Факультативні способи виконання судового рішення.

При неефективності основного способу виконання постанови ок­ремі суди не визначають факультативний спосіб, у зв'язку із чим особа-позивач не отримує повного захисту свого права.

Непоодинокими у судовій практиці є випадки фактичного невиконан­ня постанови суду, прийнятої на користь особи-позивача. З таких обста­вин позивачі іноді вдаються до наступного кроку: подають повторний по­зов до того ж відповідача про визнання протиправними його діянь, що тривають після набрання законної сили першої постанови суду.

Приклад. Особа, поновлена постановою суду на посаді місцевого голови, оскаржила до суду бездіяльність місцевої ради-відповідача у вигляді ухилення від виконання цієї постановиш. Позивач з метою захисту своїх прав у відносинах служби в органах місцевого самоврядування посилав­ся на трудове законодавство (статті 236, 237 Кодексу законів про пра­цю України - КЗпПУ). Він вимагав від місцевої ради нарахувати йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з прийняття першої постанови суду. Суд позов задовольнив. Хоча це рішення не наблизило позивача до його головної мети - фактичного поновлення на посаді. Причиною цьому є неповне використання процесуальних можливос­тей примусового виконання первісного рішення про поновлення на ро­боті. Суд на основі статей 168, 257 КАСУ за заявою позивача міг би прийняти додаткову судову постанову з метою визначення способу її ви­конання або на основі статті 263 КАСУ і з власної ініціативи змінити спосіб виконання. Застосовуючи статтю 24 КЗпПУ, суд міг би визначити такий спосіб поновлення на роботі, як фактичний допуск до робочого місця. Тобто у такий спосіб право позивача могло б бути поновлене і без оформ­лення місцевою радою рішення про зарахування працівника на роботу.

Рекомендація: Задовольнивши позов особи, суд має визначити спосіб виконання рішення. Факультативні способи виконання можуть бути виз­начені судом залежно від змісту захищеного права позивача та обов'язку суб'єкта владних повноважень.

Питання, пов'язані з виконанням судових рішень колегіальним складом суду. Частина п'ята статті 257 КАСУ вказує, що процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень розглядаються одноособово суддею адміністративного суду, якщо інше не встановлене цим Кодек­сом. Постає питання: у яких випадках ці питання мають вирішуватись колегіальним складом суду.

КАСУ розрізняє два поняття «адміністративний суд» та «суд». Перше із них означає ланку судової системи, яка відповідно до своєї предметної, територіальної, та інстанційної компетенції може розглядати відповідні адміністративні справи. У свою чергу поняття «суд» указує на конкретного суб'єкта процесуальних відносин, який розглядає певну адміністративну справу. Ці два поняття також використовуються для позначення органів, які мають право розглядати процесуальні питання, пов'язані із виконанням судових рішень. Поняттям «адміністративний суд» позначають орган, який не ухвалював рішення, що виконується. У свою чергу поняття «суд» - охоп­лює органи, які власне і ухвалили рішення, що підлягає виконанню.

Частина 5 статті 257 КАСУ вживає поняття «адміністративний суд» і цим самим підкреслює, що за загальним правилом процесуальні питання з приводу виконання судового рішення розглядає орган, який не ухвалю­вав цього рішення. При цьому такі питання адміністративний суд має вирішувати у однособовому складі.

Коли ж КАСУ покладає вирішення процесуальних питань з приводу ви­конання судового рішення на той же суд, що його ухвалив, розгляд здійснюється у тому ж складі, у якому це рішення було ухвалене. До таких випадків, зокрема, можна віднести вирішення питань про поворот виконан­ня судового рішення (частини перша та друга статті 265 КАСУ), про надан­ня звіту щодо виконання судового рішення (стаття 267 КАСУ), про звер­нення постанови до негайного виконання (частина друга статті 256 КАСУ).

Рекомендація: За загальним правилом питання, що пов'язані з вико­нанням судових рішень, суддя адміністративного суду розглядає одноосо­бово. Однак у випадках, передбачених статтями 256, 265, 267 КАСУ, суд, який ухвалив рішення, розглядає відповідні питання у тому ж складі, у якому воно було ухвалене.