З апитання для самоконтролю
1. Чи всіх посередників грошового ринку можна назвати фінансовими? Чим характерна діяльність фінансових посередників?
2. У чому полягає економічне призначення фінансового посередництва?
3. Яка з наведених класифікацій фінансових посередників найбільш повно характеризує їх склад:
центральний банк, комерційні банки, фінансові компанії;
комерційні банки, небанківські фінансові посередники;
банківські фінансові посередники, небанківські фінансові посередники.
4. Яку з наведених характеристик банку Ви вважаєте правильною і чому:
банк — це фінансовий посередник грошового ринку;
банк — це підприємство, що продукує і поставляє на ринок кредит;
банк — це і фінансовий посередник, і кредитне підприємство.
5. Чи всі види банків виконують посередницьку функцію на грошовому ринку?
6. Що таке базові операції банку і чому банківське законодавство не дозволяє їх виконувати небанківським фінансовим посередникам і одночасно дозволяє банкам виконувати небазові операції.
7. Як можна відрізнити спеціалізований банк від небанківської фінансово-кредитної установи?
8. Що таке банківська система? Чи відрізняються функції і призначення банківської системи від функцій і призначення окремих банків?
9. Назвіть родові ознаки банківської системи, які властиві й іншим подібним системам?
10. Назвіть специфічні ознаки банківської системи, які відрізняють її від інших подібних систем?
11. Укажіть на рису, властиву банківській системі України:
це монобанк;
це дворівнева система;
це трирівнева система.
12. Чи у всіх країнах усі банки другого рівня називаються комерційними банками? Якщо ні, то якими ще можуть бути банки другого рівня? Що значить вираз «ділові банки»?
13. Чи зберігають комерційні банки економічну самостійність у строго централізованій банківській системі?
14. Визначте, на яких фінансових посередників поширюється вимога обов’язкового резервування:
на центральні банки;
на інвестиційні банки та страхові компанії;
на комерційні банки;
на універсальні банки;
на банки другого рівня;
на всі банки.
І чому?
15. Визначте, до яких класифікаційних груп можна віднести таких небанківських фінансових посередників:
кредитні товариства;
інвестиційні фонди, інвестиційні банки;
компанії страхування життя;
ломбарди;
лізингові компанії.
16. До якої категорії слід відносити інвестиційні банки — до банків чи до небанківських фінансових посередників і чому?
17. Чому для практики так важливо правильно визначити, що таке банк?
18. У чому проявляється незавершеність формування банківської системи України?
19. У чому полягає функціональна відмінність інвестиційних фондів від фінансових компаній?
20. Що стримує розвиток кредитної кооперації (спілок, товариств) в Україні?
1 Дехто з дослідників розумів неправомірність такого підходу, у зв’язку з чим у навчальну літературу було введено поняття «кредитна система», у якому об’єднувалися всі фінансово-кредитні установи. Проте це не змінило ситуації по суті, оскільки в цьому понятті не розкривається призначення фінансового посередництва. Крім того, поняття «кредитна система» не знайшло практичної реалізації в управлінні грошовою сферою. В українському законодавстві станом на 1 січня 2000 р. воно практично не вживається.
1 Але це не значить, що базовим суб’єктам грошового ринку взагалі не потрібно вивчати та оцінювати надійність самих фінансових посередників.
1 Див.: Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — С. 291—292.
2 Див.: Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. — С. 83.
1 Проте всі небанківські посередники, разом узяті, в країнах з розвинутими грошовими ринками за обсягами операцій наближаються до банківських інституцій, створюючи їм серйозну конкуренцію і поступово відвойовуючи ринковий простір. Так, на початку 90-х років на банківський сектор США припадало 46,4% усіх активів фінансових посередників, а на небанківський сектор — 53,6% (розрахунок зроблений за даними книги Фредеріка С. Мишкіна «Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків». — С. 84).
2 Див.: Там же.
1 Див.: Поллард А. М. и др. Банковское право США. — М., 1992. — С. 39.
2 У Законі ФРН про банки від 10 липня 1961 р. до банків віднесено «будь-яке підприємство, яке виконує один чи кілька видів банківських операцій, а саме: приймання депозитів, надання позичок, лізингові операції, платежі та розрахунки з третіми особами, надання гарантій, торгівля цінними паперами, зберігання цінностей у сейфах тощо». Такий же універсальний підхід до визначення банку властивий і для законодавства Франції. Проте в Бельгії, Італії, Іспанії, Греції та інших країнах законодавство обмежує банк переважно депозитною діяльністю.
1 Дискусію щодо сутності банку нещодавно розпочали С. Мочерний та Л. Гришак у статті «Методологія дослідження сутності банку» (Банківська справа. — 1999. — № 5. — С. 7). Після аналізу різних поглядів з цього приводу автори дійшли висновку, що банк — «це особливе кредитно-фінансове підприємство, що виконує ряд базових функцій, при здійсненні яких, а також з приводу привласнення наявних у нього активів, між різними суб’єктами виникає певна сукупність виробничих відносин (економічної власності)». На жаль, таке визначення зовсім не наближає нас до істини. Воно надто не конкретне, деякі його положення сумнівні.
1 Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — С. 297.
1 Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. — С. 290.
1 Див.: Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — С. 290.
1 Питання про функції банківської системи як самостійної економічної структури в літературі досліджено та висвітлено не достатньо. Так, у згадуваному вище підручнику О. І. Лаврушина присвячено багато уваги питанням банківської системи (2 глави з 20), доводиться її сутнісна самостійність, проте функції її, окремі від функцій банків, навіть не згадуються.
1 Консорціум — тимчасове добровільне об’єднання кількох банків для спільного виконання певних операцій, які окремому банку не під силу (кредитування великих проектів, розміщення великих емісій цінних паперів тощо). Після досягнення цілі можуть розпадатися. Кожний банк зберігає юридичну самостійність. Подібний характер має і синдикат.
Картель — укладення угоди між кількома великими банками щодо проведення єдиної політики на грошовому ринку (процентної, кредитної, дивідендної тощо). Самостійність банків зберігається.
Концерн — об’єднання кількох банків під керівництвом одного з них, який став власником контрольного пакета акцій інших банків. У такому об’єднанні самостійність банків істотно обмежується, хоч вони залишаються акціонерними товариствами.
Банківський холдинг — звичайно так називають концерн, до складу якого, крім банків, входять небанківські фінансові посередники (страхові, фінансові, лізингові компанії тощо).
Трест — це монопольне об’єднання банків шляхом злиття їх власності. Форма власності перетворюється з акціонерної в пайову, а окремі банки втрачають юридичну й економічну самостійність і керуються з одного центру як філії.
1 Самостійних комерційних банків, які почали створюватися в СРСР з 1987 р. на території України на момент виходу зі складу Союзу, функціонувало близько 70.
1 На початку 2000 р. в Україні функціонувало близько чотирьохсот інвестиційних фондів та компаній. Найвідоміші з них — «Альфа-капітал», «Сократ», «Кінто», «Діком», «Тект» та ін.
1 Див.: Гончаренко В. В. Кредитна кооперація. — К., 1998. — С. 295—296.