Сечовий міхур

Сечовий міхур (vesica urinaria) знаходиться на дні таза, прилягаючи до нього своїм нижнім відділом. Форма й розмір органа непостійні й залежать від обсягу сечі, що втримується в ньому. Ємність органа становить 700-800 см3. Перед міхуром розташовується лобковий симфіз, за у чоловіків залягають насінні пухирці й пряма кишка, а в жінок - матка й верхня частина піхви.

У сечовому міхурі виділяють тіло міхура (corpus vesicae), верхівку (apex vesicae), дно (fundus vesicae) і шийку (collum vesicae).

Стінка сечового міхура утвориться адвентиціальної, слизової, м'язової й частково серозної оболонками. Слизова оболонка утворить множинні складки й вистилається перехідним епітелієм. У передньому відділі міхура три отвори, два з яких являють собою отвору сечоводів (ostia ureterum), а третє є внутрішнім отвором сечівника (ostium urethrae infernum). Між отворами утвориться трикутник сечоводу (trigonum ureteris), слизова оболонка якого не має підслизової основи, позбавлена складок і щільно зростається з м'язовою оболонкою.

М'язова оболонка утворена трьома шарами гладких м'язових волокон: зовнішнім поздовжнім, середнім циркулярним і внутрішнім поздовжнім. Всі волокна тісно зв'язані один з одним. В області шийки сечового міхура навколо внутрішнього отвору сечівника середній шар м'язової оболонки утворить м'язовий сфінктер.

Сечівник

Сечівник (urethra) являє собою м'яку еластичну трубку. У жінок сечівник ширше й коротше, ніж у чоловіків, довжина його становить 3-5 см. Це пряма трубка, що відкривається напередодні піхви, будова якої аналогічно будові перетинчастої частини чоловічого каналу.

У чоловіків довжина сечівника становить 20-22 см, він починається внутрішнім отвором (ostium urethrae internum) від сечового міхура й доходить до зовнішнього отвору сечівника (ostium urethrae externum), що розташовується на вершині голівки статевого члена.

У чоловічому сечівнику виділяють передміхурову частину, що втримується усередині передміхурової залози, перетинчасту частину, що залягає в області дна таза, і губчату частину, що розташовується усередині статевого члена. У передміхуровій частині втримується невеликий насінний горбок (colliculus seminalis) з поглибленням, називаним передміхурової маточкой (utriculus prostaticus). Серединна складка називається гребенем сечівника (crista urethalis).

Слизова оболонка сечівника містить величезну кількість дрібних слизових залоз. В області передміхурової частини вона вистелена перехідним епітелієм, а в області перетинчастої й губчатої частин - багаторядним призматичним епітелієм. В області голівки статевого члена слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Зовні від слизової оболонки проходить шар гладких м'язових волокон.

Статеві органи

Статеві органи діляться на зовнішні й внутрішні. Внутрішні чоловічі статеві органи утворять яєчка, придатки, насінні пухирці, сім’явиносні протоки, передміхурова й бульбоуретральні залози. Зовнішніми чоловічими статевими органами є мошонка й статевий член.

До внутрішніх жіночих статевих органів належить яєчники, матка, маткові труби, піхва, а до зовнішніх - великі й малі статеві губи, клітор, цибулини пресінка піхви й великих залоз передодня. Зовнішні жіночі статеві органи розташовуються в передньому відділі промежини, в області сечостатевого трикутника.

Чоловічі статеві органи

Яєчко (testis) являє собою парну полову залозу, що розташовується в мошонці. Яєчка мають овальну форму й досягають ваги 20-30 р. Яєчко кріпиться за допомогою насінного канатика (funiculus spermaticus), утвореного м'язами, фасціями, нервами, кровоносними й лімфатичними судинами, а також сім’явиносними протоками.

На задньому краї кожного яєчка перебуває придаток (epididymis). У придатку виділяють тіло придатка (corpus epididymidis), голівку придатка (caput epididymidis) і хвіст придатка (cauda epididymidis). Структурною одиницею придатка є часточка придатка яєчка (lobuli epididymidis).

У самому яєчку виділяють верхній кінець (extremitas superior), нижній кінець (extremitas inferior), передній край (margo anterior). Зовні яєчко покрите очеревиною, що утворить замкнуту піхвову оболонку (tunica vaginalis testis), під якою розташовується білкова оболонка яєчка (tunica albuginea). В області задньої стінки яєчка білкова оболонка утворить стовщення, що називається середостінням яєчка (mediastinum testis). Від середостіння усередину залози направляються перегородочки яєчка (septula testis), утворені щільною сполучною тканиною й ділять її на пірамідальні часточки (lobli testis), кількість яких може варіюватися від 100 до 300.

Усередині кожної часточки в товщі пухкій сполучній тканині, поцяткованої більшою кількістю кровоносних судин, перебувають 2-4 звитих насінних канальці (tubuli seminiferi contorti). Стінки насінних канальців із внутрішньої сторони вистилає особливий епітеліосперматогенний шар, у якому здійснюється утворення чоловічих статевих клітин -сперматозоїдів, або сперміїв. Сам процес їхнього утворення називається сперматогенезом.

На виході із часточок яєчка звиті насінні канальці переходять у прямі насінні канальці (tubuli seminiferi recti), що утворять мережу яєчка (rete testis). Від мережі відходить 10-18 що виносять канальців яєчка (ductuli efferentes testis), що проникають через білкову оболонку в голівку придатка яєчка. Поєднуючись, що виносять канальці утворять протока придатка яєчка (ductus epididymidis), численні завитки якого утворять тіло й хвіст придатка.

Сім’явиносна протока (ductus deferens) є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка. Він входить до складу насінного канатика (funiculus spermaticus) і разом з ним направляється до зовнішнього отвору пахового каналу. Після виходу з каналу сім’явиносящий протока різко згинається й направляється вниз, у порожнину малого таза, спускаючись по його бічній стіні до дна сечового міхура. Потрапляючи в товщу передміхурової залози, сім’явивідна протока тоньшає й переходить у вузький каналець, що зливається з видільною протокою насінного пухирця, і разом з ним утворює єдину сім’явикидаючу протоку (ductus ejaculatorius). Сім’явикидаюча протока, проходячи косо задній відділ передміхурової залози, відкривається в передміхурову частину сечівника.

Насінні пухирці (vesiculae seminales) являють собою трубчасті утворення, що розташовуються на задній стінці сечового міхура, над передміхуровою залозою, зовні від сім’явиносних проток, і характеризуються більшою кількістю випинань і вигинів. Їхня довжина становить 10-12 см.

Порожнина насінних пухирців поцяткована безліччю звивистих камер, у яких утвориться білкова рідина, що бере участь в утворенні сперми. Видільна протока насінного пухирця (ductus excretorius) бере участь в утворенні сім’явикидаючої протоки.

Передміхурова залоза (prostata) являє собою залізисто-м'язовий орган, залягає на дні таза під сечовим міхуром й оточує початковий відділ сечівника. Своєю передньою поверхнею передміхурова залоза прилягає до сечостатевої діафрагми, задньої - до прямої кишки, а бічні поверхні залози примикають до м'яза, що піднімає задній прохід.

У передміхуровій залозі виділяють підстава передміхурової залози (basis prostatae), верхівку (apex prostatae), а також праву (lobus dexter prostatae), ліву (lobus sinister prostatae) і медіальну (lobus medius prostatae) частки передміхурової залози. трубчасто-альвеолярні залози, Що Містяться в передміхуровій залозі численні, утворюючу залозисту частину органа, виробляють секрет, що входить до складу сперми й надходить по протоках у сечівник. М'язова частина органа називається простатичним м'язом і бере участь у сім'явиверганні.

З боків від, що втримується в передміхуровій частині сечовивідного каналу передміхурової маточки відкриваються сім’явикидаючі протоки й численні отвори вивідних передміхурових проточків.

Бульбоуретральні (цибулинно-сечовипускні) залози (glandulae bulbourethrales) перебувають в області промежини, біля кінця цибулини пещеристого тіла статевого члена. Вивідні протоки бульбоуретральних залоз відкриваються в губчату частину сечівника.

Мошонка (scrotum) належить до зовнішніх чоловічих статевих органів й являє собою шкірно-м'язовий мішок, у якому містяться яєчка із придатками. Крім того, у ній перебувають нижні відділи насінних канатиків. Порожнина мошонки перегородкою розділяється на дві половини, кожна з яких являє собою вмістище для одного яєчка. Стінка мошонки утворена тими ж шарами, що й передня черевна стінка.

Підлоговий член (penis) є копулятивним органом. Він утворений пещеристими тілами й містить сечівник. Виділяють корінь статевого члена (radix penis), що утвориться заднім відділом, що прикріплюється до передньої поверхні лобкових костей, тіло статевого члена (corpus penis) і голівку (glans penis). На вершині голівки перебуває зовнішній отвір сечівника. Тіло статевого члена утворено трьома пещеристими тілами, два з яких парні - верхні (corpus cavernosum penis), а одне - непарне нижнє. Нижнє тіло називається губчатим тілом статевого члена (corpus spongiosum penis). Воно має форму цибулини, злегка стовщене до заду й охоплене м'язом промежини. Попереду губчате тіло закінчується голівкою члена, що є продовженням звуженого кінця двох верхніх пещеристих тел. Усередині губчатого тіла проходить сечівник, що розширюється в області голівки й утворить лад’євидну ямку.

Структурною основою пещеристих тіл є специфічна губчата тканина, відмінна риса якої - численні простори, здатні вбирати в себе кров, завдяки чому губчата тканина стає ригідною. При відтоку крові тканина спадається.

Шкіра статевого члена тонка й рухлива. При переході на голівку вона утворить подвійну складку, називану крайньою плоттю (preputium).