4. Одночасний допит декількох свідків, повторний допит свідка

Суть: Якщо показання свідків суперечать одне одному, потрібно встановити причину.

Застосування: У ч. 12 ст. 180 нового ЦПК передбачено можливість одночасного допиту свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях. Порядок проведення цієї процесуальної дії нормами цивільного процесуального законодавства не регламентується. Через це очна ставка практично не використовується. Вважаємо, що тут має застосовуватися аналогія закону. Очну ставку потрібно проводити за правилами, встановленими КПК України.

Саме лише загроза одночасного допиту може стати емоційним поштовхом до зміни свідком своїх показань.

Якщо суд відмовив в одночасному допиті, в апеляційній скарзі можна буде послатися на неповне з'ясування обставин справи або неправильну оцінку доказів судом.

Замість очної ставки в судах використовується інший спосіб встановлення істинності показань - повторний допит свідка. Відповідно до ч. 11 ст. 180 нового ЦПК свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його власною заявою, заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

Під час повторного допиту у свідка слід з'ясовувати причини розбіжностей його показань з іншими доказами у справі. Доцільно наполягати на повторному допиті в тому самому судовому засіданні, що б свідок не мав можливостей обдумати свої нові показання, в тому числі узгодити їх з зацікавленими учасниками процесу.

5. Залучення свідка до процесу дослідження інших засобів доказування.

Суть: Свідок не буде давати неправдивих показань, якщо їх неправдивість є очевидною. Свідок буде захищати правдивість своїх показань.

Застосування: Відповідно до ч. 11 ст. 180 нового ЦПК, під час дослідження інших доказів свідкам можуть ставити питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, суд. Ця норма дозволяє перетворити свідка на активного учасника процесу, який повинен лише відповідати про те, що він особисто бачив, але й аналізувати, які відомі йому обставини узгоджуються з іншими фактами.

Якщо незаінтересований свідок впевнений у своїх показаннях, то після виявлення істотних суперечностей у фактах, про які він стверджував, його впевненість зменшиться або він почне переконувати суд в тому, що саме його показання є істиною. В такому разі свідок стає активним учасником процесу із специфічною метою - доказати, що він правий. Він втягується не в свою гру, втрачає об'єктивність і діє вже на стороні позивача або відповідача.

Цей тактичний прийом дозволяє використати свідка для дослідження інших доказів і виявити інформацію, яку під час допиту свідок не по­відомляв.

ІІІ. Анкетування свідка. Цю частину допиту здійснює суд. Відповідно до ч. З ст. 180 ЦПК України, перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, стосунок до даної справи і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Головуючий роз'яснює його права і з'ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання показань. Відмова від давання показань приймається судом постановленням ухвали.

IV. Попередження про відповідальність і приведення до присяги. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: «Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи». Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.

Свідкам, які не досягни шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

V. Розповідь свідка. Відповідно до ст. 180 ЦПК України, допит свідка починається з пропозиції головуючого розповісти все, що йому особисто відомо по даній справі. Свідок надає інформацію у вигляді довільної розповіді.

Об'єктивність інформації, що одержується під час допиту свідка, перш за все, залежить від психологічної позиції — бажає він давати правдиві показання чи збирається приховувати правду [29].

VІ. Встановлення психологічного контакту із свідком. Вже на попередній стадії, під час вільної розповіді, необхідно намагатися встановити психологічний контакт із свідком. Для цього потрібно спостерігати за ним, дивитися у вічі, хитати головою на знак розуміння та ін. Це так звані невербальні способи.

- Вербальними способами встановлення психологічного контакту є:

1) звернення до закону;

2) збудження інтересу до допиту чи допитуючого;

3) звернених до логіки;

4) підвищення емоційного стану - збудження.

Особливість допиту свідка в цивільному процесі в тому, що на вста­новлення психологічного контакту немає часу.

VIІ. Допит свідка іншими учасниками процесу. Такий допит полягає в тому, що кожна із сторін задає свідкові запитання. Питання — основний інструмент допитувача.

За цільовим призначенням питання поділяються на:

1. основні,

2. доповнюючі,

3. уточнюючі,

4. нагадуючі,

5. контрольні,

6. зіставляючі,

7. деталізуючі,

8. спрямовуючі та ін.

Ось основні правила допиту свідка, що їх сформулював ще наприкінці позаминулого століття П. Сергеїч [ЗО]:

1. не питати свідків про очевидні та встановлені обставини;

2. не питати про те, що не має значення;

3. не давати випадкових запитань;

4. Не допускати показань з чужих слів;

5. зупинитися вчасно;

6. питати так, щоб свідок не міг вгадати очікуваної відповіді;

7. відокремлювати факти від суб'єктивної думки свідка про ці факти.

До цього можна додати, що питання мають бути конкретними і торкатися однієї обставини.

Вважається, що недоцільно використовувати навідні питання. Таку думку упродовж тривалого часу обстоюють різні автори. У практиці американських адвокатів, навпаки, вимагається, щоб усі питання були такими. Можлива відповідь на більшість із них - «так» або «ні». Ідея використання навідних запитань полягає в тому, що вони дають змогу особі, яке веде допит, висвітлювати інформацію, корисну для справи. Вони ефективні, коли допитувач сам знає відповідь на питання, і не звертається до свідка з питанням «чому» [31].

Цивільне процесуальне законодавство не містить вимог до питань свідкові чи іншим учасникам. Однак у ч. 9 ст. 180 нового ЦПК зазначено, що головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони:

1. за змістом ображають честь чи гідність особи,

2. є навідними

3. не стосуються предмета розгляду.

Потрібно завчасно продумати послідовність постановки питань, щоб одне випливало з іншого і було його логічним продовженням.

Визначена послідовність та предметна спрямованість питань називається програмою допиту [32].

Допит рекомендують розпочинати з питань, які 1) не викликають негативної реакції, далі давати 2) нейтральні запитання, 3) потім суттєві, які цікавлять допитувача [33].

Наступне запитання потрібно задавати після того, як свідок відповів на попереднє. Не потрібно задавати питань, на які можна одержати небажану відповідь [34].

Відповідно до ч. 8 ст. 180 нового ЦПК, суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Отже, суд не вправі ставити питання до завершення допиту сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Несвоєчасне питання судді може зламати заплановану послідовність допиту, а деколи звести нанівець намагання сторони розкрити свідка. Тому така норма відповідає духу змагальності.

Формулювання питань повинно бути індивідуальним, враховувати особливості допитуваного, його фізичні і психологічні особливості, відношення до справи. Одна й та сама обставина у різних осіб має з'ясовуватися по-різному [35].

VIIІ. Фіксація показань свідка. Доказове значення будуть мати лише ті покази, які зафіксовані в протоколі судового засідання. Тому представник має стежити, щоб секретар записував ті чи інші відповіді. Можна навіть повторити ту чи іншу фразу, що вимовлена свідком.

До запровадження в судах систем фіксації процесу, показання свідка доцільно фіксувати з допомогою диктофона.

ІХ. Оцінка показань свідка. Оцінка показань свідка здійснюється як під час допиту, так і в судових дебатах. На оцінку достовірності показань свідка впливають такі фактори:

1) моральність особи;

2) ступінь та характер заінтересованості свідка;

3) фізичні та психічні особливості;

4) об’єктивні умови сприйняття фактів;

5) відповідність показань іншим доказам, відсутність протиріч у самих показаннях [50].

Отже, сьогодні на лекційному занятті ми згадали:

1. Що таке інформація

2. Види джерел інформації її утворення

3. Спосіб отримання інформації

4. Встановили, що свідок є основним джерелом інформації по справі

5. Визначили, що таке допит свідка

6. Які завдання допиту,

7. З’ясували за рахунок чого формуються свідоцькі показання та які фактори на них впливають

8. З’ясували чим допит в цивільній справі відрізняється від кримінальної

9. Окреслили правила яких адвокат обов’язково повинен дотримуватись під час допиту

10. Дали визначення понять методи допиту свідків,

11. Визначили їх види та надали їм характеристику

12. Особливо звернули увагу на методу оцінки правдивості показань свідків

13. Визначили порядок допиту свідка в цивільному процесі, зауважили на підготовці до допиту в судовому процесі, порядку виклику свідків, визначення черговості допиту, встановили сам процес допиту в судовому засіданні.

Таким чином, тема нами була розкрита повністю.

Д/З : тема 3.3.Виступ в судових дебатах

19