Як галузь знань менеджмент почав формуватись в другій половині 18 ст., а закінчився процес його формування на початку 20 ст. Сам термін "менеджмент" має багато спільного з поняттям "управління" однак має і значні відмінності.

Поняття управління ширше ніж поняття менеджмент, оскільки застосовується до різних видів та сфер людської діяльності (управління в біологічній та соціальній системах) та органів управління (підприємств, громадян, держав, організацій).

Термін "менеджмент" на відміну від управління це:

1. Управління соціально-економічними процесами, як правило на рівні фірми.

2. Це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності.

3. Діяльність направлена на трудові колективи.

4. Це діяльність, яка має комерційні цілі.

Феномен менеджменту викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі існує понад п'ятдесят визначень поняття «менеджмент». В його основі лежить англійське дієслово «to manage— керувати, яке походить від латинського «manus» — рука. Парадигми менеджменту дають різнобічне трактування цього поняття і його ролі у виробничо-господарській ді­яльності. Наприклад, Оксфордський словник англійсь­кої мови дає такі його тлумачення:

1) Менеджмент — це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками).

2) Менеджмент — це влада та мистецтво керівництва.

3. Менеджмент — це вміння й адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату (служб пра­цівників).

4. Менеджмент — це органи управління, адміністра­тивні одиниці, служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегіч­них планів, досягнення ефективності виробництва і збіль­шення прибутку.

З функціонального погляду менеджмент — це процес планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій (підприємств, то­вариств, банків, асоціацій та їх підрозділів).

Основні визначення менеджменту

* сукупність функцій, спрямованих на ефективне та результативне використання ресурсів для досягнення певних організаційних цілей.

* вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю,інтелект та мотиви поведінки інших людей

*процес планування, організації, мотивації та контролю за організаційними ресурсами з метою результативного та ефективного досягнення цілей організації

*система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації

*цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей

*сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань або визначеної мети

*влада та мистецтво керівництва, спосіб і манера спілкування з людьми (працівниками)

*вміння й адміністративні навики організовувати ефективну

роботу апарату (служб працівників).

Менеджмент – це професійний вид самостійно здійснюваної діяльності спрямованої на досягнення в ринкових умовах намічених цілей шляхом раціонального використання різних видів ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методів.

Оскільки менеджмент – це вид професійної діяльності, то нині багато уваги приділяють підготовці спеціалістів в даній галузі. В умовах сучасного виробництва велика увага приділяється кінцевим результатам ефективність яких залежить від ступеня підготовки менеджера, тому управління набуває нових рис: опирається на нову техніку, більше спрямований на людей та на досягнення економічного та соціального ефекту.

Поняття «менеджмент» має три основні аспекти. Першим найважливішим аспектом категорії "менеджмент" є комплексне управління підприємством, тобто професіональна організаційна діяльність менеджерів, спрямована на досягнення поставленої мети (як правило, зростання прибутків) на основі раціонального використання наявних ресурсів. Таке управління повніше розкривається у функціях та принципах управління, у елементах процесу управління.

Другим аспектом даної категорії, є раціональна організація праці усього трудового колективу, кожного індивідуума на основі створення потужних і динамічних стимулів, оптимального узгодження колективних та індивідуальних інтересів.

Третім аспектом є наявність спеціального органу управління, до складу якого входять три основних ланки менеджерів (вища, середня і нижча), кожна з них виконує специфічні функції.

За напрямами реалізації функцій менеджмент поділяють на такі види:

• виробничий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування комплексної системи виробництва на засадах оптимального використання ресурсів з метою забезпечення необхідного рівня прибутковості;

• фінансовий менеджмент — управлінський процес, спрямований на формування системи залучення, ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів організації;

• маркетинг — управлінський процес, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом створення про­позиції товарів і послуг, які мають матеріальну і спожив­чу цінність.

Об’єктом менеджменту є структура організаційних, управлінських та між особових відносин, які існують в системі управління. Суб’єктами менеджменту – є окремі фізичні особи, підприємці, трудові колективи, що знаходяться на різних рівнях управління та здійснюють функції менеджменту.

Методи управління це способи впливу на окремих працівників і трудових колективів в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми. Є три групи методів:

1. Економічні (реалізація матеріальних інтересів людей у виробничому процесі через використання товарно-грошових відносин).

2. Соціально-психологічні ( реалізація мотивів соціальної поведінки людини).

3. Організаційні (базуються на мотивах напряму свого характеру (правила, норми).

Мета менеджменту – цілеспрямоване функціонування та розвиток системи управління підприємством.

Для того щоб забезпечувалася мета менеджменту суб’єкти повинні дотримуватися певних правил. Сукупність основних вихідних положень або правил управлінської діяльності називають принципами менеджменту.

Принципи менеджменту. Важливу роль в управлін­ській діяльності відіграють принципи менеджменту, які на засадах застосування законів і закономірностей менеджменту відображають прикладний характер управління організаціями.

1. Цілеспрямованість. Відповідно до цього принципу будь-яка діяльність в організації повинна спрямовува­тися на досягнення конкретних виробничо-господарських цілей та виконання поставлених завдань.

2. Урахування потреб та інтересів. Покликаний задо­вольняти потреби та інтереси працівників з метою досягнен­ня цілей організації на засадах застосування мотивування.

3. Ієрархічність. Передбачає розташування управлінських посад в організаційній структурі від найнижчого рівня управління до найвищого.

4. Взаємозалежність. Згідно з ним кожна організація складається із взаємозалежних внутрішніх змінних (цілі, структура, технологія, працівники, завдання, ресурси). При цьому фактори зовнішнього середовища постійно впливають на організацію (відповідно і на її внутрішнє середовище) та викликають відповідну реакцію з її боку.

1. Динамічна рівновага. Передбачає безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку.

5. Економічність. Формує засади функціонування організації щодо збалансованості витрат, надходжень тощо, забезпечує розвиток бюджетних відносин.

6. Активізація. Спонукає організацію до діяльності, постійного розвитку, впровадження інновацій та ін.

7. Системність. Відповідно до цього принципу організація розглядається як відкрита система, що складається із взаємодіючих та взаємопов'язаних елементів.

8. Єдиновладдя. Передбачає наявність єдиного відповідального центру, який здійснює керівництво та координацію діяльності організації з метою досягнення її цілей.

Усі принципи менеджменту взаємопов'язані. Відмова від якогось із них або недостатнє їх врахування в управлінській діяльності знижує якість управлінських рішень та ефективність менеджменту.

Закони, закономірності та принципи менеджменту формують засади сучасної управлінської науки. Власне протягом історичного розвитку менеджменту бачення та тлумачення основних норм та засад управління постійно змінювались.