МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО(судноперевізники)

282

допоміжних механізмів, димових труб та ін., а також як наповнювач багатьох пластмас і клеїв, із азбесту виготовляють картон, папір, шнури, тканини.

Азбестовий картон і папір виробляють з азбесту з добавкою крохмалю та каоліну. Картон у сухому стані ламкий, тому перед укладенням ізоляції на криволінійній поверхні листи необхідно зволожувати Після висихання вони зберігають надану їм форму. Азбестовий папір досить еластичний і зволоження не потребує. Азбестовий картон і папір застосовують: для підкладки під зовнішні металеві кожухи суднового устаткування і механізмів, щоб зменшити їх нагрівання, а також під теплоізоляційні матеріали, що мають недостатню температурну стійкість; як основний теплоізоляційний матеріал для конструкцій, які мають малу криволінійність тощо.

Азбестові шнури виготовляють з довговолокнистого азбесту з додаванням бавовни, випускають різних діаметрів, складу сердечника та виду зовнішнього обплетення. Їх застосовують для ізоляції трубопроводів малих діаметрів, перехідних криволінійних частин, фасонних та вібруючих (наприклад, газовихлопних труб) елементів.

Азбестову тканину виготовляють з азбестових ниток на ткацьких верстатах і поставляють рулонами; застосовують для обшивки трубопроводів малих діаметрів як зовнішнього (покривного) шару ізоляції трубопроводів, так і для виготовлення зовнішньої оболонки теплоізоляційних матраців.

Ньювель – білий порошок, який складається з суміші оксиду магнію і азбесту. Перед використанням його замішують у воді до тістоподібного стану, наносять на поверхню, яка ізолюється, а з метою гідрозахисту обшивають тканиною та фарбують. Ньювель застосовують лише для виготовлення формованих виробів і як наповнювач теплоізоляційних матраців. Температура нагріву поверхонь, які ізолюються ньювелем, не повинна перевищувати 350 °С.

Совеліт – суміш азбесту і вуглекислих солей магнію і кальцію виробляють у вигляді порошку, плит та формованих виробів. Порошковий совеліт застосовують, як і ньювель, у тістоподібному стані для ізоляції суднових систем, а також як наповнювач теплоізоляційних матраців. Совелітові плити і вироби служать для ізоляції трубопроводів, димоходів, механізмів та ін. Нагрів поверхні з совелітовою ізоляцією допускається до 400 °С.

Азбозурит – порошок сірого кольору, який складається з суміші діатоміту та азбесту. Перед використанням азбозурит розводять у воді і застосовують у пастоподібному стані. Він має підвищену міцність та температурну стійкість, тому його можна використовувати замість ньювелю та совеліту для ізоляції поверхонь, які нагріваються до 780 °С.

Азбовермикулітові матеріали виготовляють на основі вермікуліту і азбесту з добавкою як зв'язуючої речовини бентонітової глини. Ці матеріали застосовують для ізоляції енергетичних установок, а також для протипожежного захисту суднових конструкцій. Вони не горять і не гниють. Їх можна використовувати (наприклад, марки ВП1) при нагріванні ізольованих поверхонь до 1050 °С.

Повсть грубошерстну роблять з коров'ячої, овечої та іншої шерсті. Її поставляють у рулонах і застосовують для ізоляції холодних поверхонь

282

пожежних магістралей, вентиляційних каналів, трубопроводів забортної вода та ін. Недоліком повсті є її горючість,водопроникність та ін.

Вапняно-кремнеземисті матеріали являють собою суміші кварцового піску, вапна, гіпсу та азбесту, їх випускають у вигляді плит та виробів, які ефективно ізолюють поверхні, що нагріваються до 280 – 580°С.

Азбоцементна, напилена протипожежна ізоляція, яка складається з азбесту і швидко тужавіючого цементу, призначена для ізоляції вогнестійких конструкцій. Для кращого закріплення напиленого шару на поверхні, яка ізолюється, установлюють каркас з дроту та шпильок.

3.4 Матеріали для облицювання приміщень і покриття палуб

Матеріали для облицювання приміщень. Облицювання виконується для гідрозахисту від механічних пошкоджень ізоляції труб і кабелів, а також для декоративного оброблення суднових житлових і службових приміщень.

Як основні матеріали для облицювання приміщень застосовують метали, лісоматеріали, пластичні маси, металопласт.

Метали (оцинкована сталь і алюмінієві сплави) призначені для зашивання ізоляції суднових приміщень і виготовлення кожухів для кабелів, ізольованих трубопроводів та їх частин. Металеве облицювання виконують у вигляді листів завтовшки від 0,5 до 20 мм. При зашиванні листи прикріплюють до дерев'яного або сталевого обрешетіння за допомогою шурупів або гвинтів.

Металопласт – сталь завтовшки 0,75 мм, облицьована полівінілхлоридною плівкою однобарвною або імітуючою цінні порода дерева. Широко застосовується для облицювання суднових приміщень.

Лісоматеріали (вагонка, фанера, деревинні плити) застосовують для зашивання приміщень, в яких виключена можливість пожежі. Вагонка (стругані вузькі дошки з пазами) призначена для декоративного зашивання ізоляції і охорони її від механічних пошкоджень. Вона служить для оброблення вантажних трюмів та ланцюгових ящиків. В останньому випадку вагонка служить для зменшення звуку від укладення якірних ланцюгів.

Фанеру, яка поставляється для зашивання ізоляції і опорядження приміщень, поділяють на фанеру-переклейку, облицювальну та декоративну. Фанера-переклейка служіть для зашивання приміщень з наступним фарбуванням або обклеюванням (наприклад, павінолом); поставляють під зашивання попередньо заґрунтованою. Облицювальна фанера призначена для облицювання кают-компаній і салонів; поставляють у вигляді панелей, фанерованих цінними породами дерев (горіх, бук, дуб, карагач та ін.). Декоративна фанера має поліровану поверхню з імітацією текстури цінних порід дерева. Вона стійка проти дії прісної та морської води, бензину, гасу, мінеральних масел, слабких кислот, пари і застосовується для опорядження кают.

Деревинні плити використовують для зашивання ізоляції і опорядження приміщень. З лицьової сторони деревинностружкові та деревинноволокнисті

282

плити облицьовані іншими матеріалами або пофарбовані. Із зворотньої сторони деревинні плити повинні бути заґрунтовані.

Пластмаси на сьогодні є основним декоративно-обробним та облицювальним матеріалом суднових приміщень, їх застосовують для оброблення переборок, підволсків, різних панелей пасажирських та службових кают, коридорів, туристських приміщень, салонів, а також для зашивання та гідрозахисту ізоляції. Пластмаси мають різний колір, малюнки мало забруднюються, не потребують спеціального догляду частого ремонту та фарбування, менше горючі та в кілька разів дешевші. Найбільш розповсюджені важкозгоряючий шаруватий пластик, деревинноволокнисті плити «Рамоліт», глакрезит, лінкруст, павінол, автобім, текстовініт та ін.

Для виготовлення деталей опорядження приміщень (розкладки, карнизи, плінтуси та ін.) використовують полівінілхлорид.

Шаруватий важкозгоряючий пластик поставляють з однотонною поверхнею різних кольорів або з декоративною поверхнею, з імітацією цінних порід дерева або каменю. Деревинноволокнисті плити «Рамоліт» одержують пресуванням деревинних волокон з мінеральними наповнювачами, просоченими синтетичними смолами, і поставляють облицьованими декоративним пластиком або павінолом.

Глакрезит одержують із просочених фенолосечовиноформальдегідними смолами скловолокнистих матів під пресом і поставляють у вигляді плоских та гофрованих листів.

Лінкруст – горючий матеріал на паперовій основі, покритий спеціальною масою. Через високу горючість лінкруст знаходить обмежене застосування.

Павінол, автобім та текстовініт – матеріали на бавовняній тканинній основі, одна сторона якої покрита поліхлорвініловою плівкою з декоративним малюнком. Ці матеріали менше горючі, ніж лінкруст; поставляються рулонами.

Щоб захистити від води плиточну ізоляцію, наносять шпаклівку, потім ґрунтовку і фарбу. Як шпаклівку застосовують спеціальні лаковий або целалітовий склади, як ґрунтовку - залізний сурик, як лакофарбові матеріали – цинкові білила, емалі та лаки. Гідрозахист повстяної ізоляції забезпечують покриттям полівінілхлоридною плівкою (ПТТМ-609), пергаміном (картон, просочений нафтовим бітумом) або скляною тканиною з наступним

тканину) і фарбують.

Матеріали для покриття палуб. В залежності від призначення палуб і платформ на суднах застосовують такі покриття:

–для відкритих палуб – дерев'яний поздовжій або маковий настил, палубні мастики, нековзні покриття;

–для палуб у трюмах – дерев'яний поздовжній або щитовий настил, цементне покриття;

–для палуб в житлових, громадських, службових, адміністративних, медичних та побутового обслуговування приміщеннях – лінолеум зверх мастики або безпосередньо на настил палуби; на невеликих

282

суднах допускається фарбування, з в деяких приміщеннях побутового обслуговування – мастика з декоративним шаром;

–для палуб парадних приміщень – паркет;

–для палуб в побутових, господарсько-харчових та санітарно-господарських приміщеннях та коморах – керамічні плити; в деяких приміщеннях допускається лінолеум, мастика з декоративним шаром та фарбування;

–для палуб в коморах суднового спорядження, майстернях та деяких службових, санітарно-господарських та господарських приміщень фарбування; в деяких приміщеннях допускається лінолеум, мастичне та керамічне покриття.

Матеріали, які застосовуються для покриття палуб, повинні відповідати таким основним вимогам: охороняти палубу від зносу і корозії; бути нековзними для забезпечення безпечного пересування по палубі; бути водонепроникними і не виділяти шкідливих речовин; не руйнуватися під дією морської води та нафтопродуктів; не гнити і не підтримувати горіння; не змінюватися під дією сонячних променів і змін температури; не деформуватися від ударів вантажів; забезпечувати теплота звукоізоляцію палуб; мати декоративний вигляд та ін.

Дерево для покриття палуб застосовують у вигляді брусків, дошок, паркету, фанери. Бруски і дошки для настилу палуб виготовляють із якісної деревини: сосни, модрини, сибірського кедру.

Дерев'яний настил відкритих металевих палуб буває двох видів: поздовжній та чаковий. При поздовжньому настилі бруски і дошки укладають вздовж палуби без поперечних брусків. Чаковий настил складається з коротких поперечних брусків довжиною 1 – 1,5 м (чаків), які установлюють між поздовжніми довгими брусками, утворюючи квадрати, дошки і бруски до палуби закріплюють шпильками і перед установленням з нижньої, бокових сторін і торців грунтують. Металеву палубу і всі вироби на ній грунтують, а нерівності вирівнюють за допомогою мастик.

Для сталевих палуб вирівнююча мастика складається з крейди, свинцевого сурику і натуральної олії, для палуб з алюмінієвих сплавів – з крейди і грунту КФ-030.

Пази і стики брусків настилу з метою герметизації конопатять смоляним клоччям і заповнюють розплавленою масою, яка складається з деревинного вару – пеку, магнезиту і азбестового волокна Після цього двічі покривають натуральною оліфою, розігрітою до температури 35 – 40 °С для підвищення водостійкості та терміну експлуатації.

Герметизацію стиків і пазів настилу можна виконувати за допомогою спеціальної еластичної гумової стрічки, яку закладають між брусками або дошками. Внаслідок пружної деформації гуми забезпечується непроникність палуби при висиханні та набряканні її пастила. Існує також спосіб ущільнення пазів шляхом попереднього (до установлення) обтиснення брусків по бокових кромках. Після установки брусків відновлюють розмір і зазори усувають.

282

Поздовжні палубні настили в експлуатації зношуються більш рівномірно, ніж чакові; їх виготовлення і монтаж простіші і менш трудомісткі. При чаковому настилі легше заміняти окремі бруски під час ремонту і простіше знайти для їх виготовлення деревину.

На обробних палубах промислових суден установлюють двошаровий настил: перший шар – чаковий – прикріплюють до палуби шпильками, а другий – поздовжній – прикріплюють до чакового шурупами.

В трюмах суден без подвійного дна дерев'яний настил, який служить для укладки вантажів і захисту корпусних конструкцій, днища і трубопроводів від ударів вантажами, виконують із знімних щитів, виготовлених з досок.

Паркетом називають стругані вузькі (30 – 90 мм) та короткі (150 – 500 мм) дошки з фальцем або пазами, які застосовують в суднобудуванні для покриття палуб в музичних салонах, танцювальних залах і інших парадних приміщеннях пасажирських суден. Його виготовляють з цінних порід дерева: дуба, бука, ясеня, клена та ін.

На металевих палубах з прогином установлюють паркет з фальцями на асфальтову мастику, яка нанесена на попередньо заґрунтовану кам'яновугільним лаком палубу. Затікаючи у фальці паркету, мастика утримує його від випадання.

На палубах, вирівняних дерев'яним настилом, застосовують паркет з пазами, скріплюючи його шипами та прибиваючи його до дерев'яного пастила оцинкованими гвіздками (рис. 38). Після оброблення (строжки, циклювання та прошкурювання) паркет натирають мастикою або покривають безбарвним лаком.

Рисунок 38 – Зразки малюнків набора паркету на суднах. Схеми кріплення паркету до палуби:

1 – паркет з фальцем; 2 – паркет з пазом; 3 – шип вкладной; 4 – дерев'яний настил; 5 – металевий настил; 6 – асфальт або мастика.

282

Бакелізовану фанеру завтовшки не менше 7 мм застосовують для покриття палуб у внутрішніх приміщеннях, її прикріплюють шурупами до лежневих брусків, які утворюють клітки.

Мастики для покриття палуб знаходять все більше розповсюдження, в багатьох випадках замінюють дерево і лінолеум, бо більш повно задовольняють вимогам, що ставляться до матеріалів палубних покриттів, і крім того, дешевші, їх застосовують також для вирівнювання покриттів під керамічні плитки, лінолеум, паркет.

На сьогодні застосовують в основному мастики: латексно-цементні («Нева-ЗУ», «НКІ»), нейрито-цементну (609), епоксидно-цементну (НМ-2). Вони складаються з різних речовин, які виконують певну роль: в'яжучу, стабілізатора, пластифікатора, барвника, прискорювача сушіння та ін. Наприклад, мастики «Нева-ЗУ» або «НКІ» складаються з латексу, портландцементу, піску або гравію, пігменту і стабілізатора. Всі палубні мастичні покриття складаються з трьох шарів: ґрунтувального, підмазувального і основного, а «Нева-ЗУ», «НКІ» і покриття марки 609 не горять і не підтримують горіння, тому виконують функції протипожежної ізоляції палуб.

Після нанесення покриттів їх необхідно підтримувати у вологому стані протягом 5 – 7 діб до повного тужавіння портландцементу Після затвердіння покриття без декоративного шару фарбують.

Для усунення слизькості палуб в місцях ходіння людей наносять неслизьку мастику НМ-42 /фарбу НК-101. Мастику застосовують в місцях інтенсивного ходіння, а фарбу - обмеженого ходіння. Неслизькі покриття складаються з суміші грунту ГФ-020, лолівінілхлоридної смоли, розчинника Р-4, хризотилового азбесту, портландцементу марки 400 і вище, піску. Мастика НМ-42 додатково містить натуральну оліфу. Недоліком палубних мастичних покриттів є поява тріщин в процесі експлуатації та відшарування мастики від палуби.

Лінолеум для покриття палуб – один з основних і найбільш широко застосовуваних матеріалів. Його настилають безпосередньо на металеві, дерев'яні, залізобетонні і інші палуби або на мастичні покриття. Для покриття палуб використовують лінолеум таких марок: нітролінолеум (НЛ), глифталевий (УФ), поліхлорвініловий (ПХВ), гумовий (релін) і ін. Його випускають без основи та на тканинній основі (полотно, джут, кенаф і ін.) в рулонах і плитах (марки ПХВ). Матеріалами для виготовлення лінолеуму служать: кіноксин, каніфоль, копал, коркове або деревинне борошно та ін.

Палуби металевих суден під наклейку лінолеумом вирівнюють за допомогою спеціальних мастик марок ЖАМ-4с, ГРЖ та ін. Мастику ЖАМ-4с приготовляють на основі масляного лаку з добавкою сикативу, крейди, залізного сурику, залізоамоніевого фосфату. Мастика ГРЖ складається з крейди, залізоамоніевого фосфату і грунту марш ГФ-020.

Лінолеум наклеюють на основу палуби за допомогою різних клеїв: ЛКС-Т, ЕПК-519, 88Н та ін. З'єднання лінолеумного покриття заповнюють спеціальною мастикою або заварюють.

282

Керамічні плитки (рис. 39) застосовують для покриття палуб в суднових приміщеннях з високою вологістю (ванни, душові, пральні, камбузи, буфети, умивальники, туалети тощо). При покритті металевої палуби плитки укладають на мастиках: «Нева-ЗУ», «НКІ», 609, ПМ-2 та ін. Попередньо на дерев'яний настил наносять гарячу бітумну мастику, руберойд, дротяну сітку та цементний розчин, потім кладуть керамічні плитки, з'єднання яких заливають цементним молоком з білого портландцементу. Іноді в місцях загального користування, умивальниках, туалетах, банях, пральнях, майстернях і інших приміщеннях роблять цементне покриття. Воно являє собою суміш, яка складається з портландцементу та річкового піску. Якщо товщина покриття більше 20 мм, то в суміш додають гальку, щебінь, цегельне кришиво або подрібнений шлак. Цю суміш перед нанесенням покриття розбавляють водою. Цементне покриття можна наносити на металеву та дерев’яну палуби, армовані дротяною сіткою.

Рисунок 39 – Зразки малюнків укладки керамічних плиток