25. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, віндикаційний та негатроний позови : співвідношення.

Віндикаційний позов та його співвідношення з «поверненням самовільно зайнятих земельних ділянок». Як зазначає Н.Єремеєва, у земельному законодавстві такий спосіб захисту прав на землю, як віндикація, взагалі не згадується. Формальних перешкод для застосування віндикацї у земельних правовідносинах немає . Але питання віндикації земельних ділянок є проблемним у судовій практиці та юридичній доктрині. У ст.212 ЗК України передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Можна також зазначити , що у ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» також згадує «повернення тимчасово/самовільно зайнятих земельних ділянок». Так, п. «д» ч.1 ст. 6 Закону передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам. Абз.9 ч.1 ст. 10 цього ж Закону вказує на те, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Віндикаційний позов пред’являється у випадках, коли особа, внаслідок незаконних дій, позбавлена права володіння річчю, а негаторний позов – у випадку, коли особі, не позбавленій повноваження володіння, спричиняються певні перешкоди, які не дають можливість належним чином використовувати майно.

Негаторний позов може застосовуватися проти різного роду порушень права користування особи, у т.ч. спричинених як діями, що мають місце на її ділянці, так і діями, що мають місце в іншому місці (місцях).

26. Витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння як спосіб захисту земельних прав .

Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.