Тема 13. Основні тенденції господарського розвитку та моделі трансформації і економічних систем країн європейської цивілізації в другій половині XX ст.

1. Європейська модель розвитку економічної системи.

2. Неоконсервативні перетворення у державах Європи.

Європейська модель розвитку відмінна від американської насамперед тим, що історично в Європі завжди надзвичайно важлива була роль держави і державного сектора в економіці. Соціальне ринкове господарство - це по своїй суті європейський варіант змішаної економіки, у якій частка державного секто­ра і роль державного регулювання традиційно вище, ніж у неоліберальній мо­делі американського типу. Варто визнати, що соціальне ринкове господарство Європи робить її цивільне суспільство більш консолідованим і менш диферен­ційованим за рівнем доходів, воно на ділі сприяє досягненню соціальної рівно­сті. Однак соціальне ринкове господарство породжує в Західній Європі і масу проблем.

Перша проблема пов'язана із технологічним відставанням Європи. Пріоритетом для державного фінансування в країнах Європи є не сфера НІОКР, а соціальні програми. Як результат, більшість європейських країн має рівень ви­трат на НІОКР нижче 3% ВВП, звичайно в межах 1-2% ВВП. Американські і японсь­кі виробники зустрічають на своєму шляху меншу кількість бюрократич­них перешкод, встигають вийти на ринок з аналогічним продуктом набагато швидше європейців. Система професійної підготовки в Європі здавна робила основну ставку на навчання потенційних кадрів для державної служби. Тому у більшості країн ЄС спостерігається значний розрив між теоретичною підготовкою випускників вищої школи і реальною практикою бізнесу. Підприємці у Європі у зв’язку із високим ступенем держав­ного регулювання, обмежені у можливостях швидкого реагування на кон’юнктуру ринку. Це приводить до втрат часу - основної переваги в найбільш перспективних сегментах бізнесу, надмірній кількості пер­соналу і неможливості його скорочення, необхідності введення залежності оплати праці від результатів і т.п.

Друга проблема західноєвропейської економіки - це необхідність глибокої структурної перебудови. Велика частина країн Західної Європи приступила до неоконсервативних ре­форм пізніше, ніж США. Тому для європейських країн характерна і більш пізня зміна колишньої кейнсіанської моделі розвитку, а у більшості з них консерва­тизм так і не одержав пріоритету в економічній ідеології правлячих партій. Американська модель націлена на підвищення ефективнос­ті виробництва на базі нових технологій, створення нових робочих місць, надання свобод у розвитку приватного під­приємництва, досить низький рівень оподатковування. Європа під­вищує ефективність виробництва за рахунок скорочення кількості зайнятих, а соціальне ринкове господарство призводить до втручання держави в економіку, високому рівню оподатковування, збереженню робочих місць у ста­рих неефективних секторах національного господарства. США демонструють модель, відому як «нова економіка». В її основі - випереджальний роз­виток сфери послуг, особливо інформаційних технологій. Це дає можливість створювати нові робочі місця за­мість втрачених у старих, базових галузях. Одночасно підвищується рівень оплати. У США на долю інформаційних технологій припадає майже третина ВВП. У Західній Європі галузі високих технологій розвиваються повільніше. На їх частку припадає 10% ВВП.

Європейське безробіття є наслідком політики соціального ринкового го­сподарства: державних програм регулювання зайнятості, високого рівня податків, програм допомоги безробітним.

Таким чи­ном, якщо в США в 1990-і рр. створено близько 12 млн. робочих місць через структурні зміни в економіки, то в Європі спостерігався навіть процес зниження приросту нових робочих місць. В Європі стають необхідними продовження курсу на дерегулювання, розширення числа лібералізованих секторів економі­ки. Необхідно провадити неоконсервативні перетво­рення, щоб скоротити державний сектор, змінити податкове законодавст­во, політику зайнятості (створити гнучкий ринок праці). І, звичайно, має бути змінено співвідношення старих і нових галузей національного господарства.

Третя проблема Західної Європи - це проблема регіонального ринку, розширення європейського економічного простору за рахунок країн ЦСЄ. Для приєднання до ЄС нових країн-членів необхідно наблизити їхній рівень еконо­мічного розвитку до відповідного показникам держав Євросоюзу, що зажадає від ЄС додаткових витрат. У різному стані перебуває економіка країн Західної Європи: англійська модель близька до американського лібералізм; Німеч­чина, Франція й Італія сповідують принципи соціального ринкового господарс­тва.

Четвертим проблема - продовження еко­номічного (а часом і політичного) протистояння Західної Європи і США. Перс­пективне розширення ЄС за рахунок країн ЦСЄ, Туреччини, Кіпру, Мальти може зрівняти економічний потенціал двох основних центрів світової економі­ки, але тільки збільшить внутрішні проблеми «Європи різних швидкостей».

[2, с.125-155], [10, с.651-677],[13, с.417-440],[14, с.392-431],[16, с.232-267]