КУРС ЛЕКЦІЙ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ” Доцент Бардась А.В. ТЕМА 9

Кафедра менеджменту організацій Інституту Економіки НГУ 6

Тема 9. Групова динаміка у менеджменті

9.1 Групи та їх значимість

9.2 Команди у менеджменті

9.3 Розвиток неформальних груп

9.4 Управління неформальною групою

Література:

Робінс Стівен П., Коултер М. Менеджмент: 6-ті видання. Пер. з англ. – М.:Видавничий дім „вільямс”, 2004. - с.с. 326-332; 568-571, 572-588, 589-592

Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. Основы менеджмента. – М: Дело, 2000. - с.с. 436-448.

Дафт Р. Менеджмент . – СПб.: Питер, 2002. - с.с. 561-570, 570-583, 584-586.

Мета лекції – сформувати розуміння основ формування формальних та неформальних груп, а також командоутворення у менеджменті.

Завдання:

1. Дослідити причини формування формальних та неформальних груп.

2. Ознайомитись з теорією Белбіна про успішні команди.

3. Розглянути можливі підходи до управління неформальною групою.

9.1 Групи та їх значимість

Організація будь-якого розміру складається з декількох груп. Керівництво створює групи з власної волі, коли здійснює горизонтальний поділ праці (створення підрозділу) і вертикальний (створення рівнів управління).

Група - це двоє або більше людей, взаємодіючих між собою таким чином, що кожний з них одночасно й впливає на іншу особу, і відчуває її вплив.

Ці групи, створені з волі керівництва для організації виробничого процесу, називаються формальними групами. Якими б малими вони не були, це - формальні організації, чиєю найпершою функцією стосовно організації в цілому є виконання конкретних завдань і досягнення певних, конкретних цілей. В організації існує три основних типи формальних груп: групи керівників, робочі групи й комітети.

Командна група керівника складається з керівника і його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками. Ректор та проректори університету, міністр та його заступники - ось типові групи керівника.

Другий тип формальної групи — це робоча (цільова) група. Вона звичайно складається з осіб, які спільно працюють над одним завданням. Хоча в них є загальний керівник, ці групи відрізняються від командної значно більшою самостійністю в плануванні й здійсненні своєї праці. Цільові групи ламають бар'єри недовіри між керівниками й робітниками. Крім того, надаючи робітникам можливість самим думати про свої виробничі проблеми й вирішувати їх, вони можуть задовольняти потреби у робітників більше високого рівня.

Спеціальний комітет (ad hoc committee) — це тимчасова група, сформована для виконання певного завдання (ad hoc — латинські слова, що означають «для цього»). Керівник відділення банку може утворити спеціальний комітет для виявлення проблем в обслуговуванні клієнтів, а також альтернативних способів їхнього коректування. Верховна Рада створює спеціальні комітети для вивчення особливих проблем або для розгляду делікатних питань.

Постійний комітет (Standing committee) — це постійно діюча група всередині організації, яка має конкретну мету. Найчастіше постійні комітети використовуються для надання організації консультацій з важливих питань. Прикладом постійного комітету може бути рада директорів (правління фірми).

Група зможе більш-менш ефективно досягати своїх цілей в залежності від впливу наступних факторів: розміру, складу, групових норм, згуртованості, конфліктності, статусу й функціональної ролі її членів.

Розмір - ідеальна група повинна складатися з 3-9 осіб. В міру збільшення розміру групи, спілкування між її членами ускладнюється, а досягнення згоди з робочих питань й виконання завдань погіршується. Збільшення розміру групи також підсилює тенденцію до неформального поділу груп на підгрупи, що може призвести до утворення неформальних груп впливу.

Склад - ступінь подібності особистостей і точок зору, підходів, які вони проявляють при вирішенні проблем. Важливою причиною винесення питання на розгляд групи є використання різних позицій для пошуку оптимального рішення. Рекомендується, щоб група складалася з несхожих особистостей, тому що це обіцяє більшу ефективність порівняно з тим, якби члени групи мали схожі точки зору.

Групові норми - мають підказати членам групи, яка поведінка і яка робота очікується від них. Норми роблять такий сильний вплив тому, що тільки за умови співвіднесення своїх дій із цими нормами окрема особистість може розраховувати на приналежність до групи, її визнання й підтримку. Це відноситься як до неформальних, так і до формальних організацій.

З позицій організації можна сказати, що норми можуть мати позитивний і негативний характер. Позитивними нормами вважаються ті, які підтримують цілі й завдання організації й заохочують поведінку, спрямоване на їх досягнення. Негативні норми мають протилежний ефект; вони заохочують поведінку, яка не сприяє досягненню цілей організацій.

Класифікація групових норм:

1) гордість за організацію; 2) досягнення цілей; 3) прибутковість; 4) колективна праця; 5) планування; 6) контроль; 7) професійна підготовка кадрів; 8) нововведення; 9) відносини із замовником; 10) захист чесності .

Згуртованість групи — це міра тяжіння членів групи один до одного й до групи. Потенційним негативним наслідком високого ступеня згуртованості є групова однодумність .

Групова однодумність — це тенденція придушення окремою особистістю своїх дійсних поглядів на яке-небудь явище для того, щоб не порушувати гармонію групи. Члени групи вважають, що незгода підриває їхнє почуття приналежності, і тому її варто уникати. Щоб зберегти в членів групи відчуття згоди й гармонії, член групи вирішує краще не висловлювати своєї думки. В атмосфері групової однодумності першорядним завданням для окремої особистості є триматися загальної лінії в обговоренні, навіть якщо він або вона має іншу інформацію або переконання.

Конфліктність - розходження в думках звичайно приводить до більш ефективної роботи групи. Однак, воно також підвищує ймовірність конфлікту. Хоча активний обмін думками й корисний, він може також призвести до постійних суперечок та інших проявів відкритого конфлікту, які завжди пагубні.

Статус тієї або іншої особистості в організації або групі може визначатися низкою факторів, включаючи такі як старшинство в посадовій ієрархії, назва посади, розташування кабінету, походження соціальні таланти, інформованість й накопичений досвід. Ці фактори можуть сприяти підвищенню або зниженню статусу залежно від цінностей і норм групи. Дослідження показали, що члени групи із досить високим статусом здатні більше впливати на рішення групи, чим члени групи з низьким статусом. Однак, це не завжди веде до підвищення ефективності.

Ролі членів групи - існують дві основних спрямованості ролей для створення нормально працюючої групи. Цільові ролі розподілені таким чином, щоб мати можливість відбирати групові завдання й виконувати їх. Підтримуючі ролі мають на увазі поведінку, яка сприяє підтриманню й активізації життя й діяльності групи.