Розміщення населення.
У Південній Європі мешкає близько 120 млн. осіб. Традиційно характерна висока народжуваність, але природний приріст населення невеликий.
Населення розміщене нерівномірно. Найбільша густота – в родючих долинах і приморських низовинах, найменша – у горах (Альпи, Піренеї), становить на деяких територіях до 1 особи/км2.
Рівень урбанізації в регіоні набагато нижчий, ніж в інших частинах Європи: тільки у Ватикані, Андоррі, Мальті і Сан-Марино у містах мешкає понад 90% населення, а, наприклад, у Греції, Іспанії та Італії – дещо більше 60%, у Португалії – 55%.
Більшість міст розташована в приморських районах або поблизу них, особливо вздовж річок, тут же розміщена й основна кількість населення. Внутрішні гірські області мають, як правило, низьку густоту населення. Міста здебільшого невеликі (крім деяких міст Італії). Чимало з них беруть початок з іберо-римських часів (понад 2 тис. років тому.
У сільській місцевості переважають села, на півночі Італії – хутори.
4. Відмінності господарства:
Країни регіону дотепер відстають економічно від високорозвинутих держав Європи. Хоча Португалія, Іспанія, Греція та Італія входять до ЄС, але всі вони, крім Італії, за багатьма соціально-економічними показниками відстають від лідерів.
Значною мірою це спричинено історичними особливостями їх розвитку. Передусім тим, що впродовж ХХ століття тут існували військові режими та диктатури.
Відчутно позначилася й певна економічна „закритість” країн від зовнішньоекономічного простору. Зумовлена вона була економічною політикою урядів, спрямованою на значну самоізоляцію, а також дією економічних санкцій міжнародного співтовариства, які значно обмежували міжнародну економічну діяльність країн.
Структура промисловості.
У промисловості традиційно потужними є галузі переробки с/г сировини, а також харчова, легка, меблева тощо. Останніми десятиріччями активно розвиваються галузі обробної промисловості.
Енергетика орієнтується на імпортне паливо. В електроенергетиці значна частка ГЕС (Італія, Іспанія, Португалія). Атомна електроенергетика розвинена тільки в Іспанії.
Металургія. В регіоні, особливо в Іспанії, розвинуті чорна металургія і деякі галузі кольорової: алюмінієва, мідна, свинцево-цинкова.
Машинобудування. Галузь має міжнародне значення, зокрема транспортне машинобудування („ФІАТ” – Італія і „СЕАТ” – Іспанія).
У регіоні розвинуті точне машинобудування, приладобудування. Італія посідає перше місце у світі за випуском окремих видів побутової техніки – холодильників, пральних машин, газових плит (торгові марки ARISTON, INDESIT, ZANUSSI, ARDO).
Суднобудування і судноремонт представлені на Мальті (мальтійські доки належать державі і є найбільшими в Середземному морі).
Хімічна промисловість. У структурі галузі помітне місце посідає нафтохімія (розвивається за рахунок імпортної сировини), зростає виробництво кислот, соди, мінеральних добрив тощо, передусім в Іспанії, багатій на різну хімічну сировину.
Найбільшим італійським хімічним концерном є „Монтедісон”.
Португалія – один із провідних у світі постачальників хімічної сировини органічного походження – агар-агару, який отримують із морських водоростей і використовують для виробництва желатину.
Лісова та деревообробна промисловість. Хоч регіон не багатий на лісові ресурси, Італія та Іспанія ще з часів Середньовіччя славились в Європі виробництвом дорогих меблів.
Легка промисловість. Найбільшою її галуззю є бавовняна, що працює переважно на імпортній сировині. В усіх країнах регіону розвинуті швейна, текстильна, взуттєва (Італія посідає перше місце за експортом взуття у світі) промисловість. Греція відома своїми хутряними виробами (здавна тут виготовляють вироби із завезених з усього світу обрізків хутра) з норки.
Харчова промисловість. Галузь працює переважно на власній сировині. Міжнародну спеціалізацію мають консервна, виноробна, борошномельно-круп’яна, макаронна, тютюнова галузі тощо.
Південно європейські країни значну увагу приділяють розвитку трудомістких галузей промисловості (випуск побутової техніки, легка, меблева, харчова тощо), залучаючи у виробництво значну частину працездатного населення. Це деякою мірою стримує економічну еміграцію з країн регіону.
Особливості розвитку с/г.
Південна Європа є аграрним регіоном із давніми традиціями. За стандартами ЄС сільське господарство більшості країн регіону недостатньо ефективне.
Причини відсталості сільського господарства різноманітні: переважання екстенсивних форм господарювання, наявність подекуди феодальних пережитків; низький рівень механізації, хімізації та енергоозброєності селянської праці; вікова роздрібненість земельних наділів. Врожаї вирощують згідно з традиціями, без урахування умов ринку, стану ґрунтів.
Рослинництво. В усіх країнах регіону воно переважає над тваринництвом. За обсягами вирощування домінують „середземноморські культури”. Культивують також зернові: пшеницю (переважно в центральних та південних районах країн регіону), кукурудзу (в північних районах), жито та овес (на територіях, прилеглих до Альп та Піренеїв). Тверді сорти пшениці (для макаронної промисловості) вирощують на півдні Італії. Значні території зайняті під рис (Іспанія, Італія). Здебільшого для зернових використовують богарні землі.
Серед технічних культур найважливішими є оливи, цукрові буряки. Культивують ефіроолійні культури – троянду, лаванду, шавлію тощо.
Великі площі зайняті під овочі. Значними є обсяги вирощування баштанних культур.
Середземноморський теплий клімат якнайкраще сприяє розвитку садівництва.
Внаслідок переважання у структурі сільського господарства рослинництва зі спеціалізацією на плодівництві та садівництві регіон часто називають „садом” і „городом" Європи.
Тваринництво. Воно традиційно є другорядною галуззю сільського господарства (умови Середземномор’я для нього не сприятливі), але набуває дедалі більшого значення.