Заняття тема: “мікробіологія холери”

Актуальність теми. Холера¹ належить до найдавніших хвороб людини. В історії цього захворювання було шість спустошливих пандемій. З середини минулого сторіччя і до теперішнього часу у країнах світу панує сьома пандемія, яка спричинена холерним вібріоном V. cholerae eltor² та реєструються спалахи хвороби, етіологічним фактором яких є біовар V. cholerae, cholerae та V. cholerae серогрупи О139 (Бенгáл)³.

Холера – гостра особливо небезпечна карантинна антропонозна інфекція, яка викликається Vibrio cholerae серогруп О1 та О139, характеризується епідемічним поширенням, профузною водянистою діареєю, блювотою, зневодненням організму, потужною інтоксикацією, фекально-оральний механізмом інфікування та високою летальністю.

Останнім часом випадки захворюваності на холеру реєструються й в Україні. Гостра форма холери має високу вірогідність летального наслідку, тому епідеміологічні та клінічні особливості захворювання вказують на актуальність знань біології збудника та мікробіологічної діагностики холери.

Мета заняття (загальна) – вивчити біологічні особливості збудників холери, засвоїти основи патогенезу хвороби, оволодіти методами оцінки результатів мікробіологічної діагностики холери та навчитись практично вирішувати питання профілактики холери.

Конкретні цілі Вихідний рівень

Уміти:

Оперувати знаннями про особливо небезпечну карантинну інфекцію.	Приготувати препарати “надавлена” крапля, “висяча” крапля з матеріалу від хворого чи з колонії, оцінити морфологічні та тинкторіальні властивості збудника (попередні заняття з мікробіології).
Інтерпретувати біологічні властивості збудників холери.	Користуватися знаннями про антигенну структуру бактерій (попередні заняття з мікробіології).
Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційних процесів, викликаних збудниками холери.	Користуватися знаннями про мету застосування реакції аглютинації (попередні заняття з мікробіології).
Оперувати знаннями про контингент, який підлягає обстеженню при захворюванні на холеру, перелік матеріалу для дослідження, термін та методику забору матеріалу для мікробіологічної діагностики холери.	Користуватися знаннями про мету та сутність неспецифічної та специфічної профілактики захворювань у людини (попередні заняття з мікробіології).
Оперувати знаннями про неспецифічну та специфічну профілактику холери.

ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА. Збудник холери – Vibrio cholerae – вид бактерий родини Vibrionaceae, рода Vibrio серогруп О1 та О139 (Бенгáл). О1-антиген Vibrio cholerae складається з трьох компонентів: А, В, С, різні поєднання яких утворюють серовари: Огава (АВ), Інаба (АС) та Хікоджима (АВС). Холерні вібріони серогрупи О1 поділяються на два біовари: класичний (V. cholerae cholerae)⁴ та Ель-Тор (V. cholerae eltor).

Збудник холери – це трохи зігнута поліморфна грамнегативна паличка (0,2-0,4×1,4-3мкм), монотрих, спор та капсул не утворює.

Холера – особливо небезпечна карантинна антропонозна інфекція, яка характеризується ураженням тонкої кишки, порушенням водно-сольового обміну, діареєю (холероген викликає активацію аденілатциклази, що призводить по підвищення внутрішньоклітинного вмісту цАМФ, виходу рідини та електролітів з клітин), зневодненням, інтоксикацією та високою летальністю.

Vibrio cholerae – аероб, невибагливий до живильних середовищ, має великий набір сахаролітичних ферментів, але діагностичне значення має тріада Хáйберга: холерний вібріон ферментує сахарозу та манозу до кислоти, не ферментує арабінозу. Має протеолітичні ферменти, плазмокоагулазу, муциназу, нейрамінідазу, ендо- та екзотоксин (холероген).

Для лабораторної діагностики холери використовують в основному перший принцип – виявлення збудника з основного матеріалу – випорожнень, блювотних мас, секційного матеріалу. Для транспортування всі зразки поміщають у тару, яка герметично закупорюється і доставляють у лабораторію особливо небезпечних інфекцій не пізніше чим через 2 години після забору матеріалу.

Бактеріоскопічний метод діагностики – виявлення у нативному препараті вібріонів-монотрихів – орієнтовний метод. Основний метод – бактеріологічний. При дослідженні матеріалу бактеріолог враховує всі особливості збудника: рН середовища для культивування (оптимум росту при рН 8,5-9,0), аерофільність, швидкість росту (3-6 годин). Посів досліджуваного матеріалу проводиться у рідке (1% пептонну воду) та на щільні (лужний МПА, TCBS-агар) живильні середовища. Широко використовує бактеріолог методи експрес-діагностики: люмінесцентну мікроскопію, реакцію іммобілізації вібріонів імунними сироватками.