2. Заклички,тематичны цикли.

Заклички — короткі поетичні твори, пов´язані з вірою давніх людей в магічну дію слова, в яких звучать звертання до природних явищ, стихій, об´єктів, з метою вплинути на погоду, довкілля чи саму людину.

Найбільше закличок пов´язані з культовими обрядами землеробського циклу:

— до дощу (щоб пішов чи припинився):

Іди, іди, дощику, Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику Цебром, відром, дійницею

В полив´янім горщику. Над нашою пашницею;

— до сонця (щоб зійшло чи вийшло з-за хмари):

Вийди, вийди, сонечко, На бабине зіллячко,

На дідове полечко, На наше подвір´ячко;

Окрему групу становлять заклички із звертанням до комах, птахів, тварин. Вони дуже різноманітні за формою. Частина споріднена із замовляннями, тобто містить спонукання до якоїсь дії, яка мусить у чомусь посприяти людині. Наприклад, діти звертаються до ластівки, щоб позбутися веснянок (чи ластовиння — етимологія вказує на якийсь таємничий зв´язок із пташкою). Кидаючи каміннями услід за першими ластівками, примовляють: «Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки!». Коли в дитини випадає зуб, його викидають на дах і говорять: «Мишко, мишко, на тобі зуб кістяний, а мені дай залізний (або золотий)». Цікаво, що заклички до миші, пов´язані з випаданням дитячих зубів, зустрічаються у фольклорі багатьох народів не тільки індоєвропейців, а й Океанії, Австралії та ін.

Є заклички-обереги від злих сил, а також від шкоди, яку можуть заподіяти хижі звірі чи птахи. Наприклад, відганяючи шуліку від курчат, діти примовляють: «Гай, гай, на чужий край, там по четверо хватай, а у мене не займай». Ряд дитячих замовлянь звернений до неживих предметів. У них відбились давні анімістичні уявлення. Наприклад, закличка, яку говорять до грибів, шукаючи їх у лісі:

Губи, губи, сходіться докупи. Чобітки зелені,

Маремушки, ковпачки, Сходіться до мене.

Взувайтеся в ходачки,

Різновидом закличок є звертання до різних істот, тварин, сил природи з метою ворожіння. На всій території України (та і в інших слов´янських народів) зустрічаються невеликі поетичні тексти-звертання до зозулі з проханням сказати тривалість життя:

Зозуле рябенька, Закуй мені по звичаю,

Пташино маленька, Доки жити в світі маю?

Цікавий цикл закличок-ворожінь, які промовляють (рідше співають) до жучка «сонечка», якого в народі називають «зозулькою» (і, очевидно, спорідненість з назвою віщої пташки, означає, що комаху теж наділяють пророчими здібностями):

Зозуленько-вороженьку, Куди я піду: чи в тую сторононьку,

Скажи мені правдоньку, Чи в тую, чи в землю святую.

Дівчата ворожать по зозульці «Чи я вмру, чи віддамся, чи я своїй мамці здамся?», або «З якого боку надійде милий?» Так само ворожать і хлопці:

Бобруна, бобруна. На всі штири бильця.

Божая коруна, Чи звідтам я,

Розпустила крильця Чи звідтам візьму жінку?

Багато закличок, зберігаючи форму ворожінь, втратили первісне призначення, і тому їхній зміст не зовсім зрозумілий для сучасного слухача. Такі, зокрема, закличні пісеньки до журавлів або лелек з проханням змінити напрям польоту або закрутитися на місці. З текстів видно, що ними супроводжувались певні магічні дії, зокрема в деяких із них збереглися згадки про зав´язування і розстилання ритуального пояса.