17

Л екція №2

Тема: «ОРГАНІЗАЦІЯ ПАСІКИ»

Питання:

1. ВИБІР МІСЦЯ ДЛЯ ПАСІКИ………………………………………….……….2

2. АНАЛІЗ МЕДОВОГО БАЛАНСУ МІСЦЕВОСТІ……….…………………....5

3. УСТРІЙ ПАСІЧНОЇ САДИБИ…..………………………………………………6

4. ВИБІР ПОРОДИ ТА ПРИДБАННЯ БДЖІЛ…………………………….……..15

Література

1. Аветисян Г.А., Черевко Ю.А. Пчеловодство. М.: Академия, 2001.

2. Кривцов Н.И., Лебедев В.И., Туников Г.М. Пчеловодство. М.: Колос, 2000.

1. ВИБІР МІСЦЯ ДЛЯ ПАСІКИ

Організовуючи пасічне господарство, необхідно наперед визначити його виробничий характер. Для цього слід встановити, який основний напрям надається пасіці. Залежно від головної мети, яку ставлять при організації бджільницького господарства, пасіка може мати напрям:

– медо-воскове – такі господарства ставлять основним завданням виробництво меду і воску, запилення має другорядне значення;

– розведення – вивід і продаж високопродуктивних бджолиних сімей і маток;

– запилення;

– змішане – коли кормова база не дозволяє збільшувати кількість бджолиних сімей пасікам надають змішаний напрям. В цьому випадку, разом з виробництвом товарного меду і воску, з пасіки щорічно або періодично продають бджолині сім'ї, отримані у вигляді приросту.

П асіка це виробнича одиниця бджолоферми або бджільницького господарства, на території якої розміщені вулики з сім'ями бджіл, пасічні споруди.

В умовах промислового бджільництва бджолоферма складається з окремих пасік: центральній, де є загальний зиміник для бджіл; сховище для стільників; майстерні; виробниче приміщення для механізованої відкачки меду, переробки воскосировини; складського приміщення; іноді – житла бджоляра, а також декілька інших тимчасових точків (місце для розстановки вуликів), розташованих в 3-5 км один від одного.

Бджільництво як галузь сільського господарства прямо пов'язано з природними умовами. Бджільництво залежить від багатьох природних чинників, але перш за все від клімату, складу грунтів, рослинного світу.

Тому необхідно приділяти велику увагу вибору місця для розміщення бджіл, оскільки від правильного його розташування залежить продуктивність бджолосімей і прибуток.

Насамперед необхідно розглянути питання загального характеру:

– по агрономічних картах землекористування вибирається найбільш вірогідні для розміщення точків місця, де є обширні площі джерел медозбору і під'їзні шляхи;

– визначається план по використанню цих угідь на найближчих 10-15 років;

– уточнюється грунтовий склад місцевості (на родючих грунтах рослини більше виділяють нектару, чим на піщаних);

– з'ясовується чи тримали в цій місцевості бджіл раніше і чи тримають їх зараз.

Після цього необхідне більш докладніше вивчення місце майбутнього розташування пасіки з робочим продуктивним радіусом польоту бджіл до 2 км у різних напрямах. Бджоли можуть літати за нектаром на великі відстані – до 6 кілометрів. Проте при цьому вони непродуктивно витрачають час і енергію і майже нічого не приносять у вулик.

При виборі місця для розміщення пасічної садиби, на якій будуть поставлені вулики з бджолами і зведені постійні пасічні споруди керуються слідуючим:

• Наявність сильних медоносів і перспективу покращання кормової бази для бджіл. Точок необхідно розташовувати в місцевості, яка багата природною медоносною рослинністю, або серед посівів медоносних культур, щоб на сусідній території росли в основному всі медоноси нектароносного конвеєра. Важливо, щоб поряд з точком були ранні медоноси. Ідеальними вважаються такі умови, коли цвітіння у великій кількості одних медоносів зміняється цвітінням інших.

Краще всього, коли точок оточують різноманітні угіддя: ліс, чагарники, луки, пасовища, болота, сінокісні площі, конюшинові сівозміни – багаті медоносами. Точок повинен розміщуватися в центрі всіх цих медоносів. Чим він ближче до джерел взятку, тим більше бджоли зберуть нектару, менше витрачаючи часу на перельоти.

Розміщують ферми і в місцях, де є змога створити і поліпшити кормову базу насадженням медоносних і пилконосних дерев і кущів та підсіванням трав'янистих нектароносних рослин. Якщо медоносна база в районі пасіки мізерна, розраховувати на добрі збори і розвиток пасіки не доводиться. При цьому потрібно уміти достовірно оцінити медоносні ресурси території.

• Рельєф місцевості. Для розміщення точка більш підходить горбиста місцевість із порізаним рельєфом, де терміни цвітіння кожного виду медоносів подовжуються залежно від обігріву сторін пагорбів сонцем. На південних схилах рослини зацвітають раніше, на східних і західних – пізніше, а на північних – ще пізніше. На горбистій місцевості площа в радіусі 2 км. буде значно більше, чим на рівнині.

Бажано точок розміщувати на південному і південно-східному схилах, які сильніше прогріваються сонцем і де не затримується вода після дощів і при таненні снігу.

Непридатні для розміщення пасіки відкриті підвищенні місця, котловини, а також холодні і круті схили:

– відкриті підвищенні місця – сильно продуваються вітрами, що призводить до значного охолодження гнізд і загибелі льотних бджіл ранньою весною;

– котловини і низовини – утворюються тумани, і довше тримається нижча температура, внаслідок чого бджоли пізніше вилітають на медозбір і розвиток бджолиних сімей затримується;

– круті схили – утруднюється під'їзд до пасіки і виконання багатьох робіт – перенесення вуликів, других корпусів, стільників із медом і т. д.;

– північні і північносхідні схили – погано прогріваються і освітлюють сонцем.

• Захист від вітрів. Для розміщення точка підбирається місце, захищене від пануючих в даній місцевості вітрів, особливо холодних – північного і північно-східного напряму. На точках, що продуваються вітром, у вуликах гірше зберігається тепло і затримується розвиток сімей. Захистом можуть служити ліс, чагарник, споруди, спеціальні насадження, огорожа.

• Насадження. Добре, коли на точці ростуть невисокі чагарники і дерева, що виконують роль орієнтирів для бджіл при поверненні їх з польоту, а також затінюючі вулики від пекучого полуденного сонця. Але ці насадження не повинні створювати суцільної тіні, тим більше, коли бджоли хворіють варроатозом. При суцільному затінюванні у вуликах підвищується вологість, що сприяє розвитку кліща варроа, сім'ї слабшають. Сильне затінювання вуликів, особливо з східного боку, затримує вильоти бджіл вранці. Так само тінь, що лягає на точок в другій половині дня, викликає передчасне припинення вильотів бджіл на роботу. Це може скоротити льотний час бджіл на 1-2 години. Високі дерева незручні ще і тим, що та них осідають рої, збирання яких дуже утруднюється.

• Грунтові води повинні залягати не ближче 2 м від поверхні землі. Якщо грунтові води підіймають вище, то на пасіці буде більш сире і прохолодне повітря, що негативно позначиться на розвитку і здоров'ї бджолосімей. У вуликах накопичуватиметься вологість, бджоли можуть захворіти.

• Джерело води повинне бути поряд з містом розміщення пасіки. У активний період життя бджолам постійно потрібна вода, дальні польоти за водою зношують бджіл, а в холодну погоду при тривалих перельотах вони замерзають, клякнуть і гинуть.

• Наявність хороших під'їзних шляхів. Ферму слід розміщувати так, щоб бджолині сім'ї по недалеко прокладених автомобільних шляхах можна було вивозити на медозбір і запилення. До ферми прокладають під'їзну дорогу третього або четвертого класу.

• Конкурентне розміщення пасік і їх санітарний стан. Отримати повніші відомості про санітарний стан навколишніх пасік і наявність в районі тих або інших хвороб і шкідників бджіл. Розміщення пасіки там, де є небезпека хвороб бджіл – величезний ризик. Лікування бджіл – трудомісткий і дуже недешевий захід, що вимагає до того ж кмітливості і майстерності. Особливо обережним слід бути відносно гнильця, нозематозу і кліщових захворювань, яких не повинно бути в радіусі, щонайменше 5 км від місця будування нової пасіки.

Необхідно, щоб на відстані 4-5 км не було крупних пасік, інакше бджоли відвідуватимуть одні і ті ж площі медоносів, конкуруватимуть між собою і менше зберуть меду.

• Не можна розміщувати пасіку на перельоті бджіл іншої пасіки до джерела взятку, оскільки при поверненні з польоту, особливо перед дощем, бджоли, що пролітають над пасікою, залітатимуть в сім'ї, розміщені на перельоті, і посилюватимуть їх. При припиненні взятку сім'ї, розміщені на перельоті, піддадуться нападу і можуть бути повністю розікрадені і знищені.

• Не можна розміщувати пасіку поряд з тваринницькими фермами. Бджоли можуть напасти на тварин або брати воду з гнойових стоків, що чревато хворобами і сольовими отруєннями. Точок повинен розміщуватися і не ближче 300 м від крупних тваринницьких ферм.

• Не рекомендується розміщувати пасіки поблизу від промислових гігантів –фабрик, заводів і т.д., які постійно димлять і викидають в атмосферу шкідливі відходи. Слід пям'ятати, що шум, вібрація, різні випаровування і запахи дратують бджіл, заважають їм працювати і можуть викликати їх отруєння.

• Не можна розміщувати пасіки поблизу пунктів пакування й переробки плодів і винограду, місць виробництва солодощів і медоваренних фабрик, оскільки бджоли кратимуть цукор і інші інгредієнти і жалити працівників підприємства.

• Не варто розміщувати пасіку на березі широкої ріки або великого озера, якщо медоноси знаходяться на іншій стороні водоймища: в вітряну погоду або під час неочікуваного дощу бджоли масово тонутимуть.

• Недоцільно розміщувати ферми у великих промислових садах, де застосовуватимуть хімічні способи боротьби з хворобами і шкідниками дерев – багато бджіл гинутиме і сім'ї не набиратимуть сили.

2. Аналіз медового балансу місцевості

Для правильної організації і використання кормової бази бджільництва важливе значення має оцінка місцевості у медоносному відношенні. Крім того тільки добре вивчивши кормову базу і можливості її покращання, можна більш менш безпомилково визначити розміри пасічного господарства.

Аналіз медового балансу місцевості показує, яке число сімей в даних умовах матиме достатньо високу продуктивність.

Точно і обєктивно визначити медоносні ресурси теріторії утруднюється різноманіттям факторів, які впливають на ріст, розвиток і нектаропродуктивність рослин і можливість їх використання бджолами.

Оцінка медоносних ресурсів проводиться на основі данних по видовому складу і площам основних медоносів, їх нектаропродуктивності і строкам цвітіння. При цьому передусім необхідно використовувати карти землекористування господарства.

При оцінці кормової бази окремої пасикі необхідно виходити з того, що польоти бджіл за нектаром виправдовуються, якщо медонос знаходиться не далі 1,5-2 км від вулика. Коло радіусом 1,5-2 км має площу 706-1256 га.

По карті визначають склад і площі окремих сільськогосподарських медоносних рослин в радіусі продуктивного льоту бджіл. Медоносні ресурси потрібно підсумовувати якомога точніше окремо для весни, літа і осені по формулі:

де МР – медоносні ресурси, кг

S₁, S₂, S_п, – площа, зайнята медоносом, га;

N₁, N₂, N_п, – відносна віддача нектару медоносом, кг.

Щоб визначити наскільки багата територія медоносними ресурсами необхідно зробити перерахунок ресурсів на 1 га.

де 1256 – площа продуктивного польоту бджіл, га.

Вважається, що 4-5 кг на 1 га – средньобагаті, а з ресурсами від 6 кг і вище – багаті.

Слід враховувати, що бджоли не можуть зібрати всього нектару, який міститься в рослинах. Частину його зберуть інші комахи, частина зіпсується в період дощів або засухи і так далі. Бджоли збирають приблизно від 30 до 60% загальної кількості нектару. Тому необхідно розрахувати безпосередньо ті нектарні ресурси, які зберуть бджоли

де Х_НР – нектарні ресурси, які можуть зібрати бджоли.

Величина пасіки безпосередньо залежить від медоносних ресурсів господарства. Недоцільно локалізувати на одній ділянці кількість вуликів більше, ніж це обумовлено медоносною базою, корисно навіть декілька зменшити розрахункове число вуликів. Кількість вуликів, яку можна розмістити на території можна визначити з формули

де КВ – кількість вуликів, шт;

НР – нектарні ресурси, які можуть зібрати бджоли, кг;

КМ – кількість меду, зібраного на одну бджолину сім'ю, кг.

Кількість меду яку необхідно зібрати складається з кількості меду, зібраного сім'єю «для власних потреб» і «для бджоляра».

Річна потреба бджолиної сім'ї в меді складає близько 90 кг для розвитку сім'ї і енергії, потрібної для роботи (збір взятків, будівництво стільників, регуляція температури і так далі). Якщо прийняти, що розрахункова продуктивність товарного меду складає 25 кг з 1 вулика, то повна складе 115 кг

Точніші розрахунки скільки вуликів можна «прогодувати» на даній території і отримати товарний мед робляться по порах року:

– в квітні-травні – потреба бджіл в нектарі (20-25 кг) і кількість товарного меду з 1 вулика навесні (5 кг);

– влітку – потребу бджіл 30 кг – в червні і 15-17 кг – в липні і кількість товарного меду 15 кг;

– пізнім літом потреба бджіл 10-12 кг і 10 кг товарного меду.

Визначивши таким чином коли настає «важкий час» для пасіки. Потрібно або співвіднести число вуликів з найменшим медозбором, або покращувати кормову базу (переїзд квітучим медоносам, посадка дерев-медоносів, часткова підгодівля бджіл).

Теріторію під пасічну садибу відводять з урахуванням того, що на одну бджолину сім'ю потрібно близько 30-40 м² площі земельних угідь. Крім того враховуються розміри пасічних будівель і їх відстань між собою.