2.4. Особливості розвитку гнучкості у дівчат

У дівчаток в період від 7 до 14 років показники рухливості хребетного стовпа при активних рухах збільшуються, проте зростання відбувається нерівномірно. Від 7 до 10 років приріст показників відносно невеликий (24°), а від 10 до 14 років відмічено найбільше збільшення (34°).

Найвищі показники рухливості хребетного стовпа у 14-річних дівчаток. Проте надалі, до 17 років, показники знижуються, стаючи навіть нижче, ніж у 11-річних. Порівняння даних показало, що у дівчаток 7 — 17 років рухливість хребетного стовпа при активних і пасивних рухах значно вища, ніж у хлопчиків цього ж віку.

Максимальних показників у виконанні рухів з великою амплітудою дівчинки середнього фізичного розвитку досягають в 9 років. Потім цей рівень поступово знижується і від 9 до 13 років умениденіє стає істотними. Від 13 до 14лет спостерігається достовірність в прирості, а від 14 до 15 — зниження. Вік від 15 до 17 рокі характеризується стабілізацією даної здібності.

Найбільш активний розвиток гнучкості у дівчаток середнього фізичного розвитку відбувається в пубертатний період, а в пре- і постпубертатний періоді ця здатність знижується.

У дівчаток прискореного фізичного розвитку значно раніше, чим у їх одноліток середнього і сповільненого рівнів, спостерігаються зниження показників гнучкості. Це період від 9 до 11 років, потім до 12 років гнучкість істотно збільшується, потім знижується, стабілізується.

Представники сповільненого фізичного розвитку в 8-річному віці показують свої максимальні можливості. Потім до 13 років відбувається поступове зменшення цієї здатності, яка за період від 8 до 13 років стає істотною. Від 13 до 14 років спостерігається значне збільшення. Після цього показники гнучкості погіршуються (від 15 до 16 років), а від 16 до 17 років незначно поліпшуються.

У препубертатний період гнучкість знижується на 35°, в пубертатний — збільшується на 8°, а в постпубертатний спостерігається її зниження на 24°.

Порівняння показників в гнучкості між представниками раіного фізичного розвитку по віках свідчить про недостовірність відмінностей в 8, 10, 12 і 16—17 років. Відмінності не спостерігаються в 11, 14 і 15лет між дівчатками сповільненого і середнього рівнів, в 11 і 15 років — сповільненого і прискореного, в 13 років немає відмінностей у школярок середнього і прискореного фізичного розвитку.

У решті випадків відмінності між ними достовірні, причому в 11, 14 і 15 років показники гнучкості дівчат середнього фізичного розвитку вищі, ніж дівчат прискореного; у 13 років вони перевершують своїх одноліток сповільненого, а в 15 років гнучкість у одноліток сповільненого розвитку краща, ніж у їх подруг прискореного фізічного розвитку.

Таким чином, здатність виконувати рухи з більшою амплітудою досягає своїх максимальних величин незалежно від фізичного розвитку в препубертатный період. Пубертатний періоди характеризується найбільш активним формуванням гнучкості, постпубертатний — стабілізацією. Після активного розвитку показники гнучкості знижуються. За період від 8 до 13 років у дівчаток сповільненого, від 9 до 13 років — середнього і від 9 до 11 років прискореного рівня розвитку зменшення стає істотним.

Достовірне збільшення даної здатності спостерігається від 13 до 14років (уповільнений і середній рівень) і від 11 до 12 років (прискорений рівень).

Однак це збільшення потім припиняється й наступає вторинне зниження, яке в представників уповільненого фізичного розвитку наступає від 15 до 16 років, середнього - від 14 до 15 років, уско- ренного - від 13 до 14 років.

До 17 років у дівчат різного фізичного розвитку спостерігаться відносна стабілізація здатності виконувати руху з більшою амплітудою [1].

2.5.Розвиток гнучкості в залежності від фізичного розвитку у дітей шкільного віку

Непреривне, але нерівномірне зростання рухливості суглобів плечового поясу у підлітків відбувається до 12 — 13 років. За цей період рухливість при активних згинально-розгинальних рухах руки у хлопчиків збільшується на 21°, у дівчаток — на 9°;при пасивних згинально-розгинальних рухах — відповідно на 17° і 14°. Дівчатка у всіх віках мають більш виражену сумарну рухливість в суглобах плечового поясу. По особливостях вікових змін рухливості суглобів їх розділяють на дві групи. У першу групу, для якої характерно збільшення показників рухливості до 14 — 15 років з наступним їх зменшенням, включені хребетний стовп і тазобедренний суглоб. До другої групи віднесений плечовий суглоб. Його визначальною ознакою є збільшення рухливості до 11 — 13 років, після чого показники тримаються на одному рівні і знижуються в 16 — 17 років.

Не дивлячись на відмінності в показниках приросту рухливості різних суглобів, дослідники відзначають загальну закономірність її розвитку: у віці 7 — 1 1 року відбувається інтенсивний приріст рухливості у всіх суглобах, в 12 — 15 років рухливість досягає постійної величини, а в,16 — 17 років рухливість у всіх вивчаємих суглобах знижується.

Підлітковий вік характеризується незначним зменшенням показників темпу розвитку гнучкості як у хлопчиків, так і в дівчаток. Планувати виховання даної здатності необхідно в 14 - 15 років у хлопчиків і в 13 - 14 років у дівчинок. У ці періоди при- міняється великий обсяг навантажень, збільшується кількість вправи, що сприяють природньому розвитку гнучкості. У дівчинок у віці 11 - 12 років можна застосовувати середній обсяг навантажень.

На відміну від молодшого, підлітковий вік характеризується значними половими відмінностями в плануванні засобів вибіркового розвитку фізичних здатностей. Це, у свою чергу, вимагає диференційованого підходу.

Юнацький вік характеризується значної стабилизації тренувальних засобів у середньому обсязі. Це стосується як до юнаків, так і до дівчат. Що стосується виборчого планування засобів виховання фізичних здатностей, те тут необхідно враховувати полові відмінності.

Зниження темпів розвитку гнучкості в хлопчиків спостерігається протягом усього старшого шкільного віку, а в дівчинок ще є можливість для її цілеспрямованого виховання. Це вік 15 - 16 років, коли рекомендується використовувати більші обсяги навантаження, а решта часу - середні й малі.

Планування тренувальних засобів впливу для дітей_ прискореного (акселерати) і вповільненого (ретарданты) фізичного розвитку має вікові, полові й індивідуальні відмінності.

Дані про розвиток гнучкості свідчать про зменшення темпів її приросту як у хлопчиків (-5,8%), так і в дівчинок (-6,8%). Сприятливі періоди для педагогічного вплыву спостерігаються в хлопчиків в 9-10 років, а в дівчинок - в 8-9 років.

Темп розвитку гнучкості, поступово знижується в хлопчиків за весь підлітковий період становить 8,4 %, а в дівчинок - 6,3 %. При цьому випливає слід відмітити, що у віці від 12 до 13 років для хлопчиків поряд з більшим обсягом засобів, спрямованих на виховання швидкісно-силових здатностей, можна планувати такий же обсяг засобів для вос- харчування гнучкості. У цей період природній приріст даної здібності становить 7,2%. Трохи раніше, у віці від 11 до 12 років, великий обсяг засобів може плануватися й для дівчинок, а від 12 до 13 років рекомендується використовувати середні обсяги.

Для дівчат кількість засобів, спрямованих на виховання витривалості, у порівнянні з підлітковим віком, зменшується за рахунок збільшення обсягу засобів, що сприяють вихованню гнучкості.

Після молодшого шкільного віку темп приросту гнучкості продовжує знижуватися до 13 років, хоча загальний показник у підлітків- хлопчиків рівний 1,6%, у дівчинок - 3,5 %. У період від 13 до 14 років для дівчинок можна планувати велику кількість засобів, що виховують гнучкість, а в період від 14 до 15 років обсяг навантаження слід знижувати.

Для хлопчиків віковий діапазон від 13 до 15 років також являється сприятливим для планування як великого, так і середнього обсягу засобів. Таким чином, у підлітків уповільненого фізичного розвитку гнучкості цілеспрямовано піддається вихованню в пе- ріод від 13 до 15 років. Ця спрямованість у якійсь мірі замінює засоби, що сприяють вихованню спритності. У цьому віці дана здатність як у дівчинок, так і в хлопчиків значно знижує темп розвитку [1].