72

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Затверджую

Проректор з навчальної та

методичної роботи

____________М.М. Касьяненко

“__” ____________________2010 р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ

ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ РОБІТ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

з курсу “Облік в банках”

для підготовки фахівців за ОКР бакалавр

галузь знань 0305 “Економіка і підприємництво”

денної та заочної форми навчання

напрям підготовки 6.030509 “Облік і аудит”

варіативна компонента

„Облік і аудит підприємницької діяльності”,

„Облік і аудит в бюджетних організаціях та установах”

„Облік і аудит в бюджетних організаціях та установах

з поглибленим вивченням іноземної мови”,

„Податковий контроль і аудит”, „Аудит державних фінансів”

статус дисципліна -нормативна

Ірпінь – 2010

Методичні вказівки для виконання практичних занять та організації індивідуальної та самостійної роботи з курсу “ОБЛІК В БАНКАХ” складена на основі РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ, РОЗРОБЛЕНОЇ ТА ЗАТВЕРДЖЕНОЇ В 2010 Р.

Автор Бідюк О.О.,к.е.н., доцент

Рецензент Жидєєва Л.І, к.е.н, доцент

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри бухгалтерського обліку, протокол №__ від “__” __200_ р.

Завідувач кафедри Є.Ю. Шара, к.е.н., доцент

Розглянуто і схвалено:

на засіданні вченої ради обліково-економічного факультету

протокол № від “___”_____200_р.

Голова вченої ради

обліково-економічного факультету Н.П. Мацелюх, к.е.н., доцент

Завідувач

навчально-методичного відділу О.О.Бойко

ЗМІСТ

Передмова 6

Тема 1. Роль обліку в системі управління банком та основи його організації. 8

Тема 2. Особливості побудови плану рахунків у банках України 9

Тема 3. Ведення синтетичного та аналітичного обліку в банках України 14

Тема 4. Облік касових операцій у банках 17

Тема 5. Облік розрахункових операцій 19

Тема 6. Облік депозитних операцій 22

Тема 7. Облік кредитних операцій 25

Тема 8. Облік доходів і витрат банку 27

Тема 9. Облік капіталу банку 30

Тема 10. Облік операцій в іноземній валюті 31

Тема 11. Облік операцій з цінними паперами 33

Тема 12. Облік внутрішньобанківських операцій 36

Література 39

Додатки (План рахунків бухгалтерського обліку банків України) 41

ПЕРЕДМОВА

Із проголошенням у серпні 1991 р. незалежності Україна отримала змогу самостійно формувати власну банківську та грошову систему.

Банківська система України починала свою роботу у надзвичай­но жорсткому економічному середовищі - в умовах стрімкого падіння виробництва, цінової лібералізації, руйнівної гіперінфляції та повного дисбалансу економічних процесів. Це перешкодило формуванню бан­ками власної ресурсної бази та капіталу, стримувало розвиток довго­строкового кредитування.

Сучасний стан розвитку економіки в Україні вимагає постійної уваги до банківської системи в цілому та банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабіль­ного та ефективного функціонування. Така потреба обумовлена тим, що банківська система України є одним із основних чинників політи­ки економічного зростання. Тому її розвитку багато уваги приділяють Президент України, Верховна Рада і Уряд. Саме цій меті підпорядко­вано Указ Президента України від 14.07.2000 р. № 891/2000 "Про за­ходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень". Ним визначено напрями стратегії і тактики розвитку банківської системи України; удоскона­лення правової банківської діяльності, забезпечення стабільності гри­вні, виконання банками своєї основної функції - кредитування суб'єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків.

"Історичну хроніку пише той, у кого є інтерес до сучасного", писав Гете. Багато віків бухгалтерські працівники не цікавились істо­рією свого фаху. Домінувала думка, що історичні події не мають будь-якого практичного значення, а тому не потрібно займатися важкою і непотрібною працею - дослідженням минулого.

Лише на початку XX ст. зародилась наукова заінтересованість до вивчення історії банківської справи. І це можна легко пояснити: був великий практичний досвід, набутий в історичному процесі, а са­ме вивчення історії і полягає в узагальненні всього кращого, що ство­рило людство.

Установами, які більш-менш нагадують банки, за свідченням іс­ториків, були окремі церковні храми, в яких концентрувалась значна частина грошових коштів. Храми були надійним місцем для збере­ження цінностей, оскільки злодії боялися Бога і не грабували їх. Вкла­ди, недоторканність яких гарантувалася шанобливим ставленням до релігії, перетворили знамениті грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Дамаський, Ефейський) у своєрідні банківські установи.

Накопичене таким чином грошове багатство лежало без руху, тоді як від нього можна отримувати значну користь, наприклад відда­вши в тимчасове користування. Зрозумівши це, перші "банкіри" поча­ли видавати кредити під заставу.

Слово "банк" походить від італійського "bапсо", що означає "стіл". У Стародавній Греції та Стародавньому Римі такі "банко-столи" встановлювали на площах, де відбувалася жвава торгівля това­ром, обмін валют і проведення інших грошових операцій. Разом із розвитком виробництва і торгівлі почали розвиватися кредитні опера­ції, розрахунки з обслуговування вкладників (як найпростіші форми безготівкових платіжних розрахунків).

Попередниками банків в Італії були середньовічні міняйли, які приймали грошові вклади купців та спеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн. З часом міняйли стали використовувати ці вклади, а також власні гроші для надання кредитів та отримання відсотків, що означало перетворення міняйлів у банкірів.

Здебільшого банки обслуговували торгівлю (соmmегсе), товаро­обмінні операції і платежі, а отже звідси і назва - "комерційний банк". Із розвитком промислового виробництва виникла потреба у коротко­строковому кредитуванні виробничого циклу (позики на поповнення оборотного капіталу, виплату заробітної плати тощо). Крім того, час­тина банківських ресурсів почала використовуватись для вкладень в основний капітал, цінні папери і т.д. Іншими словами, термін "комер­ційний" у назві банку втратив первинне значення. Він означає "діло­вий" характер банку, його орієнтованість на обслуговування всіх видів суб'єктів підприємницької діяльності.

У Київській Русі, за часів Ярослава Мудрого, також існували установи, що надавали кредити і залучали кошти.

Банк — це такий рівень розвитку кредитної справи, при якому кредитні, грошові та розрахункові операції в їх сукупності концент­руються в єдиному центрі.

Банківські системи різних країн відрізняються, але можна виді­лити два типи їх побудови:

однорівневу, яка передбачає горизонтальні зв'язки між банками, здійснення уніфікованих операцій. При цьому всі банки перебувають на одній ієрархічній лінії (існувала до 1987 р. у колишньому СРСР);

дворівневу, яка характерна для країн ринкової економіки і складається з двох рівнів: верхній рівень - центральний банк, нижній рівень - інші банки.

31 січня 2001 р. набрав чинності Закон України "Про банки і банківську діяльність". Ним визначено принципи створення і діяльності банків, процедури їх реорганізації і ліквідації. Вперше викладе­но особливості функціонуванні державних і кооперативних банків, банківських об'єднань різного типу.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні, створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного товаровиробника.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяль­ність" банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вкла­ди грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазна­чених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Нова редакція цього Закону суттєво змінила колишні поняття і структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Зокрема, слід наголосити, що до банківської системи України входить НБУ та інші банки, що створені відповідно до по­ложень Закону. Водночас, ст.4 цього Закону ліквідує категорію коме­рційних банків, якою традиційно позначали другий рівень банківської системи, тепер усі банки (за винятком НБУ) Закон об'єднує під зага­льною назвою «інші банки».

Виконання банківською системою передбачених Законом за­вдань потребує від бані сів усіх форм власності підвищення ефективно­сті управління їх діяльністю і таких його функцій, як планування, ор­ганізація, регулювання, бухгалтерський облік, економії ний аналіз, контроль (аудит), з одночасним переосмисленням їх завдань, напов­ненням новим змістом з урахуванням вимог міжнародних стандартів і ринкових відносин.

Формування і успішне функціонування банківської системи України, включення вітчизняних банків до міжнародного бізнесу зна­чною мірою залежать від кваліфікацій банківських працівників, :їх знань і досвіду.

Ці обставини вимагають подальшого поліпшення якості підготов­ки економістів вищої кваліфікації (бакалаврів, магістрів), підвищення ефективності навчально-виховного процесу. В зв'язку з цим в останні роки було оновлено і переглянуто навчальні плани і програми, в яких показано нові підходи до вивчення економічної теорії і практики в рин­кових умовах. Насамперед, це стосується фундаментальних і спеціаль­них дисциплін, які формують загальнотеоретичний кругозір, професійні знання і практичні навики економіста будь-якого профілю. Важливе мі­сце серед цих дисциплін належить бухгалтерському обліку в банках.

Процес навчання носить комплексний характер і включає лекційні, практичні заняття. Крім того, навчальною про­грамою передбачено відповідну кількість годин на самостійну та індивідуальну роботу студентів.

Мета даного курсу - допомогти студентам за допомогою різнома­нітних методів навчання та контролю; засвоїти теорію і практику бухгал­терського обліку в банках. Значна увага на практичних заняттях приділяється формуванню наукового мислення у студентів.

Відповідно до мети визначено коло завдань курсу, а саме:

вивчення теоретичних основ обліку в банках;

ознайомлення із завданнями обліку за різними його напрямами;

засвоєння методики реєстрації облікової інформації на різних стадіях та за різними напрямами обліку в банках;

опанування механізму логічного одержання показника (скла­дання бухгалтерських проводок);

визначення проблемних питань обліку в банках і шляхів їх ви­рішення.

Тема 1. Роль обліку в системі управління банком та основи його організації

Запитання для обговорення:

1. Особливість сучасної банківської системи України,

2. Зміст програми реформування бухгалтерського обліку в банках України.

3. У чому полягає суть фінансового обліку, його основні функції?

4. Призначення і суть управлінського обліку.

5. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування.

6. Користувачі облікової інформації.

7. Яку роль відіграє бухгалтерський облік у системі управління бан­ком.

8. Етика поведінки бухгалтера: конфіденційність, компетентність,об'єктивність, чесність.

Ключові поняття:

Активи — ресурси, що контролюються установою банку в ре­зультаті попередніх подій і з яких передбачається отримання майбут­ньої економічної вигоди, що приведе до потоку грошових коштів.

Баланс - метод економічного групування і відображення коштів банку за складом, розміщенням та джерелами утворення; це основа фінансової звітності, яка відображає його активи, зобов'язання та вла­сний капітал у готовому виразі на певну дату.

Балансовий звіт — скорочена форма балансу.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі лі­цензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридич­них осіб.

Бухгалтерська звітність - система узагальнених підсумкових показників бухгалтерського обліку, що характеризує рівень виконання планових показників і господарсько-фінансовий стан організації.

Бухгалтерський облік - система збирання, вимірювання, оброб­ки, тлумачення та передавання інформації про господарську діяль­ність банку внутрішнім і зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Витрати - зменшення майбутніх економічних вигод у звітному періоді у формі відпливу чи використання активів або виникнення за­боргованості, що призводить до зменшення власного капіталу.

Доходи — збільшення майбутніх економічних вигод протягом звітного періоду у формі припливу чи зростання активів або зменшен­ня зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу.

Зобов'язання - поточні обов'язки установи, що випливають із попередніх подій, виконання яких пов'язане з відпливом ресурсів (ак­тивів).

Капітал — залишкова частка в активах після відрахування всіх зобов'язань.

Принципи бухгалтерського обліку - базові концепції, покладені в основу відображення засобами обліку та звітності господарської дія­льності банку, його активів, доходів, витрат, фінансових результатів.

Стандарт бухгалтерського обліку - нормативний документ, який визначає правила і процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Управлінський облік — сукупність методів і процедур, що забез­печують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління банком.

Фінансовий облік - сукупність правил та процедур, що забезпе­чують підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльно­сті банку та його фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих ак­тів і стандартів бухгалтерського обліку.

Завдання для самоперевірки:

І. Скласти порівняльну характеристику управлінського, фінансо­вого та податкового обліку в банках за такими ознаками:

а) обов'язковість ведення;

б) користувачі інформації;

а) періодичність складання звітів;

г) мета обліку;

д) вимірники в обліку;

е) відповідальність за порушення;

є) точність інформації;

ж) об'єкт обліку та звітності;

з) базова структура;

й) строки подання звітності;

і) групування витрат;

ї) ступінь відкритості.

2. Визначити вимоги, що ставляться різними користувачами до ін­формації фінансових звітів банків. Результат подати у такому вигляді:

Користувачі	Вимоги
Інвестори
Акціонери
Співробітники
Кредитори
Контрагенти '
Органи влади
Громадськість
НБУ
Міжнародні фінансові організації