Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лек.2 типол.кр..rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
10.07.2019
Размер:
86.73 Кб
Скачать

1. Країни. Що із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку.

Це Іспанія, Португалія, Греція, Туреччина та ін. В останнє десятиліття у цих країнах відбуваютьсян

айбільш динамічні процеси економічної перебудови.

2. Країни нової індустріалізації:

Республіка Південна Корея, Тайвань, Сянган, Сінгапур, Малайзія. до тк "дру

гої хвилі" відносять Таїланд, Аргентину, Уругвай, Чилі, Індонезію. У цих країнах

прискорено йдуть процеси перебудовигосподарства, чому сприяють:

- значні іноземні інвестиції;

- використання передових технологій розвинутих країн; - дешева робоча сила;

- вигідне ЕГП;

- проведена економічна реформа й утворені сучасна управлінська і галузева структури

господарства.

ці країни наблизилися до економічно розвинутих країн за показником ВВП на душу

населення. Вони мають широку і різноманітну структуру економіки, включаючи сектор обслуговування,

що швидко зростає, беруть активну участь у світовій торгівлі.

Ш. Постсоціалістичні країни перехідної економіки.

у 90-х роках більшість соціалістичних держав стали на шлях побудови ринкового господарства.

Це 15 держав - колишніх республік СРСР, 5 колишніх республік Югославії,Чехія, Словаччина, Польща,

Угорщина, Румунія, Болгарія, Албанія. За рівнем завершеності економічних реформ, ЕГП,

за особливостями здобуття суверенітету виділяють:

1. Постсоціалістичні країни Євразії:

Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, держави Югославії, в Азії - Монголія, Китай. 2. Молоді незалежні країни - колишні республіки СРСР 15 держав. Особливості цієї підгрупи:

- це аграрно- індустріальні країни та індустріально-аграрні; - наявність міжгалузевих

територіально-виробничих комплексів;

- негативний зовнішньоторговельний баланс;

- початок економічної перебудови;

- великий зовнішній борг країн (У країна - 15 млрд дол.); - використання застарілої техніки і технології; - дуже низький показник ВВП на душу населення;

- кризовий розвиток економіки, у тому числі ПЕК і ін.; - проблеми соціального комплексу.

Більш вдало проходять економічні реформи .в країнах

Балтії, Польщі, Чехії, Угорщині, Словенії, Хорватії.

IV грvпа - країни. Що розвиваються (Більше 150).

До них належать країни Азії, Африки, Латинсвкої Америки й Океанії, що займають більше половини площі

земної суші, мають близько 3/5 світового населення. Деякі з них (Іран, Таїланд, Ефіопія, Єгипет, країни Латинської Америки та ін.) мали незалежність ще до Другої

світової війни.

Їх загальні риси:

1) Мають великі природні і людські ресурси;

2) Усі вони аграрні, із низьким доходом ввп на душу населення;

3) Нерівномірний розподіл ввп на душу населення;

4) Існує відстала багатоукладна економіка із сильними феодальними пережитками в господарстві;

5) Розвивається екстенсивне споживче сільське господарство;

6) Мало розвинуті підприємства обробної промисловості;

7) В експорті переважає сировина;

8) Хронічне відставання від світового рівня технологій;

9) Гострими є проблеми: зайнятості, писемності, продовольча та ін.;

10) Мало розвинений соціальний комплекс;

11) Велика зовнішня фінансова залежність.

Виділяються такі підгрупи:

І.Країни з порівняно зрілою структурою господарства:

Індія, Мексика, Бразилія, Філіппіни, Венесуела, Перу, :Колумбія,Ямайка, Еквадор, Марокко, Туніс, Єгипет.

У цих країнах активно діє національний і іноземний капітал, ростуть обробна промисловість, сфери послуг і освіти. Вони виробляють майже стільки ж промислової продукції, скількивсі інші країни, що розвиваються, разом узяті. Але ВВП із розрахунку на душу населення в них нижчий, ніж в економічно розвинутих країнах (в Індії - 350 дол. на людину).

2. Країни, що експортують нафту, це - країни Перської затоки (Саудівська Аравія, Кувейт, Катар, ОАЕ, Іран), також Лівія, Бруней та інші. У цих країнах завдяки припливу" нафтодоларів" душ овий ВВП досягає 1 0, а то й 20 тис. дол. За рахунок торгівлі нафтою вони мають сприятливі умови для розвитку сучасного господарства, фінансових і соціальних сфер..

З. Це країни, що відстають у своєму розвитку (із душовим ВВП менше 1 тис. дол.). У них переважає відстала багатоукладна економіка із сильними феодальними пережитками. Найбільше таких країн в Африці, але вони є також вАзії і Латинській Америці.

4. Менш розвинуті країни, що розвиваються. Це велика кількість країн Африки, Азії (Непал, Ємен, Бангладеш, Афганістан), Латинської Америки; їх близько 40. У них переважаєспоживче сільське господарство, майже немає обробноїпромисловості, 2/З дорослого населення неписьменне, а середньодушовий ВВП складає BCЬO~O 100-ЗОО дол. на рік. Останнє місце займає Мозамбік із душовим ВВП 80 дол. на рік.

V група - країни з централізованою плановою економікою і корпоративно-командною системою:

КНР, КНДР, Республіка В' єтнам, Лаос, Куба.

Командно-адміністративна система управління стримує проникнення ринкових відносин в економіку

країн. Немає ще механізмів саморегулювання господарства. :Китай - найбільш розвинута країна не тільки цієї групи, але і світу. У краі'ні розвинуті ринкові відносини, але з "китайською специфікою", тобто поєднується іноземний капітал із націона.J1ЬНИМ.

П. Міжнародні організації

У світі існує понад 4 тис. міжнародних організацій. Вони класифікуються за територіями впливу та функціями.

Міждержавні організації розпочали своє існування ще у ХУІІ столітті переважно як військові або

торговельні союзи чи угруповання. З часом глобалізація проблем у цій сфері призвела до їх збільшення,

розширення функцій, ускладнення організаційної структури.

На сучасному етапі розвитку міждержавні організації дефернціювались:

- за функціональними особливостями;

- за просторовими рамками свого функціонування.

У першому випадку виділились військові, політичні, економічні тощо. У другому - за сферою їх територіального впливу міждержавні організації розділились на глобальні, регіональні, субрегіональні.

Серед загальнополітичних організацій на глобальному рівні виділяються: ООН, Рух країн, що не приєднались. На регіональному: Ліга арабських держав, Організація американських держав, Організація африканської єдності, Європарламент, Рада Європи, СНД. На субрегіональному рівні: Азіатсько,-Тихоокеанська рада (АЗ ПАК), Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ).

Серед військово- політичних організацій глобального рівня: НА ТО, регіонального рівня ­

Західноєвропейський Союз (ЗЕС).

Серед економічних організацій глобального рівня: "велика сімка", ОПЕК, ЮНІДО; регіонального рівня: АСБАН, ЄС, Північно американська асоціація вільної торгівлі. Економічні субрегіональні організації: Андська група, Ла- Платська група, економічний союз Бенілюкс, гуу АМ, Євро-Азійський союз.

Основні міжнародні організаціі світу

Абревіатура

Повна назва

ООН

Організація Об'єднаних Націй

ЮНЕП

Програма ООН з навколишнього середовища

ЮНЕСКО

Організація ООН з питань освіти, науки та культури

ФАО

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН

ЮНІДО

Організація ООН промислового розвитку

МСОП

Міжнародний союз охорони природи

МАГА ТЕ

Міжнародна агенція з атомної енергетики

НАТО

Організація Північно-Атлантичного Договору

ЄС

Європейський Союз

КЦЄІ

Інтеграційне утворення «Країни Центрально європейської ініціативи»

НАФТА

Північно-Американська зона вільної торгівлі

АСЕАН

Асоціація країн Північно-Східно!' Азії

ОПЕК

Організація країн - експортерів нафти

ВОТ

Всесвітня організація торгівлі

МВФ

Міжнародний валютний фонд

ИКАО

Міжнародна організація громадянської авіації

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]