Гігієнічні властивості тканин
“В людині повинно бути все прекрасно:
і обличчя, і одяг , і душа і думки.”
А.П.Чехов
Гігієнічне значення одягу.
Користуватися одягом люди почали на ранніх етапах розвитку людського суспільства внаслідок необхідності захистити тіло від дії несприятливих кліматичних і метеорологічних факторів.
Гігієнічні властивості одягу залежать від матеріалу, способу виробки тканин і пошиву. Одяг повинен відповідати клімату місцевості, сезону і погоді.
За допомогою одягу людина створює навколо себе штучно регулюючий мікроклімат, що робить менш відчутним для неї дію метеорологічних умов середовища.
Теплозахищаючі властивості одягу в значній мірі залежать від теплопровідності тканин і їх товщини.
До дуже важливих гігієнічних вимог щодо одягу належить прохідність повітря через одяг.
Гігієнічні властивості одягу набагато знижуються при вологості. Вологий одяг і особливо вологе взуття значно збільшують втрати тепла і нерідко є причиною застудних захворювань і відморожень. Вологі тканини, що щільно прилягають до тіла і обмежують рух і вентиляцію повітря під одягом, викликають неприємні суб’єктивні відчуття. Колір одягу також впливає на його тепло захищаючі властивості. Біла тканина вдвічі більше відбиває сонячного проміння, ніж чорна, тому використовується для літнього одягу. Тонкі пористі літні тканини пропускають до шкіри ультрафіолетові промені сонця.
Одяг незалежно від його типу і призначення повинен відповідати основним вимогам:
Відповідати зовнішнім умова навколишнього середовища і стану організму з урахуванням сезону погоди і виконуваної людиною роботи.
Мати масу не більше 10% маси тіла людини.
Мати покрій, яки не затрудняє кровообіг, не стискає дихання, і не виникає зміщення внутрішніх органів.
Легко очищується від пилюки і забруднень, міцний.
Властивості одягу в значній мірі залежать від властивостей тканин з яких вони виготовленні.
Тканини повинні мати:
необхідну теплопровідність відповідно по погодних умов
визначену гігроскопічність
малу здатність до забруднень
малу адсорбцію
м’якість і пластичність
не мати роздражаючих властивостей
Визначення гігієнічних показників, які характеризують відношення тканин:
А) до повітря: 1) пористість; 2) повітропроникність ;
Б) до води: 1) максимальна і мінімальна водоємність; 2) гігроскопічність; 3)капілярне підняття води в тканинах; 4) витривалість до намочування; 5) властивість до присипання і висихання
В) до тепла: 1) теплопровідність в повітряно-сухому і вологому середовищі; 2) тепловіддача;
Г) до забруднення: 1) механічному – з боку шкіри і ззовні; 2) хімічному – газопоглинаємість; 3) бактеріологічному.
Перед тим як приступити до вивчення тканин по вказаному плану, часто необхідно визначити характер і виготовлення волокна, з якого виготовлена тканина. Відомо, що від властивостей вихідної сировини залежить еластичність , зношуваність і вологоємність тканини. Іноді однакові властивості можна отримати від вовни, льону чи хлопка, якщо обробити їх з таким розрахунком, щоб вони мали однакові гігієнічні показники.
Основними матеріалами для виготовлення тканин є пряж, виготовлена з волокнистих матеріалів тваринного і рослинного походження (льону, коноплі, джуту, пеньки, хлопка та ін.) або навіть розчинена і витягнута в нитки рослинна клітковина (штучний шовк). З матеріалів тваринного походження найбільше поширені шерсть, натуральний шовк, шкіри різних тварин. В наш час почали з’являтися тканини із різних синтетичних і полімерних матеріалів. Для розпізнавання волокон найчастіше використовують мікроскопічні і хімічні методи.
Під мікроскопом волокна шовку мають вигляд стрічки з гвинтообразними вигинами навколо осі. Вовна має характерний вигляд: навколо всієї поверхні волокна мають лусочки, накладенні одна на одну. Шовк як штучний, так і натуральний під мікроскопом має вигляд довгих однакових тонких ниток без внутрішніх згинів і потовщень.
Гігроскопічністю називається здатність тканин адсорбувати воду в вигляді водяних парів з повітря. Ця вода не може бути видалена з тканини шляхом вижимання, а її присутність можна встановити лиш за допомогою зважування. Гігроскопічністю визначається одна з найважливіших якостей одягу – здатність поглинати пароподібні виділення шкіри людини.
Гігроскопічність тканин залежить від природи волокна і способу його виготовлення, а також від температури і вологості повітря навколо. Розрізняють гігроскопічність в справжньому стані, тобто при нормальних мікрокліматичних умовах (температура повітря 20оС і відносна вологість 65%) і максимальну в умовах 100% насищення кімнатного повітря водяними парами.
При визначені гігроскопічності тканин в лабораторії необхідно підтримувати постійні, по можливості стандартні мікрокліматичні умови. Відомо, що вовняні тканини більш гігроскопічні, чим хлопкові. Хлопок поглинає воду в кількості близько 1/7 - 1/ 8 своєї маси, шовк 1/5 маси, вовна і замша 1/4 – 1/3 своєї маси.
Водоємність - це властивість тканин при намочувані утримувати воду в своїх порах. Розрізняють максимальну і мінімальну водоємність.
Максимальна водоємність визначається максимальною кількістю води, яка займає всі пори тканини при її повному намочені.
Максимальна водоємність тканин різна: для байки вона становить 66%, для вовни 45%, для сатіна 13% і т.д.
Мінімальна водоємкість – це здатність мокрої тканини після її ви жаття зберігати воду в самій тканині. Вона виражається кількість води, що залишилась після повного вижимання в перерахунку на 1 г сухої тканини.
Мінімальна водоємкість в значній мірі залежить від величини пор в тканині: чим вони менші, тим більшою буде мінімальна вологість.
Прилипаємість. Прилипаємість визначається як здатність намочених водою тканин одягу прилипати до тіла. Найбільше прилипання тканин досягається при їх максимальному змочувані водою або потом. Найбільш поширений метод визначення прилипання тканин полягає в наступному: одну чашу лабораторних ваг замінюють скляною пластинкою, яка прилягає до змоченого куска тканини, на іншу чашу ваг кладуть гирі, до того часу, поки скляна пластинка не відстане від тканини
Теплозахисні властивості тканин. Для гігієнічної оцінки тканин одягу велике значення має вивчення їх теплових властивостей, які впливають на втрати тепла організмом. Характер втрати тепла визначається, з однієї сторони, теплопровідними властивостями волокон тканин, з іншої сторони залежить від ступеня насиченості тканини вологою. Відомо, що теплопровідність гладких тканин вища, ніж теплопровідність грубих тканин, які містять в своїх порах багато повітря. Цим пояснюється також і той факт, що після носіння і особливо прання теплопровідність тканин збільшується. Що пов’язано з зменшенням кількості повітря в порах тканин.
Особливо збільшується теплопровідність при зволоженні тканин потом чи водою. При повному намочувані теплопровідність збільшується у вовняної тканини на 100%, у шовка на 40%, у хлопка на 16% порівняно з сухою тканиною. Тепловтрата людини, одягненої у вологий одяг, буде тим більшою, чим більша температура шкіри і температура зовнішньої поверхні одягу.
Теплозахисні властивості матеріалів характеризуються їх теплопровідністю. Ступень теплопровідності визначається коефіцієнтом теплопровідності, виражений Вт/мoC. Теплозахисні властивості матеріалів, знаходяться в протилежній залежності від коефіцієнта теплопровідності. По зменшенню теплопровідності тканини розташовуються наступним шляхом: капрон, штучний шовк, льон, хлопок, натуральний шовк, вовна.
Визначення величини тепловіддачі тканинами. В умовах, при яких визначається тепловіддача тканин, людина повинна піддаватися дії інтенсивного потоку сонячної енергії. Поглинання тканинами видимих променів залежить від кольору тканини. Темні тканини краще поглинають променеву енергію на відміну від білих. Говорячи про відношення тканин до променевої енергії, мається на увазі здатність тканин відображати, поглинати і пропускати променеву енергію. Білі тканини більше відображають промені, ніж їх поглинають, кольорові тканини навпаки.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Хімічні волокна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Штучні |
|
|
|
|
|
|
|
|
Синтетичні |
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Віскозне |
|
|
|
|
Триацетатне |
|
|
Капрон |
|
|
Нітрон |
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
Ацетатне |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вінол |
|
Лавсан |
Хлорін |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Штучні |
Синтетичні |
|||
Властивості тканин |
Віскозні |
Ацетатні |
Капрон |
Лавсан |
Нітрон |
Фізико-механічна щільність |
Висока |
Менша ніж у віскозних |
Висока |
Висока |
Висока |
Гігієнічна гігроскопічність |
Хороша |
Середня |
Низька |
Низька |
Низька |
Повітропроникність |
Хороша |
Хороша |
Незначна |
Мала |
Мала |
Теплостійкість
|
Невисока |
Менша |
Слабка |
Висока |
Дуже висока |
Міцність |
Середня |
Висока |
Висока |
Висока |
Висока |
Штучні волокна виробляють при хімічній переробці целюлози.
Ацетатні волокна – тонкі, пружні, добре зафарбовуються, мають підвищені тепло ізолюючі властивості, світлостійкі, сильно електризуються.
Ацетатне волокно
Ацетатні волокна, штучні волокна, виробляють з ацетати целюлози. Розрізняють триацетатне волокно і звичайно ацетатне волокно.
З ацетатів виготовляють гладку оброблену комплексну нитку, а також джгут основний метод отримання ниток – сухе формування. Розпушувач вторинного ацетату – суміш ацетону з водою, триацетату – суміш метиленхлориду з етанолом і метанолом.
Лінійна товщина ниток становить 5,7 – 22,2 текс, джгутів приблизно 5200 текс.
Ацетатні волокна перевищують хлопок, шовк, натуральний шовк, шерсть, але поступаються полікремонітрильним і поліефірним. По стійкості в дії мікроорганізмів ацетатне волокно перевищує природні і гідро целюлозні. Тканини з ацетатного волокна добре драпіруються; триацетатні тканини, які піддались термообробці формостійкі. Максимальна температура падіння ацетатних тканин 180 С, термооброблених триацетатних 240 С. Основні недоліки ацетатного волокна: електризується , мала гігроскопічність. Ацетатні нитки використовують при виготовленні трикотажної білизни, тканини для підкладок і штор, косинок; триацетатні нитки для плаття, купальників. Джгутове ацетатне волокно використовують у виготовленні сигаретних фільтрів, нікотину, фенолу.
Будова триацетатних й ацетатних ниток подібна. Однак на відміну від останніх триацетатні мають меншу гігроскопічність, міцність при намоканні й усадку, підвищену пружність, вони менш стійкі до стирання, але більш тверді,
світло- і теплостійкі. Вироби з них добре зберігають форму, у процесі носки
мало забруднюються, а після прання швидко сохнуть. Міцність фарбування
триацетатних ниток вища, ніж в ацетатних, але вони мають більшу здатність до
електризування, що погіршує переробку. Триацетатні філаментні нитки широко використовуються як у чистому виді, так й у суміші з іншими видами ниток у трикотажному й текстильному виробництві, а також у техніці.
Дослідження вчених привели до створення ряду нових волокон. У нашій країні, крім анида і капрону, виробляються такі синтетичні волокна, як хлорин, нітрон, лавсан.
Синтетичні воокна – мають високу міцність. Пружність. Стійкість до вологи.
Капрон – боїться високих температур. Стійкий до дії кислот, дуже міцний, зберігає міцність у вологому стані. Володіє різким блиском. Гладенькою поверхністю. Сировиною для його одержання є фенол, бензол і толуол, вироблені з кам’яного вугілля й нафти. Формування капронового волокна відбувається «сухим» способом. Нагріту до температури 260...280 °С смолу протискають через філь’єри діаметром 0,2...0,3 мм. Вихідні струмені обдувають холодним повітрям, внаслідок чого вони застигають. Формування капронових ниток відбувається з високою швидкістю. Штапельні капронові нитки одержують, пропускаючи розчин через філь’єри з 250 отворами. Швидкість формування при цьому становить 400...500 м/хв. Потім отримані джгути гофрують і ріжуть на штабельки необхідної довжини.
Капронові нитки мають гладку поверхню, поперечник – круглої. Вони мають блиск і низьку здатність до зчеплення. Останнім пояснюється частий спуск петель у панчохах і трикотажних виробах. Для зменшення цих недоліків проводять профілювання нитки. Якщо в пряжі використовується капроновий штапель, то на поверхні виробів утворюється ворс, що завдяки високій міцності й стійкості до стирання не обривається, а скачується в маленькі кульки. Капронові нитки характеризуються високою міцністю на розрив, пружністю, стійкістю до стирання, дії лугів і кислот. Додавання до вовни 10 % капронових ниток підвищує термін служби виробів в 2 – 2,5 рази. До недоліків капронових ниток варто віднести малу гігроскопічність і низьку світлостійкість. Остання збільшується додаванням солей марганцю або хрому. Капронова нитка дуже чутлива до дії підвищених температур. При температурі 65°С вона починає втрачати міцність, тому волого-теплова обробка повинна строго відповідати встановленим режимам. Використовуються капронові нитки для виробництва тонких панчіх, мережив, трикотажу, тканин, килимів, штучного каракулю, а також у технічних цілях (фільтри, корд тощо).
Нітрон – волокна теплостійкі. Світлостійкі. Пружні. З гладенькою поверхністю, матовим блиском. Вироби з нього після прання зберігають свою форму.
Нітронове волокно одержують із прядильного розчину, приготовленого з поліакрилонітрилу, обробленого при нагріванні розчинником – диметилформамідом. Формування волокон здійснюється як «сухим», так й «мокрим» способом: «сухим» одержують тільки філаментні нитки, «мокрим» – філаментні нитки й штапельні волокна. За зовнішнім виглядом нитка нітрон нагадує високоякісну вовну, філаментні нитки подібні до натурального шовку (поверхня в них гладка, а в перерізі нагадує форму бобу або гантелі)
Мають високу світло- і теплостійкість (160...170°С), стійкість до дії цвілі, мікроорганізмів і молі, високі теплозахисні, еластичні властивості й міцність, на яку майже не впливає вологість, а також низьку щільність і теплопровідність, теплий гриф. Здатне фарбуватися в будь-яку гаму кольорів. Модуль пружності нітронових ниток нижче, ніж у поліефірних, але значно вище, ніж у поліамідних. Крім того, нитка має особливо високу стійкість до ядерних випромінювань (у два рази вище поліамідних й у чотири – віскозних). До недоліків варто віднести крихкість, низьку гігроскопічність і недостатньо високу стійкість до деяких хімічних речовин. У чистому виді нітронове волокно є матеріалом для виготовлення високооб’ємної пряжі, що йде на виробництво верхніх трикотажних виробів (светрів, жакетів, шарфів); у суміші з вовною використовується для виготовлення таких самих виробів, а також штучного хутра, килимів, гардин, брезентів тощо.
Вінол. Одержують із прядильного розчину, приготовленого з полівінілового спирту, розчиненого у воді. Формування волокон може виконуватися «сухим» й «мокрим» способами. Останній одержав найбільш широке застосування. У якості осаджувальних ванн застосовується водяний розчин сульфату натрію. Після формування волокна промивають цим розчином, а потім піддають витяжці і термообробці. Для одержання волокон, нерозчинних у воді, їх
обробляють формальдегідом. Випускають вінол переважно у вигляді штапельного волокна.
У порівнянні з усіма синтетичними нитками вони мають найбільшу гігроскопічність (показник наближається до гігроскопічності бавовни), а за стійкістю до стирання перевищують більшість хімічних ниток, поступаючись тільки поліамідним. Еластичні властивості вище, ніж у натуральних і штучних; теплостійкість – 180…190°С. Вінолові нитки мають високу світлостійкість, міцність залежно від умов одержання може коливатися в широких границях, здатність до фарбування – гарна. Вінол використовується як у чистому виді, так й у суміші з іншими нитками й може застосовуватися для виготовлення верхнього одягу, білизняного трикотажу, панчішно-шкарпеткових виробів, купальних костюмів, начісних полотен і тканин.
Лавсан. Сировиною для лавсану служать диметиловий ефір терефталевої кислоти і етиленгліколь. Формування лавсанових ниток проводять аналогічно капроновим. Отримані лавсанові нитки аморфні й до споживання непридатні. Для використання в промисловості їх піддають чотириразовій витяжці при температурі й термофіксації гарячим повітрям при температурі. Лавсанові нитки можуть бути блискучими або матовими, суворими або пофарбованими лінійною щільністю. Будова лавсанових ниток ідентична будові ниток капрону із властивими ним блиском і низькою здатністю до зчеплення.
Вони перевершують по термостійкості більшість відомих натуральних і хімічних волокон; стійкі до зминання, стирання, впливу світла; мають гарні електроізоляційні характеристики. Механічні властивості ниток близькі до капронових. Вони мають гарну пружність, що дозволяє виробам не втрачати форму навіть при пранні й чищенні. За теплопровідністю лавсанові нитки наближаються до вовни. Фарбуються в масі, тобто до формування волокон. Лавсан широко застосовують при виготовленні товарів народного споживання, у медицині й техніці. Лавсановий шовк використовують у якості швейних ниток, для виробництва декоративних гардинно-тюлевих й інших виробів.
Хлорин. Одержують із етилену, насиченого хлором до 56,5 % при обробці хлористим воднем. Вінілхлорид, що утворився в результаті цього, піддається полімеризації й перетворюється в полівінілхлорид. Формування волокна хлорин з розчину полівінілхлориду в ацетоні виконують «мокрим» способом. Сформовані нитки додатково вишатунють за допомогою прядильних дисків. Штапельне волокно хлорину обробляють в джгуті прийомами, аналогічними для інших видів волокон.
Властивості ниток хлорину відрізняються високою стійкістю до дії різних хімічних реагентів, дуже низькою теплопровідністю, високими електроізоляційними властивостями, негорючістю, незаймистістю, стійкістю до стирання, не ушкоджуються міллю, цвіллю й гнильними мікроорганізмами. Міцність хлоринових волокон на розрив становить 166,8...235,4 мН, розривна 21 довжина 14...16 км. До недоліків варто віднести майже повну негігроскопічність, низьку теплостійкість і світлостійкість. При 70 °С нитка починає деформуватися, а тривала інсоляція веде до зміни хімічного складу полімеру й нитка втрачає початкову міцність. Із хлоринових ниток виготовляють медичний лікувальний
одяг, застосовуваний при лікуванні радикуліту, ревматизму, невралгії, міозиту тощо; а в суміші з вовною – вироби верхнього трикотажу, килими й тканини. У техніці хлоринові нитки використовуються для виготовлення фільтрувальних тканин й ізоляційних стрічок.
|
|
Натуральні волокна
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|||||||
Тваринного походження |
|
Рослинного походження |
|
|||||||
|
|
|
|
|||||||
Вовна |
Бавовна |
|
||||||||
Натуральний шовк |
Льон |
|
||||||||
Натуральна шкіра |
Хлопок |
|
||||||||
|
Штучний шовк |
|
||||||||
|
Штучна шкіра |
|
||||||||
|
|
|||||||||
Бавовняні волокна являють собою волосяний покрив вівців, кіз, верблюдів інших тварин.
Бавовняні тканини гарні і міцні. Вони відрізняються високими теплозахисними властивостями і зношеністю, мало зминаються , легко піддаються волого- тепловій обробці. Але бавовняні тканини володіють великою пиловмісткістю, тому вироби з них необхідно чистити. Їх виробляють гладкопофарбованими , строкато тканними, надрукованими чи набивними. Їх відрізняє значна гігроскопічність, висока пористість.
Бавовняні тканини володіють міцністю, легкістю, м’якістю. Вони гарні, зручні при носінні, створюють відчуття теплоти, мають добрі гігієнічні властивості: легко вбирають вологу, швидко висихають, добре пропускають повітря, легко перуться, чистяться, прасуються, витримують високі температури, володіють високою гігроскопічністю, матовим блиском, шорсткою поверхністю. Знайшли широке застосування в побутових умовах.
Бавовна – один з найпоширеніших видів сировини для текстильної й
трикотажної промисловості. Бавовняне волокно одержують із однолітньої
чагарникової рослини – бавовнику. Більш ніж з 40 ботанічних видів бавовнику
різної якості волокон, урожайності й скоростиглості культивуються два основні
види – кошлатий і барбадоський.
Кошлатий бавовник називають середньоволокнистим. Це скоростиглий і
добре врожайний сорт. З волокон, середня довжина яких досягає 25...34 мм,
виробляється пряжа для трикотажного полотна, текстилю й інших виробів.
Барбадоський (тонковолокнистий) бавовник дає тонке й довге (35...40 мм)
волокно, з якого виробляється високоякісна пряжа для легких трикотажних
виробів і тканин, а також для швейних ниток.
Будова бавовни. При дозріванні бавовни плоди (коробочки)
розкриваються і з них збирають бавовну-сирець (волокно з невідокремленими
насінинами). При переробці від насіння відокремлюють бавовняне волокно
(довжина від 6 до 52 мм), пух (менше 20 мм) і підпушок (менше 6 мм). Під
мікроскопом бавовняне волокно являє собою тонку трубочку високої
звивистості
Властивості волокон бавовни залежать від середовища, у якому вони
знаходяться або знаходилися в процесі технологічної обробки. Однак в останньому випадку бавовняне волокно підпадає під вплив різних хімічних реагентів (кислоти, луги, окислювальні засоби й органічні розчинники). Шкідливий руйнуючий вплив здійснюють на бавовняне волокно мінеральні кислоти: концентровані – розчиняють волокно при будь-якій температурі; кислоти середньої концентрації – при нагріванні; слабкі розчини кислот знижують його міцність. Органічні кислоти не впливають на властивості бавовняного волокна, а луги навіть поліпшують деякі з них. При обробці
концентрованими лугами волокно розбухає (канал звужується або зникає зовсім, звивистість майже зникає), набуває циліндричної форми й блискучої поверхні. Внаслідок цього поліпшується його міцність, гігроскопічність, еластичність й здатність до фарбування. Такий вид обробки волокна називається мерсеризацією.Для відбілювання бавовняного волокна застосовуються засоби, щоокисляють, – гіпохлорит натрію, перекис водню тощо. Процес відбілювання викликає руйнування (деструкцію) макромолекул волокон, тому тривалість його повинна бути короткочасною. Вовняне волокно має високу пружність (завдяки чому вироби з вовни мають низьку здатність до зминання і здатність до валяння Під останнім розуміють здатність волокон у процесі валяння зближатися, переміщатися й, переплутуючись, зчіплюватися, утворюючи застилання що нагадує тонку повсть (рос.: войлок). Ця властивість вовни пояснюється головним чином лускатою будовою поверхні волокна, що підвищує коефіцієнт його тертя до 0,79, а також пружністю, звивистістю й м’якістю. Здатність волокна вовни до валяння значно визначає галузь її застосування (виробництво сукна, драпу, фетру, повсті тощо). Вплив властивостей волокон вовни на якість пряжі й трикотажних
виробів.