4. За ступенем змінення в часі

• відносно стійкі

• змінені

Ознаки володіють різним ступенем стійкості. Найбільш стійкі анатомічні, обумовлені кістково-хрящовою основою (форма і розмір чола). Ознаки, в основі яких лежать тканини, менш стійкі.

5. За частотою зустрічаємості - залежить ідентифікаційне значення

• звичайні – елементи, що зустрічаються часто, і ознаки групового значення

• особливі - такі, що індивідуалізують і зустрічаються рідко (шрами, татуювання)

6. За ступенем наочності

• малопомітні – ознаки, що не привертають увагу

• помітні - ознаки великої наочності, незвичні для повсякденного життя (дуже великий зріст)

Метод описання зовнішності “словесний портрет”

- система опису зовнішності людини з метою її кримінальної реєстрації, розшуку та ідентифікації за зовнішніми ознаками

Головні принципи:

1. повнота – докладний опис зовнішньої анатомії, функціональних ознак і одягу

2. системність (послідовність)

   1. певна черговість опису окремих груп зовнішніх ознак

   2. послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом "від загального - до окремого", "зверху донизу" (загальнофізичні властивості: стать, вік, національність, зріст – статура: тулуб, кінцівки, голова… - функціональні ознаки – одяг та інші супутні ознаки – особливі прикмети)

   3. обов'язкове використання спеціальної термінології

   4. опис частин голови спереду і в профіль

Для зручності криміналістами розроблена спеціальна система опису ознак зовнішності (словесний портрет) виражена у вигляді таблиці. У ній послідовно відображені усі необхідні елементи та ознаки.

78. Сліди рук як об’єкт криміналістичного дослідження.

Дактилоскопія - розділ трасології, що вивчає сліди рук - будову папілярних візерунків шкіри на долонях, пальцях рук (а також на підошвах ніг) та спеціальні методики їх дослідження з метою ідентифікації особи у процесі розслідування, кримінальної реєстрації і розшуку злочинців.

Практика розслідування кримінальних правопорушень використовує у доказуванні відбитки пальців рук і долонь. При цьому забезпечується 100% рівень індивідуальної ідентифікації особи.

У криміналістиці важливе значення приділяється слідам рук, оскільки:

1) контактування руки з об'єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті;

2) на пальцях і долонях рук є потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

3) шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з 2 основних шарів:

• верхній шар - епідерміс (несе в основному захисну функцію),

• нижній - дерма (виконує життєво важливі фізіологічні функції (опорну, механічну і ін.).

На долонній стороні кисті, яка найчастіше бере участь в утворенні слідів рук, розташовані:

• флексорні (згинальні) лінії – поглиблення утворені в результаті згинальних рухів кисті руки (дослідження шкірних візерунків, утворених складками долонь - пальмоскопія)

Міжфалангові складки - поглиблення, утворені згинальними рухами пальців рук розділяють шкірні візерунки фаланг пальців рук

• дрібні складки шкіри (зморшки) – дрібні і слабко виражені лінії, що виникають в результаті часткової втрати шкірою своєї еластичності. Розташовані хаотично по всій поверхні долоні, утворюючи подобу сітки. Вважаються тимчасовими утвореннями, володіють незначним ступенем стійкості, можуть з'являтися і через деякий час зникати. Складки-зморшки на пальцях рук найчастіше мають поздовжнє положення.

• пори – вивідні отвори проток потових залоз. Мають різну форму і розташовуються посередині або у одного з країв папілярних ліній. Особливості пор (їх форма, розмір, взаєморозташування) можуть використовуватися для ідентифікації осіб.

• папілярні лінії - вузькі гребенеподібні піднесення, розділені неглибокими борозенками, які покривають всю поверхню долоні, утворюючи папілярний візерунок.

Папілярний візерунок

• Головну роль в утворенні відіграє сосочковий шар верхньої частини дерми. Епідерміс, еластично накриваючи парний ряд сосочків, в точності їх копіює і утворює папілярну лінію, а в місці поглиблень - міжкапілярні проміжки, створюючи тим самим неповторний візерунок.

• Слідоутворююча речовина (потожирова). Осн компоненти - піт і жир. + нейтральний шкірний жир і найдрібніші клітини омертвілого епідермісу.

• Властивості, що надають відбиткам пальців суттєвого криміналістичного значення:

1) індивідуальність - винятковість утворення візерунків, що формуються під час внутрішньоутробного розвитку плоду

2) стійкість - їх основа залишається незмінною впродовж усього життя людини. З віком (ростом) людини змінюються лише розміри візерунків. Зберігаються після смерті людини до повного розкладу м'яких тканин тіла.

3) відновлюваність – повне відтворення у разі пошкодження верхнього шару шкіри

• Загальні ознаки папілярних візерунків є їх типи і види, розміри папілярних ліній, ступінь їх вигнутості, форма флексорних і білих ліній.

• Своєрідність візерунків дозволяє класифікувати їх за 3 типами:

• Петльові – найбільш поширені, також різняться залежно від виду петлі

• дугові, - найбільш прості

• завиткові.

Надзвичайно рідко, але трапляються аномальні (атипові) папілярні візерунки

• Окремі ознаки папілярного візерунку, які використовуються для індивідуальної ідентифікації, служать окремі особливості будови кожної конкретної папілярної лінії, її дрібні морфологічні відмінності деталі.

Сліди пальців рук залишаються на всіх предметах, яких торкається людина. На сипких і пластичних об'єктах залишаються об'ємні сліди пальців рук, а на твердих - поверхневі, які поділяються відповідно на сліди нашарування та відшарування.

Більшість поверхневих слідів пальців рук безбарвні (невидимі), оскільки вони утворюються потожировою речовиною. Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається потовий (а не потожировий) слід, оскільки на долонях рук і підошвах ніг, на відміну від інших частин шкіри, жирових залоз немає. Якщо палець торкається предмета декілька раз, слід стає не таким насиченим. Спітнілі руки залишають насичені сліди.