Науково-методичний журнал

«« ш ^

м. Харкова зазначалось: «...Бруд, мільйони па­разитів, і через скупченість духота і сморід. Грудні діти знаходяться в ізопункті по декіль­ка днів і нічого не отримують, крім води, та й то в обмеженій кількості, ... окріп дається тільки раз на добу; діти залишені самі по собі і без всілякого догляду, валяються у бруді по дек­ілька днів замість того, щоб бути відправле­ними до евакоприймальників» [24].

Із доповідної записки про заходи бороть­би з голодом у Маріупольському повіті та се­ред робіт­ників Дон­басу: «...Як живуть діти робіт­ників Дон­басу пока­зує випа­док, коли в

одному руднику діти 8—10 років відрубали руку своє­му дворічному братику та почали її варити.

Бродячі діти, які запов­нили вулиці наших міст, пе­реповнили дитбудинки...»

[25].

Виникли і поширилися такі жахливі явища, як канібалізм та торгівля людським м'ясом. У своїй доповіді «До казуїстики людожерства» Одеській губернській комісії по боротьбі з на­слідками голоду лікар Л.Й Айхендавльд опи­сав 26 випадків людоїдства і 7 — торгівлі людським м'ясом. Він зазначав: «В.М.Коган та Б. В. Фавр визначають катастрофічне ста­новище голодуючих, коли люди стали прояв­ляти крайню ступінь дикунства: «Там, де з'їдені солом'яні дахи, собаки, коти,хомути, чоботи і навіть столи, відзначаються випадки некро- і антропофагства».

В газетах починають з'являтися жахливі описи людоїдства, де дорослі поїдали своїх та чужих дітей, не лише поїдали, але і пускали в продаж м'ясо...» [26].

Голод досяг свого максимуму навесні 1922 р. Скільки людей на Україні голодувало в той час? За даними Наркомату охорони здоров'я', у березні 1922 р. голодувало 1,4 млн. чоловік (15% населення неврожайних губерній). Відділ інформації ЦК Допгол ВУЦВК вказував іншу

го. В ніч з 27 на 28 лютого бандитами були піймані та вбиті в с. Стасєве Майданне Баг- риновського пов. два агента Александрівсь- кої продгрупи та три тяжко поранені... З ме­тою знаходження винних була створена над­звичайна п'ятірка та скликаний ревтриб. Взя­то заложників в кількості 8 чоловік заможних господарів; так як винні не були піймані, то за­ложники були всі за вироком ревтрибуналу розстріляні. Населення села тероризовано і в страху розбіглося. В таких умовах проходить вся продробота і тепер, тим не менше, мною приймаються всі способи до найшвидшого та найбільшого викачування, не дивлячись на всі труднощі» [12].

Проддружинники часто знущалися з тих, хто не мав змоги сплатити податок. В інфор­маційному бюлетені Одеської ЧК по Балтсь- кому повіту повідомлялось: «На психологію і настрої незаможного селянства дуже впливає безприкладне свавілля продзагонів, зловжи­вання своїми повноваженнями. У Валегоцулі- вському р-ні були випадки побиття і погрожу­вання розстрілом (селяни для інсценування ставились до стіни)» [13]. Часто продпраців- ники, що нагадували скоріше рекетирів, відби­рали у голодних селян зерно, яке вони заро­били у врожайних місцевостях. Через жеб­рацьке забезпечення мародерствували військові частини, що вилучали у селян «лиш­ки» продуктів і фуражу [14].