10. Виробничі запаси – це активи.які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

Згідно П(с)БО №9 Запаси, виробничі запаси-це

1. Активи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва

2. Це активи які утримуються для споживання у процесі вироб. Продукції виконання робіт надання послуг, а також управління п-вом

Істотне значення для побудови обліку запаси має їх економ і тех. Класифікація.

За економ класифікацією запаси поділяються:

1. Основні 2) Допоміжні

Основні - безпосередньо приймає участь

Допоміжні - частково приймають участь

За тех. класифікація групує матеріали за тех. Ознаками (марка,Розмір,тип,товщина)

Придбані виробничі запаси оцінюють за первісною вартістю вона складається з вартості їх придбання зазначеним у рах. і транспортне заготівельних витрат(ТЗВ)

Склад ТЗВ

1. Витрати на транспортування

2. Страхування вантажів

3. Природні втрати у дорозі

4. Оформлення док.

5. Та інші пов’язані з придбанням матеріалу.

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах. Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

11.Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

суми ввізного мита;

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

середньозваженій собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами). За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка

20 «Виробничі запаси»

23 «Виробництво»

91 «Загальновиробничі витрати»,

92 «Адміністративні витрати»

93 «Витрати на збут»

949 «Інші витрати операційної діяльності»

12 МШП- це предмети, що використовуються протягом не більше 1-го року або норм. операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Синтетичний облік МШП ведуть на рах22. Цей рах за економ. Змістом рах. Господарських засобів, за структурою – основний матеріальний, щодо балансу активний. Сальдо дебетове показує наявність МШП у запасі на певну дату Аналітичний облік МШП у запасі ведуть за їх найменуваннями або однорідними групами(видами) аналогічно обліку матеріалів у картках натурально-вартість обліку. Придбання МШП оформлюють прибутковими накладами, рах за іншими док. аналогічними надходженню матеріалів і роблять такі самі бухгалтерські записи, що і в разі надходження будь-яких видів виробничих запасів. Аналогічно відображають оплату рах і суму податкового кредиту.

Рах 22 дебетують із кредитуванням рах 63, 685, 372.

Видачу МШП в експлуатацію оформлюють вимогами.

Облік реалізацій МШП, яуі мають термін служби менше ніж рік і облік яких ведуть на рах22 відображують аналогічно реалізації інших матеріальних цінностей.

Малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП) за новим Планом рахунків належать до класу 2 "Запаси". Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року

Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідними групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання. На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації. Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку. Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнювальної відомості. Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення. Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

13: Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності. Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах: 1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту); 2) через незалежних оптових посередників; 3) через залежних оптових посередників;

Незалежні оптові посередники, яких ще називають „оптовиками-купцями», поділяються на дві групи: • оптовики з повним циклом обслуговування (дистриб'ютори, торгівці оптом); • оптовики з обмеженим циклом обслуговування (оптовики- комівояжери, оптовики-організатори тощо). Комерційні оптові організації з повним циклом обслуговування надають широке коло послуг: • формують товарний асортимент; • зберігають товарні запаси; • надають торговий кредит; • забезпечують доставку продукції; • допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень, рекламній діяльності, плануванні тощо.

Використання незалежних оптових посередників доцільне за таких умов: • збутова діяльність відбувається на горизонтальному ринку, де споживачі належать до різних сегментів, що потребує потужної збутової мережі, створення якої під силу лише великим виробникам; • ринок розкидано географічне, унаслідок чого прямі контакти із споживачами нерентабельні; • споживачі, як звичайно, купують товари дрібними партіями, незручними для складського і транспортного оброблення; оптова фірма має можливість об'єднати окремі дрібні замовлення у партії комерційного розміру; • товар відповідає стандартним потребам і не потребує реалізації по прямих каналах збуту; • існує необхідність частих термінових поставок численним споживачам.

14 Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту. Раціональну форму організації роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з цілей і фінансових ресурсів фірми з урахуванням розглянутих характеристик роздрібних підприємств.

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних посередників варто використовувати. До роздрібних посередників належать: ділери; магазини роздрібної торгівлі; організації позамагазинної торгівлі.

15. Основні засоби – це матеріальні активи які п-во утримує з метою використання у процесі виробництва.(Постачання товарів надання послуг задавання в оренду інших особам. Термін корисного використання який більше ніж 1 рік або операційний цикл П(с)БО№1

До основних засобів належать: Будівлі, споруди, машини та обладнання, інструменти, прилади, інвентар, транспортні засоби, земельні ділянки.

Класифікація основних засобів:

1) Залежно від участі у процесі виробництва, поділяється на:

- виробничі - невиробничі

2) За належністю бувають:

- власні - орендовані

3) За використанням бувають:

- діючі - недіючі

4) Залежно від цільового призначення і ф-ї:

- основні засоби 9 груп

- необоротні матеріальні актив 7

На етапі проведення ревізії правильності нарахування амортизації і зносу основних засобів здійснюється: - перевірка дотримання положень облікової політики підприємства щодо амортизації основних засобів; - перевірка правильності віднесення об'єктів амортизаційних відрахувань до тієї чи іншої групи основних засобів; - перевірка розрахунків сум щомісячних амортизаційних відрахувань; - перевірка своєчасності і правильності їхнього відображення в обліку. Необхідно одержати перелік об'єктів основних засобів, по яких застосовуються особливі умови нарахування амортизації чи її припинення, зокрема: - на які амортизація не нараховується; - які знаходяться на консервації; - по яких нарахування амортизації припинене; - по яких застосовується прискорена амортизація; - невиробничого призначення; - використовуваних організацією за договором оренди; - переданих організацією в оренду.

Ревізор повинен пам'ятати, що згідно з П(С)БО 7 є п'ять методів нарахування амортизації основних засобів: 1. Прямолінійний метод

2. Метод зменшення залишкової вартості

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний метод

5. Виробничий метод

16. Часто при зміні місця роботи бухгалтерові, який приймає справи у свого попередника, доводиться в короткий строк оцінювати якість ведення обліку, розбиратися із залишками за рахунками балансу, з’ясовувати їхнє походження.

Подібна ситуація виникла і в одного з наших читачів. При прийманні справ бухгалтер виявив, що на балансі підприємства значиться будівля, справедлива вартість якої давним-давно не відповідає відображеній в балансі. Бухгалтер вирішив провести переоцінку будівлі. Ось тут і виник цілий ряд питань: в якому порядку вона проводиться, як відображається в обліку, чи обов’язково її проводити, як часто це необхідно робити і які небажані наслідки може спричинити її непроведення.

Завдання контролю і ревізії операцій з основними засобами полягає в тому, щоб перевірити збереження і використання основних засобів їх за даними балансу, правильність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність відображення в обліку операцій, пов’язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів. Відповідно до завдань контролю і ревізії операцій з основними засобами визначаються об’єкти, джерела інформації, методи перевірки операцій з основними засобами та порядок узагальнення результатів контролю і ревізії . Об’єкти контролю і ревізії включають у себе інвентарні об’єкти основних засобів, їх збереження, облік основних засобів, нормування зносу та амортизації основних засобів.

Перевірку наявності, збереження і ефективності використання основних засобів здійснюють у всіх цехах і ділянках та інших місцях зберігання. Для цього здійснюють фактичну перевірку об’єктів основних засобів та огляд тих із них, що не використовуються, та перевіряють обладнання, яке не встановлене і не експлуатується на підприємстві. Також здійснюють обстеження будов і споруд, огляд виробничого обладнання, перевірку наявності транспортних засобів.

17 Орендне підприємство в системі виробництва Орендне підприємство - це господарська одиниця, яка самостійно здійснює підприємницьку та іншу діяльність на основі строкового платного володіння і користування майном, переданим в оренду орендареві за договором. Об'єктами оренди є: 1) цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій (господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції, робіт, послуг) або їхні структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці); 2) окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій. Орендарями можуть бути: 1) організації орендарів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів; 2) громадяни та юридичні особи України; 3) громадяни іноземних держав; 4) міжнародні організації; 5) особи без громадянства.

Отже, оренда як економічна категорія є формою відносин між власником, котрий безпосередньо не веде господарство на даному державному підприємстві, в організації, та юридичне вільним , і економічно самостійним суб'єктом - підприємцем, якому власник (орендодавець) передає за орендну плату майно на основі договору в строкове платне володіння і користування. Існують два типи орендних відносин: 1) оренда як форма приватизації об'єктів державної власності; 2) оренда як форма економічних відносин у недержавному секторі економіки. Другий тип оренди сьогодні ще не дуже поширений, хоч підприємства, які базуються на недержавних формах власності, і почали активно розвивати орендні відносини.

На орендовані основні засоби складають окремий опис з посиланням на документи, які підтверджують здачу відповідних об'єктів в оренду і вказують терміни оренди. Один екземпляр опису відсилається орендодавцю. В такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які знаходяться у власності підприємства.

Виявлені, але невраховані об'єкти, або по яких вказані неправильні дані, комісія заносить в опис з вказівкою правильних даних і технічних показників цих об'єктів.

Однотипні предмети, які враховуються в типовій інвентарній картці групового обліку, в опис вносяться по найменуваннях і кількості цих предметів.

На непридатні предмети складається окремий опис з вказівкою в ньому часу введення в експлуатацію і причин, внаслідок яких вони стали непридатними.

Основні засоби, які на момент інвентаризації знаходяться за межами підприємства, інвентари-зуються до моменту їх тимчасового вибуття.

18.Основні засоби, отримані орендарем у тимчасове володіння і користування (тимчасове користування), приймаються на позабалансовий облік в оцінці, погодженої з орендодавцем у договорі оренди. Отримані в оренду основні засоби відображаються записом за дебетом рахунка 001 «Орендовані основні засоби».

Одночасно орендар відкриває інвентарні картки обліку основних засобів, які зберігаються в спеціальній картотеці і служать підставою для організації аналітичного обліку даних об'єктів.

а підставі оформлених актів (накладних) приймання-передачі основних засобів (Додаток 2) бухгалтерія робить в інвентарних картках відмітки про вибуття орендованих об'єктів. Інвентарні картки по вибутті орендованим основним засобам зберігаються протягом терміну, визначеного керівництвом організації-орендаря.

Порядок прийняття до бухгалтерського обліку витрат по орендній платі залежить від того, яку роль орендоване майно грає в діяльності орендаря. При оренді окремих об'єктів основних виробничих засобів (або їх складових частин) орендна плата розглядається як витрати за звичайним видом діяльності і підлягає включенню до собівартості продукції, що виготовляється (виконуваних робіт, наданих послуг) по елементу «Інші витрати», що випливає з ПБУ 10/99 «Витрати організації». Витрати, пов'язані з її нарахуванням, орендар акумулює на активних калькуляційних рахунках 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 44 «Витрати на продаж» і збірно-розподільчих рахунках 25 «Загальновиробничі витрати» і 26 «Загальногосподарські витрати».

19Відновлення об'єкта основних засобів здійснюється за допомогою ремонту, модернізації або реконструкції.

Витрати на модернізацію і реконструкцію об'єкта основних засобів збільшують первісну вартість об'єкта. Якщо в результаті модернізації і реконструкції поліпшуються показники функціонування об'єкта то організація повинна збільшити первісну вартість об'єкта і, отже, списання витрат на модернізацію і реконструкцію буде проводитися за допомогою нарахування амортизації.

У випадках поліпшення (підвищення) спочатку прийнятих нормативних показників функціонування об'єкта основних засобів в результаті проведеної реконструкції або модернізації організацією переглядається термін корисного використання по цьому об'єкту.

Основні напрями та послідовність контролю витрат на ре­монт основних засобів:

1) перевірка обґрунтованості включення до складу об'єктів для капітального ремонту;

2) перевірка витрат на капітальний і поточний ремонт, що здійснюється підрядними організаціями;

3) контроль витрат на ремонт при господарському методі ве­дення робіт;

4) контроль відображення в обліку операцій, пов'язаних з ви­тратами на ремонти, джерелами коштів на їхнє виконання.

Здійснюючи контроль витрат на ремонт основних засобів, по­трібно визначити: чи ці об'єкти є власністю підприємства; якщо орендовані, то чи передбачено умовами договору про оренду здійснення ремонту.

При перевірці капітального ремонту основних засобів, виконаного підрядним методом, треба встановити, чи є договір підряду, чи додержані строки виконання, чи не перевищена вартість ремонту, обумовлена договором. Особлива увага звертається на ремонт легкових автомобілів, побутової техніки, будівель і квартир.

Відповідно до чинного податкового законодавства витрати на всі види ремонтів в обсязі 10 % від балансової вартості основних засобів на початок року включаються у валові витрати при роз­рахунку податку на прибуток. Перевищення обсягу витрат на ка­пітальний ремонт основних засобів виробничого призначення на суму, що дорівнює 10 % від їхньої балансової вартості, у подат­ковому обліку відноситься на збільшення балансової вартості відповідних груп, отже, підлягає подальшій амортизації в складі основних засобів.

20 Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)

Первинний облік нарахування амортизації основних засобів ведеться в формах:

- ф.ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для промислових підприємств)

- ф.ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій);

- ф.ОЗ-16 « Розрахунок амортизації по автотранспорту».

Рахунок 13 "Знос (амортизація) необоротних активів" має такі субрахунки:

131 «Знос основних засобів»;

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»;

133 «Знос нематеріальних активів».

Амортизація основних засобів

. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Важливим етапом ревізії є перевірка дотримання встановлених норм амортизаційних відрахувань по групах основних фондів: • групи 1-5%, • групи 2 - 25%, • групи 3-15% річних.

Одним з важливих питань ревізії амортизаційних відрахувань є перевірка правомірності віднесення амортизаційних відрахувань на собівартість продукції (робіт, послуг). Ревізор повинен визначити, до якої групи основних засобів відносяться об'єкти (виробничі чи невиробничі), використовуються основні засоби при виробництві продукції (робіт, послуг) чи здані в оренду. Амортизаційні відрахування по основних засобах невиробничої сфери відносяться за рахунок власних джерел засобів, а по об'єктах, зданих в оренду, — на рахунок фінансових результатів. Узагальнюючи практику перевірки основних засобів, відзначимо найбільш часті порушення щодо амортизаційних відрахувань

Вид виявленого порушення по амортизаційних відрахуваннях Наслідки порушення Неправильне визначення первісної вартості об'єктів (її завищення чи заниження) Завищення (заниження) суми амортизаційних відрахувань, що приводить до неправильного визначення оподатковуваного прибутку 

21Нематеріальні активи – це довгострокові вкладення в придбання об’єктів промислового та інтелектуальної власності, права на здійснення окремих видів діяльності і оренда, майнові права, що є об’єктом власності конкретного п-ва і приносять економ. Виходу. Аналогічним майновими правами є місця на товари і фондові біржах, витрати пов’язані з використанням переваг цього місця

У П(с)БО№8 визначено, що нематеріальних активів – це немонетарний актив який

Не має матеріальної, форми. може бути ідентифікований і утримується п-вом з метою використання більше 1 року.

Згідно з положенням П(с)БО нематеріальних активів поділяється:

права користування природних ресурсів

права користування майнових

право на комерційні позначення( товарні знаки, марки)

право на об’єкти про-ої власності, авторські та суміжні з ними права Під час ревізії слід здійснити визнання предметів

Обєктом ревізії операцій з нема тер. Акти є механізм формування їх первісної вартості.

Під час ревізії визначення терміну корисного використання об’єкта нема тер. Активів необхідно врахувати:

1 Термін корисного використання.

2 моральний знос, що передбачається

3 правові або інші подібні обмеження щодо термінів вик-ння та інших чинників

Під час ревізії зазначених операцій перевіряється видання наказу по п-ву про зміну методу та рахування амортизації та терміну корисного використання об’єкта нематеріального активу.

Під час ревізії стану бух. Обліку операції з нематеріальними активами враховують що облік нарахованої амортизації ведеться на рах 133 Знос нема тер. Активів.

22 Синтетичний облік інших необоротні матеріали активів ведуть на субрахунках рах 11 Інші необоротні матеріальні активи

Малоцільнна НМА, які не включається до складу основних засобів в термін корисного використання яких перевищує 1 рік відображається на субрахунку 112 Малоцінні НМА – це спец. Інструменти спец. Приладдя вартість яких погашається нарахуванням зносу за нормами установленими п-вом.