Матеріально виражені (субстанціальні) та нульові морфеми

Типовою структурою слова є сполука "префікс + корінь + суфікс + флексія", яка адекватно виражає його лексичне значення: збирання, збірка. Тут кожний компонент плану змісту має відповідний компонент плану вираження. На фоні цієї типової структури при збереженні лексичного значення слова відсутність якогось афікса сприймається як невідповідність між планом змісту і планом вираження: збір. Усі компоненти значення слова збігаються, але два з них (значення предметності і граматичне іменника) не позначені звуками (буквами), тобто не мають відповідного знака в структурі слова, своїх засобів вираження.

За наявністю або відсутністю засобів вираження значення афіксальні морфеми поділяються на субстанціальні (позначені) і нульові (непозначені).

Позначені (субстанціальні) — це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має план вираження: книг-α, книг-ою). Їх інколи називають повними, позитивними, матеріально вираженими.

Нульові — це такі морфи, план змісту яких у слові фактично наявний, але не виражений звуками (буквами), тобто не має плану вираження, наприклад: у словосполученні бачу ліс іменник ліс має граматичне значення знахідного відмінка (план змісту), але воно не виражається відповідним мовним знаком — звуком (буквою), тобто не має плану вираження. Отже, нульовий морф — це значуща відсутність засобів вираження значення. Кореневі морфеми не бувають нульовими, вони завжди позначені, матеріально виражені, оскільки є визначальним елементом лексичного значення слова. Нульовими бувають флексії, суфікси, префікси, інтерфікси в певних позиціях.

Нульові флексії мають: 1) деякі іменники в Η., Ρ. і 3. відмінках (степ — бачу степ, біолог; спроба — немає спроб; сталь, телята — немає телят; завдання — кічька завдань)', 2) присвійні прикметники на -ів, -ин у Н. в. (батьків портфель, мамин сміх) та короткі форми прикметників у Н. в. (зелен сад)', 3) дієслова минулого часу у формі чоловічого роду однини (читаво — пор. читал-а, читал-о, читал-и) та дієслова наказового способу у формі другої особи однини (ріж0, сядь0, кинь0); 4) деякі числівники у Н. в. (один0, шість0, сім0, дванадцять0, сорок0); б) невідмінювані іменники мають повністю нульову парадигму (деко0, таксіо).

Нульові формотвірні суфікси мають деякі дієслова у формі минулого часу чоловічого роду: приніс0 (пор. принес-л-а, принес-л-о, принес-л-τι), висох0, промок0, відвіз0, утік0, постриг0.

Нульові словотвірні суфікси мають: 1) віддієслівні іменники типу пуск0, хід0, крик0, нош0а, позолот0а, вибор0и (пор. пускання, ходіння, кричання, носіння, позолочення, вибирання); 2) відприкметникові іменники типу синь0, гладь0, твердь0, нудь0, слизь0, гниль0, міль0; 3) відчислівникові прикметники типу п'ят0ий, шост0ий, сьом0ий, дев'ят0ий, десяш0ий; 4) відіменникові безсуфіксні іменники типу золот0ий (від золото), тризуб0ий (від тризуб), удов0ии (від удова); 5) відіменникові безсуфіксні іменники типу раб0а (від раб), Валентин0а (від Валентин), Богдан0а (від Богдан), Владислав0а (від Владислав).

Нульові інтерфікси мають: 1) деякі складні слова без сполучних морфем: Нов0город (пор. Новоград), Мир0город (пор. Миропіль), Іван0город (пор. Петроострів)', 2) складені слова типу сон0-трава, інженер0-механік, кровать0-диван, хата0-читальня.

Нульові префікси. На думку А. І. Кузнецової і Т. Ф. Єфремової, авторів "Словника морфем російської мови" (М., 1988. – С. 419–466), типовою морфемною будовою слова є структура типу "префікс + корінь + суфікс + закінчення" (факультативно). Обов'язковою морфемою є корінь (нульовий корінь вони виявили лише в слові вынуть). Усі слова, які починаються безпосередньо з кореня, вони відносять до слів з нульовим префіксом: стіл, рука, вода, сонце, ліс, читати, державний, рукавиця тощо.