Висновки

У процесі розвитку продуктивних сил, поглиблення суспільного поділу праці й агропромислової інтеграції активно відбувається процес формування навколо сільського господарства комплексу взаємопов'язаних із ним галузей, які постачають йому матеріально-технічні засоби й переробляють продукцію сільського господарства, а також галузей виробничої та соціально-побутової інфраструктури. У свою чергу, збільшується кількість галузей, продукція яких використовується в сільському господарстві. Промисловість постачає сільськогосподарським підприємствам значну кількість тракторів, вантажних автомобілів, комбайни, мінеральні добрива, майже всі засоби хімічного захисту, які виробляються. Зростає обсяг поставок будівельних матеріалів, будівельної техніки, електрообладнання, палива та інших промислових засобів виробництва. У результаті цього близько 80 відсотків основних виробничих фондів сільського господарства — промислового походження, а частка промислової праці в матеріальних затратах на виробництво сільськогосподарської продукції перевищує 60 відсотків. Тому обсяг виробництва продукції, її якість і кінцеві результати сільського господарства все більше залежать від інших галузей економіки, обсягу номенклатури і якості їхньої продукції, яка надходить у сільське господарство.

Основним поточним завданням аграрної політики нині є припинення негативних процесів у цьому секторі економіки й забезпечення умов для нарощування виробництва сировини і виробничих ресурсів. У зв'язку з цим на сучасному етапі проведення аграрної реформи особливо необхідне її наукове, правове, методичне, фінансове і матеріально-технічне забезпечення. У цьому запорука успіху реформи, оскільки альтернативи їй немає, вона має здійснюватися в інтересах селян самими селянами.

Список використаної літератури

1. Ведяпин В.І. Загальна економічна теорія. – М., 1995.

2. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика: Пер. с англ. В. Лукашевича и др. / Под общ. ред. Б. Лисовика и др.. – СПб., 1994.

4. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: Пер. З англ.. В. Мусієнко та В. Овсієнко. – К., 1996.

5. Курс економічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. – М., 1993.

6. Макконнел Р., Брю С. Л.. Економікс. – М., 1992.

7. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.. – К., 1998.

8. Мэнкью Г. Макроэкономика / Пер. с англ. – М., 1994.

9. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид., перероб. і доп. – К., 2002.

10. Основи економічної теорії: політ економічний аспект / Г.Н. Климко, Нестеренко. – К., 1997.

11. Политическая экономия: Учебник для вузов / Медведев В.А., Абалкин Л.И., Ожерельев В.И. и др. – М.: Политиздат, 1990.

12. Самуельсон П., Нордгауз В. Економіка. - К.: Техніка, 1994.

13. С. Мочерный "Основы экономической теории". – Тернополь, 1993.

14. С. Мочерный "Основы экономической теории". – К., 1999.

15. Экономика. Учебник по курсу «Экономическая теория». Под. ред. А.С. Булатова. М., 1997.

16. Фішер С., Дорнбуш Р. Економіка - М.: Преса, 1993.

Словник економічних термінів

Абсолютна рента за капіталізму — форма земельної ренти, яку сплачують власникові за будь-яку ділянку землі незалежно від її родючості й місця розташування (звідси й назва — абсолютна).

Аграрні реформи — це перетворення економічної та юридичної власності на селі, наслідком яких є зміни соціальної структури.

Аграрні реформи у сфері економічної власності – передбачають реформу ціноутворення, оподаткування, рентних платежів, заробітної плати тощо, тобто сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення.

Аграрні реформи у сфері юридичної власності – означають зміни в землеволодінні, землекористуванні й землерозпорядженні.

Аграрні реформи у сфері організаційно-економічних відносин – передбачають якісне поліпшення процесу управління сільськогосподарськими підприємствами, вивчення передового досвіду та його використання тощо.

Аграрно-промисловий комплекс — сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом, переробкою, зберіганням і доведенням до споживача сільськогосподарської продукції.

Диференціальна земельна рента — одна з форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов'язана з використанням середніх та кращих за родючістю та місцем розташуванням земель.

Оренда — тимчасове надання землі за плату капіталістові-орендарю або селянинові, який не наймає робочої сили.

Рента — це економічна форма реалізації власності на природні ресурси, тому із зміною відносин власності з'являються нові форми земельної ренти.

Сімейна оренда – за якої глава сім'ї передає свою ділянку землі в оренду за певну плату одному з її членів.