
- •Голоп 1921-1923 років на україні
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Неврожайний 1922 р. Та хлібний експорт 1923 р.
- •Науково-методичний журнал
- •Науково-методичний журнал
- •Радянський уряд та голод
- •Вітчизняні та іноземні рятівники
- •Науково-методичний журнал
Науково-методичний журнал
«« ш ^
м. Харкова зазначалось: «...Бруд, мільйони паразитів, і через скупченість духота і сморід. Грудні діти знаходяться в ізопункті по декілька днів і нічого не отримують, крім води, та й то в обмеженій кількості, ... окріп дається тільки раз на добу; діти залишені самі по собі і без всілякого догляду, валяються у бруді по декілька днів замість того, щоб бути відправленими до евакоприймальників» [24].
Із доповідної записки про заходи боротьби з голодом у Маріупольському повіті та серед робітників Донбасу: «...Як живуть діти робітників Донбасу показує випадок, коли в
одному руднику діти 8—10 років відрубали руку своєму дворічному братику та почали її варити.
Бродячі діти, які заповнили вулиці наших міст, переповнили дитбудинки...»
[25].
Виникли і поширилися такі жахливі явища, як канібалізм та торгівля людським м'ясом. У своїй доповіді «До казуїстики людожерства» Одеській губернській комісії по боротьбі з наслідками голоду лікар Л.Й Айхендавльд описав 26 випадків людоїдства і 7 — торгівлі людським м'ясом. Він зазначав: «В.М.Коган та Б. В. Фавр визначають катастрофічне становище голодуючих, коли люди стали проявляти крайню ступінь дикунства: «Там, де з'їдені солом'яні дахи, собаки, коти,хомути, чоботи і навіть столи, відзначаються випадки некро- і антропофагства».
В газетах починають з'являтися жахливі описи людоїдства, де дорослі поїдали своїх та чужих дітей, не лише поїдали, але і пускали в продаж м'ясо...» [26].
Голод досяг свого максимуму навесні 1922 р. Скільки людей на Україні голодувало в той час? За даними Наркомату охорони здоров'я', у березні 1922 р. голодувало 1,4 млн. чоловік (15% населення неврожайних губерній). Відділ інформації ЦК Допгол ВУЦВК вказував іншу
го. В ніч з 27 на 28 лютого бандитами були піймані та вбиті в с. Стасєве Майданне Баг- риновського пов. два агента Александрівсь- кої продгрупи та три тяжко поранені... З метою знаходження винних була створена надзвичайна п'ятірка та скликаний ревтриб. Взято заложників в кількості 8 чоловік заможних господарів; так як винні не були піймані, то заложники були всі за вироком ревтрибуналу розстріляні. Населення села тероризовано і в страху розбіглося. В таких умовах проходить вся продробота і тепер, тим не менше, мною приймаються всі способи до найшвидшого та найбільшого викачування, не дивлячись на всі труднощі» [12].
Проддружинники часто знущалися з тих, хто не мав змоги сплатити податок. В інформаційному бюлетені Одеської ЧК по Балтсь- кому повіту повідомлялось: «На психологію і настрої незаможного селянства дуже впливає безприкладне свавілля продзагонів, зловживання своїми повноваженнями. У Валегоцулі- вському р-ні були випадки побиття і погрожування розстрілом (селяни для інсценування ставились до стіни)» [13]. Часто продпраців- ники, що нагадували скоріше рекетирів, відбирали у голодних селян зерно, яке вони заробили у врожайних місцевостях. Через жебрацьке забезпечення мародерствували військові частини, що вилучали у селян «лишки» продуктів і фуражу [14].