18) Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному капіталі.

Для створення комерційного банку необхідний визначений власний капітал,що, має чітко виражену правову основу і функціональну визначенність,утворює фінансову базу розвитку банку. У порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційних банків займає невелику питому вагу в сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію вільних ресурсів на грошовому ринку і надання їх у борг. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, чим в інших сферах підприємницької діяльності. Якщо в останніх - це забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств і організацій, то в комерційних банків власний капітал служить насамперед для страхування інтересів вкладників (захисна функція капіталу) і в меншій мірі - фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. У цьому зв'язку розмір власного капіталу є важливим чинником забезпечення надійності функціонування банку і повинний знаходитися під жорстким контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Тому є підстави вважати, що власний капітал банків виконує і регулюючу функцію: через фіксування його розміру регулюючі органи впливають на ня його розміру регулюючі органи впливають на діяльність комерційних банків у цілому.

19) Залучені кошти банків покривають понад 90% всієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій, перш за все кредитних. Це депозити (вклади), а також контокорентні і кореспондентські рахунки. Роль їх виключно велика. Мобілізуючи тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, комерційні банки з їхньою допомогою задовольняють потребу народного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал, забезпечують потреби населення в споживчий кредит.

Депозитні операції - поняття широке, оскільки до них відноситься вся діяльність банку, пов'язана з залученням засобів у внески.

Особливістю цієї групи пасивних операцій є те, що банк має порівняно слабкий контроль над обсягом таких операцій, тому що ініціатива в приміщенні засобів у внески виходить від вкладників. При цьому, як показує практика, вкладника цікавлять не тільки виплачені банком відсотки, але і надійність збереження довірених банку коштів.

Організація депозитних операцій має здійснюватися при дотриманні ряду принципів: o отримання прибутку та створення умов для отримання прибутку в майбутньому; o гнучка політика при управлінні депозитними операціями для підтримання оперативної ліквідності банку; o узгодженість між депозитною політикою та прибутковістю активів; o розвиток банківських послуг з метою залучення клієнтів.

Депозитні рахунки можуть бути найрізноманітнішими і в основу їх класифікації можуть бути покладені такі критерії, як джерела внесків, їх цільове призначення ступінь прибутковості і т.д., однак, найбільш часто в як критерій виступає категорія вкладника і форми вилучення вкладу.

Депозит може бути використаний у двох значеннях: 1. Депозит являє собою грошові кошти або паперу, що вносяться боржником у фінансово-кредитні, судові або адміністративні установи для зберігання з подальшою передачею (за певних умов) тим або іншим суб'єктам господарської діяльності або громадянам - депозиторами (внески в оплату митних зборів, внески на депозитні рахунки судів у забезпеченні позову і для передачі стягувачам, внески в нотаріальні контори, при неможливості вручити гроші або цінні папери безпосередньо одержувачу). 2. Депозит є внесок грошових коштів або цінних паперів в банки. Депозит - це внесок на жорстко-певний термін, при якому відразу ж обумовлюються умови повернення або цінних паперів.