Методика музичного виховання Характеристика навчального предмету

Педагогіка - наука про загальні закономірності освітньо-виховного процесу. Існують різні її області: загальна педагогіка, вікова, спеціальна (дефектологія), методика навчання різним навчальним предметам та історія педагогіки. Всі ці області самостійні, оскільки вони мають свій предмет вивчення. Але самостійність ця відносна, між ними існують взаємозв'язки.

Розглянемо місце методики музичного виховання в системі інших областей педагогіки.

Методика як наукова дисципліна вивчає загальні закономірності педагогічного процесу на матеріалі одного певного предмету.

Методика музичного виховання належить до окремих методик, оскільки у ній освітньо-виховний процес в основному реалізується засобами одного виду мистецтва - засобами музики. В основі методики - теорія естетичного виховання, яка вивчає процес формування естетичного ставлення до навколишнього світу, специфіку відображення і пізнання його засобами музики, своєрідність естетичного переживання дітей.

Методика музичного виховання безпосередньо пов'язана із сферою вікової педагогіки., тому що присвячена музичній діяльності дітей дошкільного віку.

Ведуться дослідження історичних шляхів розвитку методики музичного виховання, які дозволяють оцінити традиції, подолати недоліки і намітити подальші перспективи розвитку теорії і практики музичного виховання дітей.

Всі ці зв'язки між даним навчальним предметом та іншими областями педагогіки досить суттєві.

При характеристиці методики музичного виховання як навчального предмету важливим є уточнення основних його понять: виховання - навчання - розвиток в їхньому взаємозв'язку.

В загальній педагогіці виховання розглядається як спеціально організований педагогічний процес, скерований на розвиток особистості вихованця. В ній вивчається мета, зміст, засоби і методи виховання.

У вітчизняній системі виховання мета всебічно розвиненої особистості проектується на кожному віковому етапі. При цьому необхідно знайти засоби і способи педагогічного впливу, найбільш відповідні для даного віку дітей. Для всебічного розвитку особливо важливим є формування особистості в моральному напрямку, активізація розумової діяльності, естетичного відгуку, фізичної досконалості.

Музичне мистецтво - яскравий і незамінний засіб формування цілісної особистості дитини. Шлях впливу музики є своєрідним. Музиці притаманна своя мова. Важливо не просто навчити дитину виразно, чисто співати, рухатися під музику. Музика і пов'язана з нею діяльність можуть викликати в дитині особливу потребу, бажання спілкуватися з нею, а по можливості і говорити в ній (за Кабалевським). В цьому естетичний аспект музичного виховання і лише в умовах створення естетичної атмосфери успішно здійснюється всебічний розвиток особистості дитини. Таким чином, музично-естетичне виховання є не самометою, а засобом всебічного розвитку особистості.

В процесі музичного виховання особливо успішно формується моральний облік дитини. Музичні твори різноманітні за своїм соціально-образним змістом. Важко передати словами ту гаму переживань людини, виражену в різних музичних творах. Вже в дошкільному дитинстві діти відчувають виразність мелодичних інтонацій, насиченість музичної фактури в творах героїчного складу, які передають почуття любові до Батьківщини, матері, рідної природи. Діти відгукуються і на ліричний характер музики; проникаючи в них, вони співпереживають тям подіям, почуттям, які передані в музиці. В старшому віці вони здатні розрізняти відтінки ліричної музики, чітко сприймають багатогранність танцювального жанру, відчувають і впізнають плинний характер вальсу і жвавий - польки.

В репертуарі дитячого садка є народна, класична, сучасна музика, різна за своїм стилем і емоційним змістом.

Музичне мистецтво - засіб виховання інтернаціональних почуттів дитини. Намічається своєрідний шлях виховання засобами музичної культури - від національного до інтернаціонального.

Справжнє мистецтво завжди відрізняється національною своєрідністю, що відбивається не тільки на характері музичної мови, її інтонаційному ладі, ладовій забарвленості, метроритмі. Національна своєрідність відображає соціально-історичні умови народу, характер його суспільства, його побуту і традицій. Тільки та музична культура може внести вклад в загальнолюдську культуру, яка носить національний характер. Римський-Корсаков писав: "Музики поза національністю не існує, і по суті всяка музика, яку слід вважати загальнолюдською, все-таки є національною".

Виховання дітей засобами музики, створеної на народній основі, розвиває у них інтерес до пісень, ігор, хороводів інших народів. Хороводи, ігри, пісні, танці, яскраві національні костюми викликають інтерес до творчості свого народу та інших народів.

Особливістю дитячої виконавської діяльності є те, що заняття музикою проходять в колективі дітей. Ушинеький відмічав, що хоровий спів "об'єднує співаків загальним переживанням в одне серце, яке сильно відчуває". В умовах сумісного співу, рухів під музику впевнено почуваються невпевнені у собі діти. В умовах колективного виконання завжди можна запропонувати дітям завдання, різні за ступенем складності. Цим створюються оптимальні умови для розвитку кожного.

Музичні заняття позитивно впливають на загальну культуру поведінки дитини. Виконуються твори різні за настроєм, змінюються види діяльності або чергуються навчальні завдання. Коли рухається дитячий колектив під час гри або інших занять, кожна дитина має дотримуватися певного порядку, організації, швидкості реакції, комусь поступитися, комусь допомогти. Все це виховує культуру спілкування, поведінки, колективізм, тобто створює умови для формування моральних якостей особистості дитини.

Діяльність дітей, пов'язана з музикою, завжди емоційна. Разом з тим вона активізує розумовий розвиток дитини. В музикознавчій літературі можна зустріти термін "музичне мислення". Цей термін підкреслює усвідомлений характер музичного переживання і специфіку розумових процесів.

В сучасній психології дошкільника виділяють три форми мислення: наочно-дієва, наочно-образна і понятійна. Ці форми мислення проявляються в будь-якій практичній діяльності дитини, в тому числі і музичній.

Характерною рисою наочно-дійового мислення є безпосередній зв'язок з практичними діями дітей.

Наприклад, дитину знайомлять з розташуванням музичних звуків на сходинках музичної драбинки. Найвища або нижча сходинка звучить відповідно високо або низько. Дитина це усвідомлює, а повторні вторичні дії укріплюють її на цій думці. Але ці дії викликали нове питання: а як звучать інші сходинки? і подальші вправи допомагають набути нові знання.

Наочно-образна форма мислення більш складна і формується на основі наочно-дієвої. Дитина набуває здатність узагальнювати, у неї поступово формуються початкові образи, які закріплюються в словах. Так, після прослуховування нового твору вона не тільки визначає характер п'єси, але і згадує інші знайомі п'єси, знаходить в них подібність і схожість.

По мірі розвитку перших двох форм мислення формується мова дитини, а з нею і елементи логічного мислення. Дитина усвідомлює деякі поняття, пов'язані з музикою і музичною діяльністю, вже в більш узагальненій формі. Наприклад, дітям пропонують перерахувати ознаки, які характеризують твори маршового або колискового характеру. Вони не тільки перераховують ці ознаки, але і пояснюють, чому даний твір можна назвати маршем або колисковою, або розмірковують про музику, в них складаються певні поняття.

Всі три форми мислення тісно пов'язані. "Різні форми мислення ніколи не функціонують ізольовано одна від одної. Гак, у понятійному мисленні завжди є образні компоненти, в процесі образного мислення суттєву роль відіграють поняття або близькі до них утворення" (психолог Підд'яков).

Музика має пізнавальне значення. Вона відображає багато життєвих явищ, які збагачують дітей уявленнями про суспільство, природу, побут і традиції. Вихователь підтримує, формує навіть незначні ще творчі прояви, які активізують сприйняття і уявлення, збуджують фантазію і уяву. Педагог надає діяльності дитини пошуковий характер, а пошук завжди вимагає розумової активності. Наприклад, дорослий ставить перед дитиною творче завдання: в співі зімпровізувати на заданий текст. Дитина шукає співочі інтонації, які відповідають даному тексту. В русі вона вигадує, комбінує знайомі елементи з новими. В музично-ігровій драматизації діти зображують картинку з життя, передають виразні, характерні рухи, міміку певного персонажу. І при цьому в діях дітей намічається певна послідовність. Вони домовляються між собою, розподіляють ролі. У них виникають нові завдання. Дитина мислить, фантазує, планує.

Отже, музичне виховання виконує багато завдань розумового розвитку дітей. Вони вирішуються в своєрідній формі і створюють особливі ситуації для активізації розумової діяльності.

Встановлюються також зв'язки між музично-естетичним і фізичним вихованням. Музика впливає на процес фізичного удосконалення дитини Відомо, що вона впливає па життєвий тонус людини, викликає зміни у кровообігу, в диханні. Фізіолог Бехтєрєв неодноразово підкреслював цю особливість впливу музики Таким чином, добираючи музику певного ладу, гармонічних сполучень, метро ритму, можна викликати фізичні реакції, активізувати ту чи іншу діяльність. Отримані фізіологічні дані допомагають матеріалістично обґрунтувати роль музики у вихованні дитини.