146 Частина і. Логічне (синхронічне) мовознавство

з аймають їхні статті в тлумачному словнику. Натомість члени другої множини -терміни: вони практично однозначні,

[R35]¹⁰⁴ Залежність Зіпфа - Ґердана. З тих самих двох мно­жин дієслів члени першої з очевидністю можуть мати майже необмежену кількість підметів і додатків, тоді як для членів дру­гої множини дієслів ця кількість обмежена.

[ R36]¹¹⁰'¹¹¹ Залежність Зіпфа у словотворі. Досвід комп'ютер­ного укладання частотного словника фінського словотвору дав змогу одержати базу статистичних даних [див. Tyschenko, Rudyj], два параметри якої унаочнено на рис. 18. Графіки ілюструють дві виявлені області прояву залежності Зіпфа у словотворі: зі зростанням рангу словотвірного гнізда число слів у ньому зако­номірно спадає, а кількість самих гнізд зростає за кривою Зіпфа.

Іншими словами, що більше похідних у словотвірному гнізді, то менше таких гнізд. Або інакше: що більша продуктивність основи, то менше таких основ. Серед найпродук­тивніших фінських основ виявлені: yksi 'один' (72 похідні), yli 'верхній' (69), keski 'середній' (63), maa 'земля' (54), elää 'жити' (41), ensi 'перший' (39), liike 'рух; торгівля' (37), aika 'час' (36 похідних) тощо. Найбільші гнізда -унікальні, гнізд з 15-20 похідними - десяток, з 10 похідними - 25; а не­продуктивних (з одного слова)-818.

[ R37]¹¹² Закономірність Буме-ра у паузах вагання. У розглянутому Д. Бумером (див. рис. 21) масиві з 1593 спонтанних усних речень близь­ко половини (713) мали паузи [Boomer]. Дослідник визначив емпіри­чним шляхом відмінність дещо дов­ших "сполучних пауз" між реченнями тривалістю близько 1 с і так званих "пауз вагання" всередині речень по 0,75 с. Третина пауз вагання були заповнені (нейтральним голосним або так званим "меканням"). Найбільше пауз вагання виявилося після другого слова речення (з них 2/3 - незапов-нені), натомість після першого слова незаповнених було лише 1/3. Ці за­тримки процесу спонтанного поро­дження усного тексту з очевидністю

РОЗДІЛ 5. СИНТАКТИКА: ТЕОРІЯ СИНТАГМ І ПАРАДИГМ 147

пов'язані з координацією окремих блоків ділянок мислення і звукової артикуляції висло­влень. Аналогією до спостережених процесів є функціонування комп'ютерного принтера: на індикаторі зчитування окремі сторінки можуть забирати більше часу, ніж інші, але з певного моменту вмикається процес друку, і його перебіг якийсь час є паралельним до зчитування решти сторінок порції до друку. З іншого боку, у процесі самого друку пері­одично виникають зумовлені потребами координації блоків власної програми свої не­тривалі паузи.

[R38]¹¹⁵ Розподіл речень за довжиною в словах. Іншою цікавою рисою дослідженого Бумером масиву речень спонтанного усного тексту є те, що довжина речень цього тексту, як виявилося, не перевищувала 9 слів (рис. 21). А ця величина вкладається в "число Мілле-ра" 7 ± 2 (глибина оперативної пам'яті, кількість фіксованих нею елементів в одному предме­ті сприйняття). Найбільше ж пауз вагання припадало на чотирислівні речення, у яких існує всього тільки три потенційні місця для пауз між словами. Зображена на рис. 19 ступінчаста гістограма відповідає залежності Пірсона (асиметрична крива Гаусса); для неї цифри по осі х означають не інтервали, а кількість слів у реченні.

[R39]¹¹⁸ Залежність Ґрінвуда - Юла. З власного досвіду цю залежність знають усі, хто готував до складання великі уривки текстів домашнього читання іноземною мовою (або в технічних закладах освіти - "тисячі знаків"). Справді, незнайоме слово, уперше з'явившись у якийсь момент читання, далі може з'явитися знову і знову, а до цього не зустрічалося в навчальній практиці ні разу. Зокрема, це особливість "ключових слів".

[R40]¹²⁵ Константа Голованя - Старинця. Застосовуючи у своїх дослідах асоціатив­ний метод, українські психологи Е. Головань і В. Старинець спромоглися показати, що "між двома будь-якими поняттями (словами) можна встановити асоціативний перехід у 4-5 кроків" [Лук, 15]. Наприклад, значення двох слів деревина і м'яч пов'язані через чо­тири проміжні асоціації: деревина - ліс;→ ліс - поле; → поле - футбольне; → фут­больний - м'яч. Так само інша пара - небо і чай: небо - земля; → земля - вода; → вода - пити; → пити - чай. Наполеонів вислів "Від великого до смішного один крок" можна унаочнити, користуючись тлумачним словником, у такий спосіб: велике - ... незвичне; → незвичне -... смішне.

Значно рідше кількість переходів сягає 5-6. "Чи такий уже парадоксальний описаний фе­номен? Як показали експерименти, число прямих асоціацій кожного слова в середньому близьке до 10 [Головань, Лук, 54-60]. Якщо виходити з 10 асоціативних зв'язків першого по­рядку, то один асоціативний крок дає змогу вибрати з 10 слів, другий - зі 100, третій-з 1000, четвертий - з 10 000, п'ятий - зі 100 тис. слів" [Лук, 16], що є сумірним з обсягом реальних словників. Детальніше див.: [Караулов].

[R41]¹³⁰ IV закон Зіпфа. Чим слово частотніше, тим воно давніше. Класичну картину являють собою відомі графіки, складені Дж. Зіпфом (див. рис. 20-21 розд. 2 і рис. 11-12 розд. 3), де видно, що найдавніший пласт давньогерманських слів у частотному словни-ку англійської мови тим потужніший, чим частотнішою є колонка слів.

Давність слів (їхній вік) не слід плутати з поняттями архаїзмів (застарілих слів із си­нонімами в сучасній лексиці) та історизмів (назв уже зниклих історичних реалій).

[R42]¹³¹ Розподіл ойконімів певного ареалу за продуктивністю основ. Синтактич-ний підхід застосовний також у вивченні топонімії, де певний тополандшафт можна трак­тувати як своєрідний текст. Таблиця на рис. 22 унаочнює кількісний розподіл 230 назв населених пунктів на витоках річок України між 54 топоосновами кельтського походжен­ня. Крім очевидної відповідності розподілу Зіпфа, одержані дані досконало відповідають і закономірності Бредфорда, що гарантовано свідчить про об'єктивну, дійсну (а не наду­ману, штучну) внутрішню структурну організованість цього масиву топонімів. Справді, 18

РОЗДІЛ 5. СИНТАКТИКА: ТЕОРІЯ СИНТАГМ І ПАРАДИГМ 149

найчастотніших основ (це саме третина їхнього загального числа) мають по декілька варіантів основи, і сумарна кількість утворених від них назв (158) становить до 70 % від усього розглянутого масиву ойконімів на витоках річок (230).

Друга третина назв (також 18) не мають варіантів, але представлені кожна у 2-5 на­звах, разом 55 основ (це ще 22 % списку з 230 ойконімів). Насамкінець, 18 основ остан­ньої за частотністю третини вжиті кожна по одному разу, разом - 18 назв або останні 8 % масиву. Криві Зіпфа помітні також і всередині кожної з тематичних груп основ (рис.23).

Різна кількість варіантів основи висвітлює відносну хронологію цих назв у Наддніпрян­щині: з-поміж етнофорних основ (утворених від назв племен; виділені у списку КАПІТА­ЛЬНИМ шрифтом) найдовшу історію має, очевидно, основа Кимир- 'кімр, валлієць';дещо меншу - Чуд- 'чудан; народ' (< teut, tauta). Лише після них іде Волох- 'кельт' [Трубачев, 2003, 45], далі Нур- 'невр, норець' і значно рідше (але все це є в Україні) - Брит- 'бритт' і Бой- 'з племені бойїв'. На графіку заштрихована частина відповідає розподілу між топо-зсновами першої сотні назв селищ на витоках лише найбільших річок України та їхніх приток першого і другого ступеня, детальніше див.: [Тищенко, 2003, 64-68].

[ R43]¹⁴² Перформа-

ційні константи частин мови в тексті. За даними [РЧС], у лексиконі мови чітко протиставлені

статистично дві множини слів, що належать до по­внозначних і службових частин мови. У самому словнику їхня сумарна кількість відрізняється на два порядки (рис. 24): усіх службових - лише 2,1 %, усіх повнозначних -97,6 %. Що ж до тексту, то з'ясувалося, що тут їхнє співвідношення ціл­ком відмінне - 37,1 % і 60,3 % (цифри вздовж штрих-пунктиру праворуч; решта 2,6 % припада' на цифрові знаки й симво­ли). Відношення частки певної частини мови у тексті до її частки у слов­нику і є її перформаційною константою. Найвища вона для сполучників, прийменників і займенників, а найнижча -для прикметників, іменників і дієслів.

Як випливає зі статистики, в перформаційному (продуктивному) виді мовної діяльно­сті, тобто при побудові звичайних речень усного тексту в кожному службовому слові по-~себа виникає набагато частіше, ніж у словах повнозначних. А звідси й у практиці ви­вчення іноземної мови нагода застосувати в тексті нові дієслова й іменники трапляється значно рідше, ніж нагода застосувати щойно засвоєні сполучники й займенники. Особ­ливо, це помітно у навчальних текстах для початківців. А звідси висновок: від самого по-