71. Поняття та сутність криміналістичної тактики.

Криміналістична тактика — ЦЕ РОЗДІЛ НАУКИ КРИМІНАЛІСТИКИ, ЩО ОХОПЛЮЄ СИСТЕМУ НАУКОВИХ ПОЛОЖЕНЬ І ПРАКТИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ З ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПЛАНУВАННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ І СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ОПТИМАЛЬНОЇ ЛІНІЇ ПОВЕДІНКИ ОСІБ, ЯКІ ПРОВОДЯТЬ РОЗСЛІДУВАННЯ, ПРИЙОМІВ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ), НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ), ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Криміналістичну тактику можна розглядати як:

1) частину науки криміналістики;

2) систему наукових положень;

3) сукупність практичних рекомендацій.

Структура криміналістичної тактики:

• загальні положення (поняття, система, завдання, джерела, принципи, вчення про криміналістичну версію, організацію й планування розслідування та ін.);

• тактика проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, процесуальних дій під час кримінального провадження.

ЗАВДАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ:

1) загальне — сприяти досягненню завдань кримінального провадження належними силами, засобами, методами та прийомами;

2) спеціальні — розробка тактичних прийомів, тактичних комбінацій, тактичних операцій; удосконалення організаційно-тактичних основ досудового розслідування і судового провадження; вивчення й узагальнення практичного досвіду;

3) конкретні — які наука вирішує на певному визначеному етапі виходячи з потреб практики.

ДЖЕРЕЛА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ:

1) законодавчі (Конституція України, КПК України, КК України, Закони України: «Про Національну поліцію», «Про судову експертизу», міжнародні договори та підзаконні нормативно-правові акти);

2) наукові (досягнення криміналістики та дані інших наук: юридичних (кримінальний процес, кримінальне право, теорія оперативно-розшукової діяльності); та неюридичних (філософія, логіка, психологія, інформатика, хімія, фізика, біологія);

3) практичні (дані слідчої, експертної, судової практики).

ЗАСОБИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ — це засоби досягнення поставлених завдань у діяльності з розслідування та попередження кримінальних правопорушень, які відносяться до сфери криміналістичної тактики:

• тактичний прийом;

це спосіб здійснення процесуальної дії, направлений на досягнення її завдань, заснований на психологічному механізмі реалізації, що є найбільш раціональним і ефективним у певних ситуаціях. Тактичні прийоми повинні відповідати вимогами їх допустимості (законність, науковість, етичність, вибірковість, ситуаційна обумовленість).

• тактична комбінація;

це поєднання тактичних прийомів та інших заходів, що спрямовані на встановлення певних обставин або вирішення практичного завдання і зумовлене цією метою і слідчою ситуацією окремої слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової), процесуальної дії.

Основні види тактичних комбінацій:

1) спрямовані на забезпечення повноти виявлення та закріплення слідів кримінального правопорушення;

2) пов’язані із забезпеченням необхідних для проведення слідчої (розшукової) дії обставин;

3) є засобом психологічного впливу слідчого, інших компетентних суб’єктів на протидіючих кримінальному провадженню осіб.

• тактична операція;

це комплекс слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, оперативних-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, які проводяться за узгодженим планом та спрямовані на вирішення конкретного практичного завдання під час розслідування.

Характерними прикладами тактичних операцій є:

- встановлення особи загиблого,

- встановлення співучасників кримінального правопорушення, каналів збуту викраденого майна та ін.

У методиці розслідування корисливих злочинів виділяються такі операції, як «Пошук майна».

Під час розслідування економічних злочинів важливе місце має тактична операція «Документ».

За умови розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості — це тактична операція «Затримання на місці вчинення злочину». Проведення тактичних операцій вимагає розробки спеціальних планів, що повинні узгоджуватися із загальним планом розслідування.

• криміналістична рекомендація. (типу якась теоретична певно штука \_(-_-)_/

72. Поняття та сутність планування розслідування. Види планів.

ПЛАНУВАННЯ — це складний розумовий процес, сутність якого полягає в визначенні напрямів та завдань розслідування, способів та засобів їх досягнення за умови раціональних витрат часу, сил і засобів.

Завдання планування:

• визначення ефективних шляхів розслідування кримінальних правопорушень;

• забезпечення об’єктивності, повноти та всебічності з’ясування обставин кримінального правопорушення;

• своєчасне та результативне застосування процесуальних, організаційно-технічних, техніко-криміналістичних заходів та засобів;

• забезпечення найбільш ефективного поєднання можливостей підрозділів для досягнення поставлених завдань та ін.

До принципів планування відносяться законність, індивідуальність, динамічність, реальність та конкретність.

Існує декілька рівнів планування:

1) планування роботи слідчого (календарний план);

2) планування розслідування кримінального правопорушення;

3) планування етапів розслідування;

4) планування проведення слідчої (розшукової) дії, інших процесуальних дій та непроцесуальних заходів;

5) планування застосування тактичного прийому.

Найпоширенішим є планування розслідування кримінального правопорушення. Воно передбачає: отримання вихідних даних, визначення завдань розслідування, заходів, необхідних для їх вирішення, встановлення черговості, строків і виконавців, оформлення плану розслідування.

План розслідування кримінального правопорушення потрібно складати із розрахунком, щоб намічені заходи гарантували ґрунтовну перевірку всіх висунутих версій, вирішення поставлених завдань, забезпечували встановлення всіх обставин кримінального провадження.

Допоміжні документи, які полегшують планування і облік проведеної роботи, є декількох видів. Найпоширенішими є системи зв’язків і так звані аналітичні довідки («особові рахунки»).

Системи зв’язків складаються у багатоепізодних кримінальних провадженнях. Вони допомагають систематизувати і за допомогою умовних позначень наочно показати, хто із співучасників до якого епізоду причетний. Під час досудового розслідування виникає необхідність систематизації даних про кожну особу, причетну до вчинення кримінальних правопорушень, але стосовно конкретного кримінального провадження. Це відбувається шляхом оформлення облікової картки («особового рахунку»).

Якщо підозрюваних у багатоепізодному кримінальному провадженні декілька, складається «шахматка» — таблиця, де поєднані вертикальні та горизонтальні графи, у горизонтальних вказані підозрювані, у вертикальних — епізоди.

У доповнення до плану складаються схеми. Графічне зображення даних провадження, систематизованих за певними ознаками, допомагає чітко уявити структуру і зміст як кримінального провадження у цілому, так і його певних обставин

Приклад шахматкИ: