масштаби. Разом з тим, прагнучи зменшити витрати на найм робочої сили, він модернізує виробництво, удосконалює організацію праці, отже з урахуванням підвищених вимог ускладнюється система освіти (тобто потенційний ринок праці).
Дохід фірми є економічною основою її інвестиційної активності. За розмірами доходу можна сміливо судити про ступінь успіху підприємця. Падіння прибутковості фірми (якщо не вжиті екстрені заходи) закінчується її банкрутством і викиданням персоналу фірми на вулицю. Практика ринкової економіки дає чимало тому прикладів. Коливання норми прибутку в залежності від циклу ділової кон'юнктури то стискають, то розширюють ринок праці, регулюючи його кількісно-якісний склад. Фахівці відзначають, що при сприятливій кон'юнктурі ділової пожвавлюється процес капітальних вкладень у народне господарство. При цьому попит на працю різко зростає, підвищується заробітна плата, яка залучає найманих працівників у динамічні галузі доти, поки вони не насичуються робочою силою.
З цього випливає, що регулює силою, що підвищує або знижує ціну праці і визначальної динаміку ринку праці, є прибуток підприємця. Саме тому вона стає об'єктом конкуренції між підприємцями. Це той самий економічний механізм, який регулює рух норми прибутку, що визначає ціну праці. Остання спонукає найманих працівників переходити з одних фірм на інші, змінювати професії і т.п.
Ціна праці також коливається залежно від попиту і пропозиції праці на ринку. Але тут потрібно враховувати і те, що попит на працю підприємець пред'являє, коли найм працівників дає йому приріст доходів після продажу виробленої продукції на ринку. Якщо даний приріст скорочується з насиченням ринку, то підприємець відчуває це через зниження приросту прибутку і ослаблення конкурентноздатності фірми. Тому він повинен скорочувати виробництво і персонал.
Ціна праці, норма прибутку, попит і пропозицію праці, конкуренція - усі ці фактори саморегулювання ринку праці формують доход населення і розподіляють суспільне багатство. Найбільші економісти Заходу визнають нерівність у розподілі доходів і багатства. Причому під багатством вони розуміють наявне рухоме і нерухоме майно, гроші, цінні папери, а під доходом - загальну суму грошей, зароблену або отриману іншим шляхом протягом якого-небудь періоду. Західні економісти використовують так звану криву Лоренца для вивчення розподілу доходів між різними групами населення. Статистика різних країн показує, що більша частина населення має мінімальні доходи, а менша - дуже високі. Тому крива Лоренца (якщо розглядати її з економіко-математичної точки зору) при просуванні від найбідніших верств населення до найбагатшим отримує все більший кутовий коефіцієнт нахилу дотичної, тобто підніметься все крутіше.
У зв'язку з цим прихильники ринкового саморегулювання (неоконсерватизму) вважають неприпустимим глибоке втручання держави в економіку. Допомога держави бідним глушить їхню трудову активність, породжує соціальне утриманство і сповільнює економічне зростання. Податковий прес на доходи підприємців обмежує кошти на впровадження нових технологій і нововведень, знижує прибутковість виробництва і сприяє відтоку капіталу в інші країни. Тому цілком природно поглиблення нерівності доходів, зростання інфляції і безробіття, резервування робочих місць. (18,186)
Формування ринку праці в Україні за останні роки проходить в умовах різкого зростання пропозиції робочої сили і майже адекватного зменшення попиту на неї. Так, у 2003р. попит на робочу силу на зареєстрованому ринку праці становив 142,1 тис. осіб, у той же час пропозиція - 1003,6 тис. осіб. На одне вільне місце в Донецькій області за станом на кінець 2002р. претендувало 4 з незайнятих трудовою діяльністю громадян (на кінець 2001р. - 6), в тому числі на вакантне місце працівника - 2 особи (відповідно в 2001р. - 4), на місце, яке вимагає спеціальної підготовки, - 9человек (відповідно в 2001р - 11), на посаду службовця - 8 осіб (відповідно в 2001р. - 14) (19,20). Найбільший дисбаланс між пропозицією і попитом на неї спостерігався у Херсонській, Рівненській, Івано-Франківської, Чернівецької, Черкаської, Волинської, Львівської та Тернопільській областях. (20)
Така специфічна ситуація свідчить про зростання економічних протиріч і необхідність посилення дії інструментів регулювання ринку праці