- •Вопросы для подготовки к экзамену
- •Предмет та проблематика мовознавства.
- •Місце мовознавства в системі наук.
- •Природа та сутність мови, її функції.
- •Мова й мислення.
- •Мова й суспільство.
- •Мова й мовлення.
- •Звуки мовлення: 3 аспекти вивчення.
- •Мовленнєвий апарат та його робота.
- •Система органів мовлення
- •Нижній поверх
- •Середній поверх
- •Принципи класифікації голосних звуків.
- •Голосні звуки
- •Принципи класифікації приголосних звуків.
- •Поняття фонеми, диференційні ознаки фонем.
- •Зміни звуків у мовленні.
- •Фонетичні закони
- •Фонетичні засоби та їхні функції.
- •Фонетичне членування мовленнєвого потоку.
- •Різновиди письма.
- •Принципи орфографії.
- •Основні ознаки слова.
- •Лексичне значення.
- •Полісемія й омонімія.
- •Синонімія й антонімія.
- •Гіперо-гіпонімія і лексична конверсія
- •Типи перенесення значень слова.
- •Фразеологічні одиниці та їхні класи.
- •Основні типи словників.
- •Граматичні значення та способи їхнього вираження.
- •Синтетичні способи вираження граматичних значень
- •Поняття морфеми, види морфем.
- •Позиційні класи афіксів.
- •Граматичні категорії.
- •Принципи виділення частин мови.
- •Словосполучення та їхні типи.
- •Основні ознаки речення
- •Генеалогічна класифікація мов.
- •Генеалогічна класифікація мов
- •Типологічна класифікація мов.
- •Ізолятивні (кореневі) мови
-
Мовленнєвий апарат та його робота.
Мовленнє́вий апара́т, також апара́т мо́влення, інакше о́ргани мо́влення чи мовленнє́ві о́ргани — анатомо-фізіологічна система органів людини, які беруть участь у творенні мовних звуків (фонем) — артикуляції.
Мовленнєвий апарат складається з органів дихання й органів, які безпосередньо беруть участь у творенні звуків, зокрема: гортань, голосові зв’язки, язик, м’яке й тверде піднебіння, зуби верхньої та нижньої щелеп, губи, носопролиг (верхня частина пролигу, розташована позад порожнини носа, й умовно відмежована від ротопролигу площиною, в якій лежить тверде піднебіння) та резонаторні нутро́вини (порожнини).
Система органів мовлення
Мовленнєвий апарат не є окремим органом людського тіла, але поєднанням органів дихальної та травної систем, в якому умовно виділяють три поверхи: нижній, середній і верхній.
Нижній поверх
Легені, Бронхи, Трахея, Діафрагма
Виконують функцію накопичування та видихання необхідного для творення звуків повітря.
Середній поверх
Гортань: Щитуватий хрящ, Перстенюватий хрящ, Пірамідальні хрящі, Голосові зв’язки
На цьому поверсі твориться акустичний характер (співвідношення шуму та голосу) звуків. Виділяють три основні положення пірамідальних хрящів і голосових зв’язок, відповідно до яких творяться відповідні звуки:
видих — голосові зв’язки розслаблені, пірамідальні хрящі розсунуті, повітря вільно проходить гортанну щілину.
шепіт — голосова щілина звужена, міжхрящова залишається доволі широкою, видихуване повітря створює слабкий шум.
голос — пірамідальні хрящі зближені, міжхрящова щілина закрита. Міжзв’язкова щілина дуже вузька, голосові зв’язки напружені та коливаються ритмічно під тиском повітряного струменю — виникає тон.
Верхній поверх
пролигова нутровина, ротова нутровина, носова нутровина
У цих нутровинах, які є своєрідними резонаторами, творяться обертони та резонаторні тони й шуми, що породжує конкретні звуки.
Фази артикуляції
Екскурсія (приступ) — початковий рух органів мовлення, підготовка їх до вимови звука.
Кульмінація (витримка) — положення органів мовлення в момент вимовляння звуків.
Рекурсія (відступ) — повернення органів мовлення у вихідне положення.
Участь артикуляції органів мовлення
За участю в артикуляції органи мовлення поділяються на активні та пасивні.
Активні органи
Активні органи мовлення є рухомими, виконуючи головну роботу творення звуків. До них належать:
Язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння, язичок.
Проте не в усіх випадках активні органи мовлення беруть участь в артикуляції звуків. Зокрема язик — найактивніший орган мовлення — при вимові [б] чи [п] практично залишається нерухомим.
Пасивні органи
Пасивні органи мовлення є нерухомими, виконуючи допоміжну функцію творення звуків. До них належать:
Зуби,альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа, носова порожнина.
-
Принципи класифікації голосних звуків.
З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму. Якщо голосні складаються з чистого голосу і шуму в них немає, то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму. Отже, голосні - це тональні звуки. Приголосні обов'язково містять у собі шум. Співвідношення голосу і шуму в різних групах приголосних залежить від їх природи.
Голосні й приголосні розрізняються й за артикуляційними характеристиками. Так, при творенні голосних у мовленнєвому апараті немає перешкоди, так що струмінь повітря проходить вільно. При творенні приголосних видихуваному повітрю доводиться долати перешкоди. Різною є і м'язова напруга: при творенні приголосних вона є значно більшою. Крім того, у творенні голосних беруть участь інші м'язи, ніж у творенні приголосних: у першому випадку ті, які служать для відкривання рота, а в другому ті, які служать для закривання рота.
Голосні та приголосні розрізняються і функціонально. Особлива функція голосних полягає в тому, що вони є вершиною складу, тобто складотворчими. Правда, ця ознака не є абсолютною. У деяких мовах складотворчими є й сонорні приголосні. Однак загалом голосні мають більшу складотворчу силу.