5. Стратегії спілкування.
Для усвідомлення змісту питання «Стратегії спілкування» потрібно роз’яснити зміст таких дефініцій:
Інтенція комунікативна – комунікативний намір адресанта (осмислений чи інтуїтивний), який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.
Стратегія комунікативна – правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення певної комунікативної мети.
Комунікативна мета – стратегічний результат, на який скероване конкретне спілкування, комунікативний акт.
Компетенція комунікативна – сукупність знань і вмінь учасників інтеракції спілкування у різноманітних умовах (ситуаціях) з різними комуні- кантами; набір комунікативних стратегій разом із володінням комунікативними правилами, постулатами і конвенціями спілкування.
Стратегія мовленнєвого спілкування – оптимальна реалізація інтенцій мовця щодо досягнення конкретної мети спілкування, тобто контроль і вибір дієвих ходів спілкування і гнучкої їх видозміни в конкретній ситуації.
Комунікативна стратегія охоплює:
- вибір мовленнєвого наміру ( звернутися з проханням або звернутися з вимогою, констатувати факт або поставити про нього запитання);
- визначення обсягу інформації, який припадає на одну тему;
- визначення порядку комунікативних складових;
- налаштування висловлювання на певний комунікативний режим (діалогічний, режим озвучення письмового тексту), на стиль ( розмовний, офіційно-діловий) і жанр ( доповідь, наукова стаття, реклама, лозунг).
Єдиної типології комунікативних стратегій у сучасній науці не створено.
Так, дослідники розрізнюють два типи стратегій спілкування : власне комунікативну і змістову.
Власне комунікативна стратегія – правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант.
Змістова стратегія – покрокове змістове планування мети з урахуванням наявного «мовного матеріалу» в межах кожного ходу (кроку) в комунікації.
Обидва типи стратегій визначають, як і якими засобами може бути досягнута мета комунікації.
У сучасній лінгвістичній літературі виокремлюють також кооперативні( неконфліктні) та некооперативні стратегії мовленнєвого спілкування. Кооперативні втілюються в інформативні та інтерпретативні діалоги (полілоги) – поради, обмін думками, розповіді, повідомлення тощо.
Некооперативні знаходять своє втілення в конфліктах, суперечках, претензіях тощо.
Стратегію спілкування формують комунікативна інтенція, комунікативна мета, комунікативна компетенція:
Комунікативна компетенція
↓
Комунікативна мета
↓
Комунікативна інтенція
↓
Комунікативна стратегія
Стратегії спілкування є гнучкими і залежать від таких чинників, як вік комуні кантів, їх статі, соціальних ролей, національно-культурної належності тощо.
Отже, мовленнєві стратегії дають змогу ефективно досягати мети спілкування.