Розділ 1. Теоретичні основи аналізу фінансової стійкості підприємства
1.1. Економічний зміст фінансової стійкості
Головна умова ефективного функціонування підприємства в умовах ринкового середовища – стійкість його економіки. Для кожного господарюючого суб’єкта існує: внутрішня, фінансова та загальна стійкість. Внутрішня стійкість досягається при такому стані економіки підприємства, який забезпечує досить високий фінансовий результат його діяльності. Фінансова стійкість - це стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами та стійке економічне зростання. Загальна стійкість характеризується позитивним сальдо чистого грошового потоку (перевищення позитивного грошового потоку над негативним) [1, с.293].
О
днією
з основних характеристик фінансового
стану підприємства є його фінансова
стійкість, економічним змістом якої є
забезпеченість запасів підприємства
сталими джерелами їх формування,
гарантована платоспроможність,
незалежність від випадковостей ринкової
кон’юнктури і поведінки партнерів.
Вона визначає здатність суб’єкта
господарювання функціонувати і
розвиватися, зберігати рівновагу своїх
активів і пасивів у мінливому внутрішньому
і зовнішньому середовищі, що гарантує
його платоспроможність та інвестиційну
привабливість у довгостроковій
перспективі в межах допустимого рівня
ризику. Взаємозв’язок фінансової
стійкості і платоспроможності підприємства
наведено на рис. 1.1.
Платоспроможність підприємства
Фінансова стійкість підприємства
Збалансованість активів і пасивів
Збалансованість доходів і витрат
Збалансованість грошових потоків
Рис. 1.1. Взаємозв’язок фінансової стійкості і платоспроможності підприємства
Якщо поточна платоспроможність – це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість – внутрішня його сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасиві, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.
Розрізняють довгострокову і короткострокову (поточну) фінансову стійкість. Основою короткострокової фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів підприємства. Короткострокову фінансову стійкість підприємства зазвичай оцінюють співвідношенням величин власних і позикових джерел формування запасів і вартості цих запасів, рівнем забезпеченості запасів джерелами їх формування (фінансування). Таким чином, дебіторська і кредиторська заборгованості приблизно врівноважують одна одну, а інші оборотні активи (запаси, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти) покриваються двома джерелами – власними і залученими (позиковими) коштами. Оскільки в структурі оборотних активів частка запасів домінує, то саме за ступенем забезпеченості запасів джерелами їх формування слід оцінювати рівень короткострокової (поточної) фінансової стійкості.
Довгострокова фінансова стійкість пов’язана, насамперед, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Сутність її оцінки полягає, передусім, у визначенні спроможності підприємства відповідати за своїми довгостроковими зобов’язаннями. В основу методики оцінки покладено розрахунок показників, що характеризують структуру довгострокових джерел фінансування і спроможність підприємства підтримувати таку структуру [2, с.322].
Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники [3, с.275]:
фінансова забезпеченість безперервності діяльності;
фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;
здатність вільно маневрувати грошовими коштами;
забезпечення та покриття витрат на розширення та оновлення виробництва;
стабільне перевищення доходів над витратами.
Фінансова стійкість будь-якого суб’єкта господарювання залежить від низки чинників, які можна класифікувати за ознаками, зображеними на рис. 1.2.
Зовнішні
Рис. 1.2. Класифікація чинників, які впливають на фінансову стійкість підприємства
Щоб проаналізувати фінансову стійкість підприємства найчастіше досліджують вплив внутрішніх чинників, які залежать від діяльності підприємства, оскільки підприємство має можливість керувати їх дією, в деякій мірі управляти ними. До внутрішніх чинників відносять:
вибір виду діяльності, складу та структури продукції (робіт, послуг);
упровадження нових технологічних моделей та забезпечення випуску конкурентноспроможної продукції;
забезпечення оптимального співвідношення між умовно-постійними та умовно-змінними витратами;
розмір витрат, їх динаміка в співставленні з грошовими доходами;
склад та структура майна та фінансових ресурсів;
ефективне управління оборотними активами, недопущення понаднормових залишків сировини, матеріалів, готової продукції, яка не знаходить попиту;
розмір сплаченого статутного капіталу;
правильний вибір тактики і стратегії управління фінансовими ресурсами та прибутками;
фінансове прогнозування, дослідження та розроблення можливих шляхів розвитку фінансів підприємства в перспективі.
Отже, стійкий фінансовий стан не щаслива випадковість, а підсумок грамотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.