1) Одним із найважливіших елементів у механізмі страхування цивільної відповідальності є обсяг страхових зобов’язань страховиків перед третіми особами.

Спробу уніфікувати розміри таких сум для країн-учасниць здійснила друга Директива Ради 84/5/ЄЕС «Щодо зближення законів держав-учасниць стосовно страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів» від 30 грудня 1983 р. (далі – Директива 84/5/ЄЕС). Вона встановила мінімальні гарантійні (підкреслюємо – мінімальні) суми страхового відшкодування:

• за тілесні ушкодження – 350 000 ЕКЮ, якщо жертвою стала одна особа. Якщо ж в одному ДТП постраждали декілька осіб – сума виплати збільшується на кількість таких осіб;

• у випадку знищення майна – 100 000 ЕКЮ.

Необхідно зауважити, що Директива 84/5/ЄЕС не обмежується цими положеннями, оскільки надає державам-учасницям можливість самостійно запроваджувати мінімальні розміри страхового відшкодування, а також рекомендує інший стандарт виплат:

• за шкоду, завдану життю та здоров’ю – 500 000 ЕКЮ;

• якщо ж потерпілих виявиться більше, мінімальна загальна сума виплат складає 600 000 ЕКЮ незалежно від кількості жертв чи характеру шкоди.

В Україні ж встановлюється максимальна межа страхових виплат в розмірі до 50 000 грн. у випадку завдання шкоди життю та здоровю потерпілої особи, та до 25 000 грн. – у випадку знищення майна.

Оскільки Директива 84/5/ЕЄС має лише рекомендаційних характер, то умови страхування цивільної відповідальності в різних країнах є різними. Проаналізуємо обсяги мінімальних гарантійних сум, прийнятих у різних країнах (подано в ЕКЮ): Швеція – 34 760 000; Данія –11 280 000; Нідерланди – 980 000; Італія – 780 000; Польща (яка тільки нещодавно увійшла до ЄЕС) – 600 000; Туреччина – 30 000; Естонія – 6 500. Якщо ще раз порівняти наведені цифри з українськими, то у нас не мінімальна, а максимальна сума при пошкодженні майна складає лише 25 000 грн. (приблизно 3 676 євро).

Крім того, необхідно наголосити, що Директива ЄЕС визначає щодо виплати страхової суми страховиком мінімальну суму, а наш законопроект передбачає лише максимальний розмір виплати страхової суми.

Такий мізерний рівень страхової відповідальності, а відповідно й страхових виплат, негативно позначається на захищеності українських громадян при настанні страхових випадків. Він також вносить диспропорцію у взаєморозрахунки між українськими й зарубіжними страховиками, оскільки сумарні виплати українських страхових компаній за збитки, завдані українськими громадянами іноземним, є значно меншими, ніж аналогічні компенсації іноземних страховиків потерпілим з вини іноземців українським громадянам.

Стосовно форми страхових виплат також можуть виникнути ускладнення. В законопроекті страхові виплати розраховані у гривнях. Але, враховуючи нестабільність економічних і фінансових процесів в Україні, значну залежність країни від інтеграційних процесів і той факт, що за останні десять років інфляція гривні щодо “твердих” валют становить більш ніж 160%, доречність встановлення максимальних розмірів страхових сум в еквіваленті національної валюти України (ст. 10 законопроекту) викликає сумнів. Тому бажано встановити відповідні граничні суми відшкодування у співвідношенні до прожиткового мінімуму або мінімальної заробітної плати й надати право визначення таких сум Кабінету Міністрів на певний період, наприклад, на 1–2 роки.

Крім того, проект встановлює норми, відповідно до яких, у випадку, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.Якщо ж ми згадаємо Директиву ЄЕС, то вона встановлює норму, згідно з якою, якщо жертвою стали декілька осіб, сума виплати збільшується на кількість таких осіб.

2) На наш погляд, не зовсім вдалими є також норми законопроекту стосовно МТСБУ (Моторне транспортне страхове бюро України). Документ передбачає створення Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро для здійснення нагляду й контролю за діяльністю МТСБУ (абз. 1 п. 50.1 ст. 50).

До її складу входитимуть три представники від Кабінету Міністрів України та чотири представники від Верховної Ради України. Кандидатури представників від Кабміну мають затверджуватися рішенням Уряду. Кандидатури представників від Верховної Ради України призначаються з числа народних депутатів України (за їх згодою) парламентом шляхом прийняття постанови за поданням профільного комітету, до компетенції якого належать питання обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (п. 50.2 ст. 50).

Наведені пропозиції не відповідають вимогам Конституції України, яка містить вичерпний перелік питань, що належать до компетенції Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Крім того, положення законопроекту передбачають, що у визначених цим документом випадках Координаційна Рада може здійснювати виконання функцій загальних зборів членів МТСБУ, який є вищим органом управління МТСБУ, та президії МТСБУ, яка, відповідно до п. 51.1 ст. 51 проекту, здійснює загальне керівництво МТСБУ.

Встановлені цим проектом повноваження Координаційної ради МТСБУ є втручанням в оперативну діяльність МТСБУ (об’єднання страховиків, саморегулюючої організації), що порушує вимоги ст. 6 Конституції України, за якою державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, а також вимоги ГК щодо неможливості здійснення підприємницької діяльності (а страхова діяльність є підприємницькою діяльністю) певними категоріями громадян, серед яких вказані народні депутати та державні службовці. Створення Координаційної ради МТСБУ також суперечить вимогам Законів України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII та "Про боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. № 356/95.