5. Біоценози, їх динаміка та продуктивність.
Екосистема (екологічна система) - сукупність спільно мешкаючих організмів і умов їх існування, що знаходяться в закономірній залежності і створюють систему взаємообумовлених біотичних і абіотичних явищ і процесів.
Термін екосистема був вперше використаний А.Тенслі (1935) для позначення будь-якої єдності, різного об'єму і рангу. Екосистеми повинні характеризуватися певною стабільністю, володіти видовою різноманітністю і внутрішнім кругообігом речовин. Екосистема охоплює простір будь-якої протяжності і розмірності, наприклад, від краплі води до океану. У визначеному значенні синонімом екосистеми може бути термін угруповання, під яким розуміється певна група організмів, зв'язаних між собою певними відносинами і займаючими певний простір.
Біоценоз - що еволюційно склалася, відносно просторово обмежена, внутрішньо однорідна природна система функціонально взаємозв'язаних живих організмів, що характеризується визначеним енергетичним станом, типом і швидкістю обміну речовин і інформацією.
Поняття біоценоз було введене німецьким зоологом і гідробіологом Карлом Мебіусом (1877) для угруповання устриць, що мешкали на банках (піднесеннях підводних скель) у морі.
Аналіз структури і процесів, які відображаються в біоценозах, є предметом біоценологічних досліджень, які в сфері екології становлять синтетичний розділ, тісно пов'язаний з науками про середовище.
Популяції різноманітних видів живих організмів, що заселяють спільні місця проживання, звичайно вступають у певні взаємовідносини, тому, що змушені користуватися спільним життєвим простором і харчовими ресурсами.
Оскільки стійкі взаємовідносини можливі лише між популяціями видів, а стабільний характер таких відносин являє собою результат адаптацій, то після тривалого спільного існування формуються багатовидові угруповання - біоценози.
Набір видів у таких угрупованнях не випадковий, а визначається можливістю підтримки кругообігу речовин.
Тільки на цій основі в принципі виявляється можливим стійке існування будь-якої форми життя.
Біоценоз - являє собою сукупність рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, що спільно населяють ділянку земної поверхні і характеризуються визначеними відносинами як між собою, так і із сукупністю абіотичних чинників.
Масштаби біоценотичних угруповань організмів надзвичайно різноманітні - від угруповань на стовбурі дерева або на болотній моховій купині до біоценозу ковилового степу.
Складовими частинами біоценозу є фітоценоз, зооценоз, мікоценоз, мікро біоценоз. Синонім біоценозу - угруповання.
Ділянка поверхні планети (суші або водойми) з однотипними абіотичними умовами (рельєфом, кліматом, грунтами, характером зволоження території...) яку займає той чи інший біоценоз називається біотопом.
При польових дослідженнях межі біоценозів встановлюють за фітоценозом який легше розпізнати.
З екологічної точки зору критеріями виділення біоценозу є видовий склад флори чи фауни, часова тривалість системи та просторові межі.
Угруповання можна назвати біоценозом лише тоді, коли воно відповідає таким критеріям:
Має характерний видовий склад, групи видів - домінанти, субдомінанти.
Має необхідний набір видів (автотрофи-гетеротрофи-деструктори).
Характеризується певною тривалістю в часі. Біоценоз є стійкою і довговічною системою, однак його мешканці мають різну тривалість життя (від 1 хв. до сотень років).
Має свою територію і межі. Простір на якому функціонує біоценоз відрізняється однорідністю умов. Головним у визначенні межі біоценозу є повночленність і реалізація обігу матерії.
Складність вивчення біоценозів полягає у тому, що тваринні організми здатні мігрувати у сусідні фітоценози, а тому важко стверджувати, що певному рослинному угрупованню відповідає якесь одне угруповання тварин.
Н-д: канюк звичайний полює над полями, а гніздиться у лісових масивах.
Тому вивчення біоценозів вимагає глибокого дослідження фауни, флори а також функціонування окремих чинників біоценозу.
Отже, будь-який біоценоз можна розділити на структурні елементи, а саме - на основі трофічних зв'язків (трофічна ст-ра), на основі просторового розміщення компонентів (просторова структура), на основі функціонування окремих біоценозів у конкретних умовах (екологічна структура).