Теоретичні відомості

У розвитку лексики відбуваються два процеси: 1) поповнення мови новими словами, що є провідним у її розвитку; 2) усунення з мови зайвих, застарілих слів. Внаслідок цього у мові в будь-який період її розвитку існує активна і пасивна лексика.

До активної лексики сучасної української мови належать усі слова, які повсякденно вживаються в різних її формах і стилях. Головною ознакою активної лексики є насамперед її сучасність, її активне використання в будь-якій сфері діяльності людей. До активної лексики належать такі слова: автобус, багато, вода, земля, зелений, йти, людина, лист, процес, рівняння, сфера, фільтр, фотографувати, школа, щогодини, ювілейний, явір та ін.

До пасивної лексики належать всі слова, що вживаються в мові рідко, які не є звичайними, повсякденними у спілкуванні людей, у висловлюванні ними думок з якоїсь ділянки життя і діяльності колективу. В складі пасивної лексики перебувають всі застарілі слова, що вже вийшли або виходять із звичайного вжитку в літературній мові (гайдамаки, жупан, глаголити), або нові слова, які недавно виникли і не стали загальновживаними в ній (іміджмейкер, вінчестер).

Історизми – це слова, вживані для позначення предметів, явищ і понять, які вийшли з ужитку, припинили своє існування у зв’язку з соціально-побутовими і суспільно-політичними змінами. Отже, вони вийшли з активного вжитку, бо зникли поняття, які вони позначали. До історизмів належать, наприклад, назви одягу, який носили колись, а тепер не носять (жупан, запаска, плахта, очіпок), назви одиниць виміру (аршин, пасмо, гони, верства), монет (шеляг, гривеник), установ (земство, сенат), назви представників не існуючих тепер соціальних груп населення та адміністративних посад (боярин, шляхтич, хлоп, поміщик, кріпак), назви застарілих знарядь праці та зброї (жорно, рало, ціп, коцюба; рогатина, мушкет, пістоль), назви колишніх професій (мечник, кожум’яка, чумак, камердинер, лакей), назви зниклих народів (печеніги, половці, варяги, поляни). Історизми не мають синонімів. Їх використовують у художніх творах та наукових працях, коли описують події і факти з минулого.

Архаїзми – це слова, що вийшли з активного складу лексики, тому що були витіснені іншими, що мали з ними однакове значення. Наприклад, замість давніх слів уста, чадо, зигзиця, ректи тепер вживаються відповідно слова губи, дитина, зозуля, сказати. Архаїзми мають синоніми: перст – палець, чоло – лоб, уповати – надіятися.

Архаїзми поділяють на кілька груп:

1. Власне лексичні – застарілі слова, витіснені з уживання іншими лексичними одиницями, напр.: ланіти – щоки, перст – палець, десниця – права рука, брань – битва, воліти – бажати, хотіти.

2. Словотвірні – застарілі слова, що відрізняються від сучасних словотвірними елементами (префіксами і суфіксами), напр.: возсіяти – засіяти, пребути – бути, велій – великий, вой – воїн, миса – миска, словеса – слова.

3. Фонетичні – застарілі слова, що відрізняються від сучасних фонетичним вираженням, напр.: глас – голос, сей – цей, піїт – поет, вражий – ворожий, шкло – скло, ріжниця – різниця.

4. Морфологічні – слова, що мають відмінності у вираженні своїх граматичних значень, напр.: І піп, гортанію (гортанню) басистий, на Ворсклі робить річку Іордань (Л. Костенко); А море носи кораблям одвернуло. Б’є у боки, у облавки, горою паде (падає) на помости (М. Зеров).

5. Семантичні – слова із застарілим значенням: лікоть (міра довжини), живіт (життя), поїзд (валка підвід).

Архаїзми використовують у художній літературі та публіцистиці переважно для створення піднесеного, урочистого настрою. Іноді архаїзми вживають для вияву іронії, сарказму, зневаги або створення гумористичного ефекту.

Розвиток науки і техніки, культури, соціальні та політичні зміни в суспільстві зумовлюють появу у мові нових слів для позначення нових явищ дійсності – предметів, процесів, абстрактних понять. Нові слова називаються неологізмами (гр. neos – новий і logos – поняття, слово). У наш час неологізмами є такі слова, як сайт, байкери, дилер, хакер, тінейджер тощо.

За способом творення розрізняють морфологічні і семантичні неологізми. Перші утворюються за допомогою морфологічних способів словотворення: префіксації, суфіксації, абревіації, словоскладання тощо (мобільник, роздержавлення). Семантичні неологізми виникають внаслідок переосмислення слова, наприклад: миша – «дрібний гризун» і миша – «комп’ютерний маніпулятор», павутина – «сітка, яку виготовляють павуки» і павутина – «комп’ютерна мережа» тощо.

Виділяють також лексичні неологізми – усі слова, новизна яких виявляється насамперед у їх формі. Напр.: гамбургер, слакси, памперси, хіт, ток-шоу, трилер, кікбоксинг, віндсерфінг (спорт), дисплей, файл, вінчестер.

За незалежністю або залежністю від контексту розрізняють неологізми загальнонародні (узуальні) та індивідуально-авторські (оказіональні).

Загальнонародними неологізмами є нові слова, що вживаються в різних контекстах, набувають поширення серед більшості носіїв мови (ваучер, гамбургер, бомж), переходячи до розряду активної лексики.

Індивідуально-авторські неологізми – це нові слова, які творяться письменниками для більш образного змалювання дійсності чи висловлення думок і почуттів. Наприклад: Не дивися так привітно – яблуневоцвітно; Садками ходить брунькоцвіт, а в небі злотозор (П. Тичина).

Неологізми – категорія історично змінна. Новостворені слова перестають бути неологізмами з того часу, відколи ними починають користуватися широкі кола носіїв мови. Наприклад, на початку ХХ ст. неологізмами в українській мові були лексеми внутрішній, зовнішній, народний, у довоєнний час – багатоверстатник, жовтеня, колгосп, стахановець, після війни – комбайн, космонавт, телебачення, телевізор, транзистор. Вони або вийшли з ужитку разом із реаліями, які позначали (багатоверстатник, стахановець, жовтеня), або втратили новизну і перейшли до активної лексики.