- •Питання на залік «Захист земельних прав»
- •Земельні права як об’єкт захисту.
- •Наукова класифікація земельних прав.
- •Фактичне володіння та його захист.
- •Законодавче забезпечення захисту земельних прав в Україні.
- •Поняття захисту земельних прав.
- •Співвідношення охорони та захисту земельних прав.
- •Захист земельних прав та юридична відповідальність.
- •Загальна характеристика основних категорій захисту земельних прав.
- •Поняття та загальна характеристика способів захисту земельних прав.
- •Класифікація способів захисту земельних прав.
- •Форми захисту земельних прав: поняття та види.
- •Особливості юрисдикційної форми захисту земельних прав.
- •Особливості адміністративної форми захисту земельних прав.
- •Засоби захисту земельних прав: поняття та види.
- •Співвідношення способів, форм та засобів захисту земельних прав.
- •Загальні особливості позовів про визнання.
- •Визнання земельних прав як спосіб захисту.
- •Визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органів публічної влади , їх посадових чи службових осіб.
- •Визнання правочину недійсним як спосіб захисту.
- •Визнання державних актів недійсними як спосіб захисту земельних прав.
- •21. Загальні особливості позовів про присудження
- •22. Відшкодування шкоди як спосіб захисту земельних прав
- •23. Відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення земельних прав
- •24. Відновлення становища, яке існувало до порушення земельного права, як спосіб захисту
- •25. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, віндикаційний та негатроний позови : співвідношення.
- •26. Витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння як спосіб захисту земельних прав .
- •27. Негаторно-правовий захист земельних прав
- •28. Окремі способи захисту, пов’язані з виникненням, зміною чи припиненням земельних правовідносин ( позови про перетворення)
- •29. Примусове відчуження земельної ділянки як спосіб захисту.
- •30. Встановлення земельного сервітуту як спосіб захисту.
30. Встановлення земельного сервітуту як спосіб захисту.
Земельний сервітут — це право власника або користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) або її (їх) частиною (частинами).
Земельні ділянки, які знаходяться у власності чи користуванні громадян, не можуть бути рівноцінними. Вони відрізняються розмірами, місцезнаходженням, якістю ґрунтів, наявністю або відсутністю природних ресурсів, доступністю тощо. З метою недопущення перешкод у використанні земельної ділянки її власником чи користувачем, законодавством України введено право земельного сервітуту. Відповідно до ЗКУ власник або користувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї ділянки.
Право земельного сервітуту полягає в можливості обмеженого використання чужої суміжної (прилеглої) земельної ділянки (ділянок) в певних цілях.
Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки.
Підставою для встановлення земельного сервітуту є домовленість між власниками сусідніх земельних ділянок, зафіксована відповідним договором, а у разі відсутності домовленості — рішення суду.
Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку (ч. 3 ст. 100 ЗКУ). Це означає, що право земельного сервітуту виникає з моменту його державної реєстрації незалежно від підстави виникнення — договору чи рішення суду. Договір може бути зареєстрований після досягнення домовленості щодо усіх його істотних умов та втілення у форму, передбачену законом, рішення суду — після вступу його у законну силу. Реєстрація права земельного сервітуту здійснюється відповідно до порядку реєстрації прав на земельну ділянку.