3. Загальна роль газообміну. Газообмін водних та наземних тварин.
Газообмін (біол..), обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем З навколишнього середовища в організм безперервно поступає кисень, який споживається всіма клітинами, органами і тканинами; з організму виділяються вуглекислий газ, що утворюється в ньому, і незначна кількість ін. газоподібних продуктів обміну речови н. Газообмін необхідний майже для всіх організмів, без нього неможливий нормальний обмін речовин і енергії, а отже і саме життя.
Газообмін (відповідно і витрата енергії) у екзотермних тварин (холоднокровних) знижується з пониженням температури тіла. Така ж залежність знайдена і у ендотермних тварин (теплокровних) при виключенні терморегуляції (в умовах природної або штучної гіпотермії); при підвищенні температури тіла (при перегріві, різних захворюваннях) газообмін збільшується.
При пониженні температури навколишнього середовища газообмін у теплокровних тварин (особливо у дрібних) збільшується в результаті збільшення теплопродукції. Газообмін збільшується також після їжі, особливо багатою білками (т.з. специфічно-динамічна дія їжі). Найбільших величин газообміну досягає при м'язовій діяльності^
Кисень виступає важливим ресурсом як для тваринних так і для рослинних організмів. Без нього може обходитись дуже незначна кількість тварин, в основному прокаріот. Розчинність і здатність кисню до дифузії у воді дуже низькі, а тому він стає лімітуючим фактором, перш за все у цьому середовищі а також у болотах. Розчинність кисню у воді швидко знижується з підвищенням температури повітря. Коли у водному середовищі розкладаються органічні речовини, кисень використовується для процесів дихання мікрофлори. Це так зване «біохімічне споживання кисню» може обмежувати різноманіття вищих тварин які можуть існувати у тому ж середовищі. Високі показники біохімічного споживання кисню особливо характерне для стоячих вод, у яких накопичуються органічні забруднювачі чи листяний опад, а за високих температурних показників споживання кисню посилюється.
Через те, що дифузна здатність кисню у воді дуже слабка, водні організми змушені або підтримувати постійний тік води навколо своїх дихальних органів (зябра у риб), або мати дуже велику (відносно до загального об'єму) дихальну поверхню тіла. Так у багатьох ракоподібних наявні «пір'ні» придатки. Також деякі організми мають особливі дихальні пігменти, або здатні до сповільненого дихання (н-д деякі личинки, що живуть у стоячих, збагачених біогенними елементами водах). Частина тварин змушена постійно повертатися на поверхню води, щоб зробити вдих (кити, дельфіни, черепахи, тритони)
Практично весь вуглекислий газ який використовується при фотосинтезі поступає з атмосферного повітря. Концентрація ВГ в атмосферному повітрі коливається біля позначки 0,03%, виключенням є повітря, що знаходиться в безпосередній близькості до активно дихаючих чи фотосинтезуючих організмів. Вночі, потік ВГ в наземних екосистемах направлений вгору - від грунту і рослин в атмосферу, вдень навпаки до низу. ВГ вільно дифузує у повітрі і зниження його кількості має впливати на усі організми конкретної популяції рівномірно. Іншими словами, малоймовірною здається перевага одних організмів над іншими в конкуренції за цей загальнодоступний ресурс.