
- •1 Призначення та конструктивні особливості трансформатора
- •Р /91 исунок 2 – Основні ізоляційні відстані
- •2.2 Вибір конструкції і розрахунок обмоток нижчої та вищої напруги
- •Р /102 исунок 4 Побудова обмоток
- •2.3 Розрахунок характеристик короткого замикання
- •Ошибка! Ошибка связи.
- •Розрахунок магнітної системи
- •2.6 Визначення маси трансформатора
Вступ
Трансформатор – це електростатичний пристрій, призначений для перетворення струмів і напруг однієї величини, в струми і напруги іншої, при незмінній частоті.
Трансформатори широко використовуються при передачі і розподілі електроенергії, для живлення спеціальних пристроїв, в системах автоматики і обчислювальної техніки , в побуті. Зважаючи на багаторазове трансформування електроенергії, загальна потужність трансформаторів у кілька разів перевищує загальну потужність генераторів, що виробляють електричну енергію.
Напруга генераторів, які стоять на електростанціях, стандартизовані і можуть мати значення 6600, 11000, 13800, 15750, 18000 або 20000 В. Для передачі електроенергії на великі відстані цю напругу необхідно збільшити до 110, 220, 330 або 500 кВ в залежності від відстані та передаваємої потужності.
Потім на розподільчих підстанціях подається користувачам.
Силові трансформатори характеризуються номінальними величинами, а також струмом та втратами неробочого ходу, напругою та втратами короткого замикання.
Номінальними називаються величини, на які розрахований трансформатор: потужність, вища та нижча напруги, струми, частота та інші.
Силові трансформатори розраховуються на допустимі навантаження та незначні перевантаження.
/86
1 Призначення та конструктивні особливості трансформатора
Сучасний трансформатор – це досить складний пристрій, що складається із багатьох вузлів, деталей та металоконструкцій, який зображено на рисунку 1. Основними частинами трансформатора є магнітна система (кістяк) та обмотки.
Магнітопровід у трансформаторі виконує подвійну функцію: по-перше, він складає магнітне коло, по якому замикається магнітний потік, а по-друге, на ньому кріпляться обмотки, відводи, перемикачі та інші деталі і вузли. Він має шихтовану конструкцію, тобто набирається із окремих пластин електротехнічної сталі товщиною 0,3…0,5 мм, ізольованих одна від одної ізоляційною плівкою. Така конструкція дозволяє знизити втрати від вихрових струмів, а також гістерезисні втрати, що в кінцевому результаті підвищує коефіцієнт корисної дії трансформатора.
Обмотки трансформаторів виконуються із обмоткових проводів круглого чи прямокутного перерізу, ізольованих бавовняною пряжею або кабельним папером і призначені для створення електрорушійної сили (ЕРС). Як правило, обмотки намотуються на паперово-бакелітові циліндри і насаджуються концентрично одна другій на стержень осердя.
Для зниження ізоляційних проміжків, обмотка нижчої напруги (НН) розташовується безпосередньо на стержні, а обмотка вищої напруги (ВН) на ній, зовні. В залежності від номінального струму та класу напруги, обмотки трансформаторів за конструктивнотехнологічними ознаками бувають: циліндричні багатошарові, гвинтові, безперервні, дискові та переплетені.
Відводи служать для з'єднання обмоток із виводами і перемикаючим пристроєм, а перемикаючий пристрій – для регулювання напруги трансформатора.
Активна частина трансформатора поміщається в бак, заповнений трансформаторним маслом. Трансформаторне масло служить для відводу тепла від активної частини трансформатора. Крім цього, трансформаторне масло, як гарний діелектрик, забезпечує високу електричну міцність, а отже, більш надійну роботу трансформатора.
1– бак; 2 – затискач заземлення; 3 – вентиль; 4 – термосифонний фільтр; 5 – радіатор; 6 – перемикач; 7 – повітроосушник; 8 – газове реле; 9 – розширник; 10 – масловказівник; 11 – викидна труба; 12 – вивід ВН; 13 – пристрій регулювання напруги; 14 – вивід НН; 15 – нейтральний провід; 16 – крюк для піднімання; 17 – відвод НН; 18 – кістяк; 19 – ярмова балка кістяка (верхня та нижня); 20 – відвод ВН; 21 – регулювальні відгалуження обмоток ВН; 22 – обмотка ВН та НН; 23 – коток візка
Рисунок 1 – Будова силового трансформатора
Трансформатор розраховується за такими даними:
– номінальна
потужність S,
кВ
А
– 400;
напруга обмотки ВН U2, кВ – 6;
напруга обмотки НН U1, кВ – 0,4;
напруга короткого замикання u к, відсотки – 6,5;
втрати короткого замикання Рк, Вт –5900;
струм неробочого ходу і0, відсотки – 2,1;
втрати неробочого ходу Р0, Вт – 1350;
схема і група сполучення У/У–0;
кліматичне виконання та категорія установлення У1.
Курсовий проект складається із пояснювальної записки з визначенням основних технічних характеристик спроектованого трансформатора, додатка А із машинною оптимізацією по вибору оптимального варіанта, та графічної частини формату А1 зі специфікацією до них.
/89
2 Спеціальна частина
2.1 Розрахунок основних електричних величин і розмірів трансформатора
Потужність однієї фази Sф , кВ А
Sф = S/m, (1)
де S– потужність трансформатора, кВ А;
m – число фаз.
Sф = 400/3 = 133,3
Потужність одного активного стрижня Sc , кВ А
Sc = Sф, (2)
Sc = 133,3
Номінальні лінійні струми в обмотках нижчої напруги (НН) та вищої напруги (ВН) Іл..НН, Іл.ВН, А
Іл.і
= S
103/
Uл.і
:
(3)
Іл.НН = 400 103/ 400 = 577
Іл.ВН = 1000 103/ 15750 = 38,5
Фазні струми обмоток НН та ВН Іф.НН, І.ф.ВН, А
НН при сполученні зірка
Іф.НН = Іл.НН, (4)
Іф.НН =577
ВН при сполученні зірка
/90
Іф.ВН = 38,5
Фазні напруги обмоток НН та ВН Uф.НН , Uф.ВН , В
НН при сполученні зірка
Uф.НН = Uл.НН/ , (6)
Uф.НН = 400/ = 231
ВН при сполученні трикутник
Uф.ВН = Uл.ВН / , (7)
Uф.ВН = 6000/ =3464
Вибираються випробувальні напруги для обмоток НН та ВН Uвип.і кВ
Uвип.НН 5; Uф.ВН 25
Вибираються основні ізоляційні відстані, які відображено на рисунку 2
а01 = 0,4 см; а12 = 0,9 см; а22 = 1см; h0 =3 см; h’0 = 3 см