Систематизації знань

1. Як поділяється лексика сучасної української літературної мови з погляду стилістичного вживання її?

2. У чому полягає сутність термінів?

3. Які засоби утворення емоційно забарвлених слів? Наведіть приклади таких слів та поясніть доцільність використання їх у мові.

4. Які основні ознаки лексики офіційно-ділового стилю?

5. Які ознаки притаманні розмовній лексиці? У яких стилях вона вживається?

6. Чи є чіткі межі між лексичними групами різних функціональних стилів? Якщо ні, наведіть приклади переходу слова з одного розряду слів до іншого.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – колоквіум.

Змістовий модуль 10. Фразеологія

Тема 12. Фразеологізми в українській мові

Теоретичний блок

Фразеологія української мови

1. Поняття про фразеологію і фразеологічні звороти.

2. Фразеологізм і слово.

3. Зв’язок фразеологізмів з частинами мови.

4. Класифікації фразеологізмів.

5. Джерела української фразеології.

Література

1. Авксентьєв Л.Г. Особливості семантики фразеологічних одиниць сучасної української мови // Українська мова і література в школі. – 1986. – № 3. – С.29 – 32.

2. Алефіренко М.Ф. Співвідношення синтаксичних і фразеологічних словосполучень // Українська мова і література в школі. – 1983. – № 12. – С.37 – 42.

3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. – Харків, 1987.

4. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. труды: Лексикология и лексикография. – М., 1977.

5. Демський М.Т. Фраземна паронімія // Українська мова і література в школі. – 1988. – № 1. – С.28 – 32.

6. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Радянська школа, 1961.

7. Коваль А.П. Крилате слово. – К.: Рад. школа, 1983.

8. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. – К.: Вища школа, 1975.

9. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. – К.: Рад. школа, 1988.

10. Свашенко А.О. Позакласна робота з фразеології // Українська мова і література в школі. – 1986. – № 4. – С.51 – 60.

11. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наук. думка, 1973.

12. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/За заг. ред. І.К. Білодіда. – К., 1973.

13. Сучасна українська літературна мова/ За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.

14. Сучасна українська літературна мова/ За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994.

15. Ужченко В.Д. Вивчення фразеології в середній школі. – К.: Рад. шк., 1990.

16. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Рад. шк., 1988.

17. Ужченко В.Д., Авксентьєв Л.Г. Українська фразеологія. – Харків, 1990.

18. Федоренко В. Іншомовні афоризми в українських перекладах // Дивослово. – 2006. – № 2. – С.43 – 46.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Фразеологія, фраземи, фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення, ідіоми.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про усталені, семантично цілісні сполучення слів – фразеологізми, їх типи.

Студенти повинні знати:

- ознаки фразеологічних словосполучень;

- спільні і відмінні риси слова і фразеологізму;

- будову фразеологізмів;

- класифікацію фразеологічних зворотів;

- джерела української фразеології;

- стилістичну роль фразеологізмів.

Студенти повинні вміти:

- відрізняти фразеологічні словосполучення від синтаксичних;

- пояснювати значення фразеологізмів;

- визначати типи фразеологічних зворотів;

- добирати до фразеологізмів синоніми, антоніми (якщо є);

- правильно використовувати фразеологізми у мовленні;

- визначати джерела походження фразеологізмів.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Слова в мові вживаються не ізольовано, а в реченні або у фразі, тобто в сполученні з іншими словами. У кожній мові є вільні словосполучення, які кожен мовець творить у процесі мовлення (читаю книгу, цікаве оповідання, тепле повітря) і стійкі, або фразеологічні, словосполучення, що сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів, або мовний зворот, неподільний на окремі частини без втрати значення (збити з пантелику, біла ворона, мокрим рядном накрити, багатіти думкою). Такі стійкі сполучення слів називаються фразеологічними одиницями, або фразеологізмами.

Фразеологія (від гр. phrasis – вираз, зворот мови і logos – вчення) – це розділ мовознавства, що вивчає усталені, семантично цілісні сполучення слів. Їх називають фразеологічними одиницями. Термін “фразеологія” вживають у багатьох значеннях: 1. розділ мовознавства; 2. сукупність фразеологізмів у мові; 3. сукупність прийомів висловлювання, властивих певній особі. До фразеології належать й усталені в мові звороти і вислови, і прислів’я, приказки та влучні вирази, або крилаті слова.

Переважна більшість фразеологічних одиниць виникла у мові внаслідок розвитку в різних сполученнях слів єдиного, цілісного значення. Напр.: Прикусити язика (замовкнути); поставити крапку над і (вияснити). Значення в таких фразеологізмах є наслідком переносного вживання всього виразу в цілому. На відміну від вільних словосполучень, фразеологічні не створюються у процесі мовлення, а відтворюються у вигляді готової конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням.

Фразеологічні звороти різноманітні за своєю структурою, ступенем семантичної злитості слів, що входять до них, за зв’язком із частинами мови.

Із погляду семантики, структури і стилістики найчастіше доводиться зіставляти слово і фразеологізм. Є риси, які зближують (об’єднують) названі мовні одиниці. Подібно до слів, фразеологізми мають єдине цілісне значення. Тому вступають зі словами в синонімічні, антонімічні, омонімічні відношення. Пор.: антонімічні: жити душа в душу – жити як кішка з собакою; синонімічні: бити байдики, сидіти склавши руки; омонімічні: пускати півня (підпалювати) і пускати півня (видавати пискливий звук). Як і слова, фразеологізми можуть бути багатозначними: стати на ноги (одужати і стати самостійним). Як і слова, фразеологізми відтворюються в мовленні як готові одиниці. Цим самим вони відрізняються від звичайних словосполучень і речень, які не відтворюються, а завжди творяться за законами даної мови тим, хто говорить чи пише. Фразеологізми, поєднуючись зі словами, змінюють свою граматичну форму (заяча душа – заячої душі, заячою душею), виступають тими ж членами речення, що й слова.

Проте ототожнювати слова і фразеологізми не можна: вони мають різну структуру і форми вираження. Фразеологізми складаються із слів, зв’язаних одним значенням, а слово – з морфем. Компонент фразеологізму, окремо взятий, може виражати якесь лексичне значення, а компоненти слова (префікс, суфікс, закінчення) – не мають самостійного лексичного значення. Морфеми розташовані в словах з стійким порядком (префікс + корінь + суфікс + закінчення), переставляти їх не можна. Компоненти більшості фразеологізмів можна переставляти: тримати камінь за пазухою; камінь тримати за пазухою.

За своєю будовою фразеологізми поділяються на 2 типи: фразеологізми-речення і фразеологізми-словосполучення. Фразеологізми-речення побудовані за моделлю того чи іншого речення. Типи їх різноманітні: Життя прожити – не поле перейти. Сім разів відміряй, а раз відріж. Тримай голову вище.

Фразеологізми-словосполучення рівнозначні слову. Вони, як і слова, називають явища дійсності і входять до складу речення: ніде голці впасти (тісно); за царя Гороха (давно); замилювати очі (обдурювати).

Фразеологізми-словосполучення за своєю структурою можуть бути різноманітні: сполучення двох іменників – кров з молоком (здоровий); подруга життя; прикметника з іменником – крокодилові сльози, китайський мур; дієслова з іменником – прикусити язика, гнути спину; дієслова з прислівником – бачити наскрізь.

Фразеологізми за співвіднесеністю з різними частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням, бувають:

1. дієслівні – називають дію або стан: пробивати дорогу, накивати п’ятами, виходити сухим із води, бити байдики;

2. іменникові – називають предмет чи явище: содом і гоморра, біла пляма, рожеві окуляри, блудна вівця, казка про білого бичка;

3. прислівникові – характеризують дію, стан чи ознаку: рано чи пізно, з відкритим серцем, як на долоні, коротко і ясно;

4. прикметникові – називають ознаки: гострий на язик, важкий на підйом, кров з молоком, не ликом шитий, хоч викрути;

5. вигукові – вказують на почуття, емоції: ну й ну, от тобі й на, ні пуху ні пера, хай йому грець, чи бач.

Залежно від принципу, покладеного в основу поділу, одній й ті самі вирази можна відносити до різних груп. Так, для фразеологічних одиниць ранній птах, стріляний горобець синтаксично стрижневими компонентами є іменники, що й зумовило їх традиційну віднесеність до іменникових фразем. Проте з погляду семантики їх опорним компонентом є саме прикметники, що становлять основу внутрішньої форми виразів: ранній – «той, хто рано встає», стріляний – «досвідчений, бувалий».

Класифікацію фразеологізмів ускладнює той факт, що фразеологізм є результатом переосмислення вільного словосполучення, надслівною структурою, у якій особливим способом поєднуються семантико-граматичні ознаки всіх компонентів. Тому в дослідженнях, присвячених класифікації фразеологічних одиниць за граматичним принципом, немає одностайності щодо критеріїв їх виділення в ту чи іншу групу.

Класифікування фразеологічних одиниць є важливою проблемою фразеології. Залежно від того, за якими засадами їх групують, розрізняють семантичний, функціональний, генетичний, стилістичний і структурно-граматичний типи класифікацій фразеологізмів.

Найбільшого поширення набула класифікація фразеологізмів, запропонована В.В. Виноградовим. В основу цієї класифікації покладено ступінь значеннєвої злитості компонентів фразеологізму. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - це семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів.

Фразеологічні зрощення називають також ідіомами (від гр. ідіома – самобутній зворот, особливість), під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. До фразеологічних зрощень належать такі фразеологізми, як: бити байдики, теревені правити, збити з пантелику, свиню підкласти, гарбуза дати та ін. Вловити якийсь безпосередній зв’язок між значенням цих фразеологізмів із словами, що до них входять, не можна.

До фразеологічних єдностей належать семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких більшою чи меншою мірою вмотивоване значенням їх компонентів. Наприклад: прикусити язика (замовчати), ні пари з уст (мовчати), зробити з мухи слона (перебільшити щось), тримати камінь за пазухою (приховувати ненависть до кого-небудь; готувати помсту) тощо.

Фразеологічні сполучення - такі стійкі мовні звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв’язане значення. У фразеологічних сполученнях немає яскравого образного вираження, напр.: брати участь, одержати перемогу, насупити брови, брати до серця, розквасити ніс.

Чіткої межі між цими групами фразеологізмів немає.

За генетичною ознакою фразеологізми поділяють на такі групи:

1. питомі українські фразеологічні одиниці: дати гарбуза, скочити в гречку;

2. запозичені фразеологічні одиниці без перекладу: се ля ві (таке життя), терра інкоґніта (невідома земля);

3. фразеологічні кальки або напівкальки: Сізіфова праця, Рубікон перейдено, Все своє ношу з собою.

За стилістичними ознаками російський лексиколог М. Шанський поділив фразеологізми на такі різновиди:

1. міжстильові фразеологічні звороти: в борги залізти, опускати руки, пробивати дорогу;

2. фразеологічні звороти розмовно-побутового характеру: всипати перцю, тіпун на язик, як корові сідло;

3. фразеологізми книжного характеру: в амбіцію вдаритися, вести річ, взяти участь, на злобу дня;

4. фразеологічні архаїзми та історизми, напр.: вавилонське стовпотворіння, притча во язицех, без царя в голові.

Класифікування фразеологізмів пов'язане з проблемою визначення статусу прислів'їв, приказок і крилатих висловів. Деякі мовознавці не вважають їх фразеологічними одиницями. Однак, незважаючи на відсутність семантичної нерозкладності, їх можна кваліфікувати як одиниці, що перебувають на периферії фразеологічної системи і пов'язані із синтаксичним рівнем мови.

У зв'язку з цим на основі класифікації В. Виноградова розроблено удосконалену класифікацію фразеологізмів. Відповідно до неї виокремлюють два структурно-граматичні класи фразеологічних одиниць:

1. фразеологізми, що є еквівалентами слів і функціонують як один член речення (ідіоми), напр.: гусяча шкіра, очей не відірвати, за широкою спиною, хоч прикладай до рани. У межах цього класу розрізняють фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення;

2. фразеологізми, які є еквівалентами речень і характеризуються ознакою відтворюваності. До них належать прислів'я, приказки і крилаті вислови, напр.: Поспішиш – людей насмішиш, Ні кує, ні меле, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Отже, наявність кількох класифікацій фразеологізмів зумовлена різними підходами, які ґрунтуються на різних ознаках цих одиниць

Переважна більшість фразеологізмів походить з народної мови. Це передусім поширені в літературній мові прислів’я та приказки, різні каламбури, образні порівняння: Голодний з’їсть і холодне. На городі бузина, а в Києві дядько. Чистий, як сльоза. Старий, як світ. Іншими джерелами української фразеології є:

1) виробничо-професійні фразеологічні вирази: грати першу скрипку (з мови артистів), сім раз відмір, а раз відріж (кравці);

2) фразеологічні звороти, засвоєні з інших мов: апетит приходить під час їди (фр.), час – гроші (англ.); розрубати гордіїв вузол, прокрустове ложе (з античності);

3) фразеологізми біблійного походження: око за око, у поті чола, друге пришестя;

4) крилаті вислови українських письменників та переклади з інших мов: бути чи не бути (Шекспір). Як би чого не сталося (А. Чехов). В сім'ї вольній, новій (Т. Шевченко).

Фразеологія української мови надзвичайно багата і своїм змістом, і виражальними засобами, що створювалися народом протягом віків. Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов’язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури та й загалом ментальності народу. У фразеології, ще більшою мірою, ніж у лексиці, відображено національну картину світу.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ (6 год.)