- •Інтегративні художньо-педагогічні технології
- •І. Духовно-світоглядна інтеграція на основі спільного тематизму; пов'язаного з відображенням явищ життя в мистецтві.
- •II. Естетико-мистецтвознавча інтеграція на основі споріднених понять — естетичних, жанрових.
- •А. Художньо-мовна інтеграція.
- •Б. Жанрова інтеграція.
- •Проблемно-евристичні художньо-педагогічні технології
- •Педагогічний малюнок
- •Дидактичні казки
- •Як сопілка флейтою стала
- •Дві принцеси з Королівства Барв
- •Казка принцеси музичного ладу
- •Інтерактивні художньо-педагогічні технології
- •Реакція вчителя на коментарі учнів
- •Добір творів для сприйняття
- •Метод проектів
- •Ігрові художньо-педагогічні технології
Педагогічний малюнок
Для набуття учнями вмінь і навичок образотворення і формотворення методисти рекомендують використовувати педагогічний малюнок. Він виконується з конкретною методичною метою — продемонструвати етапність виконання певних художньо-практичних дій, процесуальність утілення художнього задуму на площині, в об'ємі, типи композиційних рішень (симетрія, асиметрія, діагональ тощо) в обраному форматі. Різновид педагогічного малюнка — композиційна схема, зразок-алгоритм композиційного рішення твору мистецтва, що аналізується та інтерпретується, або практичної роботи, що має виконуватися (Ф. Кравчук, М. Пічкур, В. Щербіна).
Серед методистів не існує єдиної думки щодо дидактичної вартості малюнків учителя. Більшість учителів, як показує шкільна практика, відчувають потребу в них. Проте деякі педагоги переконані, що цей традиційний метод є архаїчним, а схематизація і нав'язування будь-якого зразка учням перешкоджає вияву вільної фантазії, отже, стає бар'єром на шляху всебічного розкриття художньо-творчих здібностей.
Подібні дискусії щодо співвідношення «творчість — копіювання зразка» час від часу спалахують і в середовищі музикантів-педагогів, які вбачають суперечність між загальною репродуктивною спрямованістю методики викладання музики (панування стандартних і незмінних схем «розучування пісні», «аналізу твору», «методів показу» тощо) і задекларованим сучасною освітою особистісно зорієнтованим підходом до навчання і виховання учнів.
Отже, чи є та межа, за якою наочність переходить у копіювання, канон стає рутиною, принцип перетворюється у формалізм? На нашу думку, ефективність будь-яких зразків у педагогіці мистецтва зростатиме прямо пропорційно зростанню їхньої варіативності. Треба надати учням можливості бачити альтернативи, варіанти у вирішенні художніх завдань, відчути своє право на вибір, а врешті-решт навіть і на помилку. За таких умов педагог забезпечує засвоєння фундаментальних закономірностей мистецтва, з одного боку, та уникає прямого нав'язування власних поглядів і рішень — з іншого.
Так, один учитель продемонструє на уроці, як треба виконувати пісню (приміром «Подоляночку» в 2 класі), і вимагатиме від дітей неодноразово повторювати мелодію. Такий шлях абсолютно віддзеркалює дотримання традиційної методики: «показ пісні — розучування пісні». Інший учитель проспіває два різні варіанти (зі змінами темпу, динаміки, штрихів) і запитає: «Який варіант краще відповідає образу Подоляночки?» або: «Коли моє виконання нагадало вам ніжну і лагідну дівчинку-веснянку, тендітну, як ніжна молода квітнева зелень, що пробудилася від зимового сну, а коли — бабусю-зиму, яка вже стомилася засипати снігом все навкруги й гудіти холодними вітрами?».
Один учитель образотворчого мистецтва продемонструє, як виконувати той чи інший пейзаж (наприклад «Зима»), а інший запропонує дітям із низки можливих варіантів обрати той, що відповідатиме їхньому власному задуму:
• тематика («Зима-завірюха», «Зима-фантазерка», «Зима спить»);
• вид мистецтва (живопис, графіка, декоративне мистецтво);
• формат (горизонтальний, вертикальний, квадрат, коло);
• тип композицій (симетрична — асиметрична, динамічна — статична);
• техніка (акварель, гуаш, кольорові олівці, фломастери, воскові
олівці).