Походження афіксів

За походженням морфеми бувають питомі і запозичені (іншомовні). До запозичених належать морфеми, що прийшли в українську мову з інших мов. Запозичуються в складі слів корені, суфікси, префікси. Не запозичуються закінчення як виразники граматичних значень. У запозиченому українською мовою з російської слові капрон виділяється латинський корінь капр- ("козел", "козлячий") і англійський суфікс -он (із значенням "штучне волокно"). Запозичені корені в таких українських словах: Карленко (нім. ім'я Карл, укр. суфікс -енк-о), берлінці (нім. корінь берлін-, укр. суфікс -ц-ї), кизиловий (тюрк, кизил — "червоний", укр. суфікс -ов-ий), академічний (грец. корінь академ- від імені міфічного героя Академа, укр. суфікс -ічн-uü). Запозичені префікси: а- (абіотичний — грец. префікс а- із значенням заперечення, відсутності або недостатності чогось, грец. корінь біот- (ßioxos) — "життя", укр. суфікс -ичн-ий),анти- (антибіотики — грец. префікс анти- із значенням протилежності, протидії), архі- (грец., із значенням вищого ступеня — архіважливий), воз- (старослов.), де-, дез- (лат.), пре- (старослов.), пред- (старослов.), -але (фр. — вольтаж:, сінаж), -ант (лат. — дипломант), -ер (англ., нім. — комбайнер, тренер), -знь (старослов. — боязнь), -унок (нім., пол. — пакунок, дарунок).

Питомі — це власні, рідні споконвічні морфеми. З питомих у сучасній українській мові функціонують індоєвропейські, праслов'янські, східнослов'янські (давньоруські) і власне українські морфеми.

Лекція № 3

Матеріально виражені та нульові морфеми. Поняття про інтерфікс. Поділ афіксів на формотворчі та словотворчі

План

1. Матеріально виражені та нульові морфеми.

2. Поняття про інтерфікс.

3. Поділ афіксів на формотворчі та словотворчі

Додаток до лекції №2:

Інфікс (від лат. infixus — вставлений) — це службовий морф, який знаходиться всередині кореня.

Афіксоїди – це ті афікси, що займають проміжне положення між коренем та афіксом. (мір – землемір, водомір; їд – афіксоїд, мурахоїд)

Типи морфем за характером значення; за позицією в структурі слова; за функцією; за способом вираження; за походженням; за будовою.

Типи морфем української мови за значенням

В українській мові за значенням виділяють кореневі та афіксальні морфеми. Кореневі морфеми мають лексичне значення, афіксальні – дериваційне, релятивне. Дериваційне значення: відтворююче, мають суфікси та префікси, вказують на додатк. ознаки та надають нових значень. Релятивне значення: доконаний/недоконаний вид, ступінь порівняння прикметників, 4 відміна ім. Флексія має релятивне значення.

Типи морфем української мови за позицією у структурі слова

-префікс, -корінь, -суфікс, -закінчення, -постфікс, -конфікс

Препозиція – корінь – постпозиція

Корінь – морфема, яка виявляє себе як спільна частина однокореневих слів, є носієм лексичного значення, є обов’язковою,здатна приєднувати до себе інші морфеми.

Афіксальні морфеми – службові. Афікс – це морфема, що розташована справа чи зліва від кореня і служить для утворення нових значень.

Афікси можуть бути факультативними морфемами. 500 афіксів та 17 тис. коренів в укр. мові. Слів без кореня не існує. Афікси до кореня приєднуються шляхом нанизування.

Типи морфем української мови за функцією

За цією функцією поділяються лише службові морфеми – афікси. Виділяють словотворчі та формотворчі афікси. Словотвірні афікси слугують для творення нових слів. Вони об’єднують групи слів зі спільним словотвірним значенням, що міститься в цьому афіксі: дуб, дубок, піддубний, дубняк, дубовий.

Словозмінні афікси забезпечують процеси відмінювання, утворюючи різні словоформи однієї лексеми. Вони об’єднують словоформи у межах однієї частини мови за певним набором закінчень. Власне словозмінними є закінчення: відмінювані - закінчення іменних частин мови (іменника,прикметника, числівника) і дієвідмінювані – закінчення дієслів. Словозмінні афікси виражають розчленовану граматичну семантику: ліс, -у, -ом, -і… (ГЗ відмінка і числа).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. Формозмінними в основному є суфікси (іноді префікси), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: сміливіший(форми вищого ступеня порівняння), оберігати (форма інфінітива), оберів, оберігала (форма минулого часу).

У науковій літературі є й інші визначення функціональної спеціалізації афіксів. Горпинич виділяє словотвірні та формотвірні афікси. Клименко та Карпіловська поділяють афікси на словотворчі (дерив.) та словозмінні(реляц.).

Типи морфем української мови за способом вираження та формою

За способом вираження виділяють афікси фонемно виражені та нульові, фонемно не виражені. Афікси як морфеми є одиницями двосторонніми, тобто вони мають ПЗ і ПВ. Звичайно кожнову ПЗ відповідає певний ПВ: ліс –ЛЗ «сукупність дерев» -н- - СЗ «загальна відносність» - ий – ГЗ «Н.в. одн. ч.р.» Однак в словах типу ліс- (ЛЗ «сукупність дерев») -? (ГЗ «Н.в. одн.») є план вираження ГЗ «Н.в.одн.», позбавлений фонемного вираження. На позначення такої відсутності засобів вираження певного значення було уведене поняття нульової морфеми//морфа.

Нульовий афікс – це така морфема//морфа, яка не виражена фонемно, однак за нею закріплене в мові певне значення: велик-0, кіт-0, Кийів-0,стойав-0.

Фонемно виражені афікси поділяють: а). за кількість фонем – на одно- і багатофонемні; б). за якістю фонем – на вокалічні (а-кати, о-хопити), окнсонантні (п-нути, з-робтии) і вокалічно-консонантні (дерев-о,пере-до-руч-и-ти-0).

Типи морфем української мови за походженням

За походженням усі кореневі морфеми є або вторинними, або первинними. Вторинні корені є наслідком процесів, переважно спрощення, що відбувалися в певні періоди розвитку української мови. Первинними є етимологічний, генетичний корінь. Первинні корені можна встановити лише в результаті етимологічного аналізу слова. Переважна більшість коренів є питомими. До питомих відносіть індоєвропейські,праслов’янські,східнослов’янські та власне українські корені. Крім споконвічних, є корені, запозичені з інших мов.

За походженням виділяють такі типи афіксів: споконвічно українські та запозичені. До споконвічно українських належать успадковані з праслов’янської мови, спільнослов’янські та власне українські (су-, пра-, пре-, -ок-, -ох-, -еньк-, -оньк-). Іншомовні – а-, анти-, ін-, екс-, де-, супер-.

Типи морфем за будовою

За формою виділяють прості (непохідні) та складні (похідні) морфеми. Простими вважають такі афікси, у складі яких не можна виділити менші компоненти: Р на-, об-, перед-; S –ак-, -ец’-, -ов-, -іст-, -с’к-; Z –у, -е, -і.

Складними вважають афікси, що витворилися в процесі історичного розвитку мови шляхом злиття кількох (переважно двох) афіксів – префіксів: по- + над- - понад (понад-строковий); суфіксів: -ик- + -а- - ича- (ман’ірн-ича-ти-0); суфікса і закінчення: -а- +-м(земл’-ам); закінчення і займенника: -а + -йа- - -айа (зелен-айа).

Типи морфем української мови за ступенем повторюваності

Явище повторюваності притаманне всім морфемам. Корені поділяють на широко вживані, які наявні в багатьох словах (до кілька сотень): -сам-0, -вод-и-ти-0, -ход-и-ти-0; менш вживані, які зустрічаються також у багатьох словах (до кількох десітків) –лоб-0,-колос-0; одиничні, які трапляються в одному (таких 5 тисяч коренів) чи двох словах службових частин мови – прийменниках (до, на, над, під), сполучниках (або, і, чи, хоч), частках (б, би, ж, ні), вигуках (о, гей, ой), переважно невідмінюваних іменниках (бюро, леді, мадам, таксі) та прикметниках (беж, бордо), іноді – відмінюваних(ін’ій-0, ін-ист-ий, тис-0, тис-ов-ий)

Одиничні корені поняття відносне, оскільки від них можна утворити похідні: ах –ах-нути, ах-ати; ви – ви-кати,ви-кнути.

Афікси виділяють регулярні//нерегулярні або ж повторювані//неповторювані. Регулярні – ті, що повторюються у великій кількості без-, не-, -ач-, -н- … Нерегулярні – ті, що трапляються в 1 чи 2словах (поп-ад-я, поет-ес-а, потрон-таж-0, пошт-ампт-0). Такі афікси називаються уніфіксами (унікальними морфемами). Малорегулярні – вжив., але дуже рідко.