Хустка як мистецький твір

Колись хустки в Україні вишивалися шовком, сріблом та золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше вживали червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Зрідка траплявся і чорний колір.

Орнамент на хустках був колись переважно геометричний, а починаючи з 18 ст. увійшов у моду рослинний орнамент — стилізовані квіти рожі, васильків, гвоздиків. Дуже рідко на старих українських хустках можна зустріти зображення птахів: півників, голубів...

Вишиті візерунки [...] розташовуються на хустках по чотирьох кутах та посередині. Інколи по кутах розмішуються головні фігури, а по всьому полі хустки, у гарних комбінаціях, розкидаються дрібніші деталі орнаменту.

Вишиті хустки в Україні завжди були білого кольору. Ця особливість звертала увагу чужинців, що мандрували по Україні [...].

Архаїчний і національний характер української хустки [...] полягає саме в білому кольорі. Барвисті хустки, що тепер стали модними на півдні України, запозичені від південних слов'ян — болгарів, сербів. А ці в свою чергу перейняли той звичай від турків та персів (За Ол. Воропаєм).

3. Написати твір на одну з тем (“Моя дорога до університету”, “У лікаря”, “У театрі”). Виділити в тексті слова іншомовного походження, за словником уточнити їх значення. До яких із цих слів можна дібрати відповідники серед корінної української лексики?

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й

Систематизації знань

1. На якій основі сформувався словниковий склад сучасної української літературної мови?

2. Опишіть процес формування української лексики.

3. Які історичні передумови іншомовних словесних запозичень? Якими шляхами вони відбувались?

4. Які групи лексики за походженням виділяються?

5. Охарактеризуйте неслов’янські лексичні запозичення у складі української мови.

6. Визначте особливості семантичного, фонетичного і граматичного освоєння іншомовних слів.

7. У чому полягає специфіка інтернаціоналізмів?

8. Розкрийте поняття “слова-кальки”.

9. Розкрийте значення української мови як джерела збагачення інших мов.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – тестування.

ЗАЛІКОВИЙ КРЕДИТ 4

Змістовий модуль 7. Лексика української мови з погляду активного і пасивного вживання

Тема 9. Активна і пасивна лексика

Теоретичний блок

Активна і пасивна лексика сучасної української мови

1. Поняття про активну і пасивну лексику в сучасній українській літературній мові.

2. Застарілі слова у складі пасивної лексики української мови, їх стилістичне використання.

3. Неологізми в складі української мови. Узуальні та оказіональні неологізми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Берест Т. Лексичні новотвори у поезії Василя Стуса // Лінгвістичні студії. Вип. 5. – Донецьк: ДонНУ, 1999. – С. 269 – 271.

2. Брагина А.А. Неологизмы в русском языке. – М.: Просвещение, 1973. – 224 с.

3. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посіб. – К.: ВЦ “Академія”, 2006.

4. Вокальчук Г. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (Лексикографічний аспект). – Рівне, 2004.

5. Глинська Т. Новомова рекламного тексту // Лінгвістичні студії. Вип. 10. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С. 128 – 135.

6. Гуць М. Українська мова на порозі третього тисячоліття // Дивослово. – 1999. – № 2. – С. 46.

7. Диб'як Н. Дещо про формування сучасної української літературної лексики // Дивослово. – 1996. – № 1. – С. 14.

8. Караванський С. До питання про неперекладність // Українська мова та література. – 2000. – № 2. – С.8 – 9.

9. Лопатин В.В. Рождение слова. Неологизмы и окказиональные образования. – М.: Наука, 1973. – 151 с.

10. Мазурик Д. Українська неологічна традиція // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 34. Ч.І. – Львів, 2004. – С. 219 – 225.

11. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ століття (Зміни в лексиці) // Дивослово. – 2000. – № 4. – С.15 – 20.

12. Мовчун Л. Народжене сьогоденням. Про зміни в лексиці сучасної української мови // Дивослово. – 2006. – № 7. – С.43 – 45.

13. Палій О. Авторські неологізми у газетному мовленні // Лінгвістичні студії. Вип. 12. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.212 – 218.

14. Савіна О. Еволюція лінгвістичних поглядів на статус застарілої лексики // Лінгвістичні студії. Вип. 10. – Донецьк: ДонНУ, 2002. – С.84 – 89.

15. Семчинський С. Про сучасну лексику української мови // Укр. мова і літ. – 1998. – № 25 – 28. – С. 1 – 2.

16. Стишов О. Українська лексика кінця ХХ століття (На матеріалі мови засобів масової інформації). – К., 2003.

17. Сучасна українська літературна мова/ За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997.

18. Сучасна українська літературна мова/ За ред. М.Я. Плющ. – К.: Вища школа, 1994.

19. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія/ За заг. ред. І.К. Білодіда. – К., 1973.

20. Чумак В.В., Бондар М.В. Про зміни в лексико-семантичній системі української мови кінця ХХ – початку ХХІ ст. // Мовні й концептуальні картини світу. – Вип. 14. Кн. 2. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 237 – 244.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Активна лексика, пасивна лексика, застарілі слова, історизми, архаїзми, неологізми, узуальні неологізми, оказіональні неологізми.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про активну і пасивну лексику української мови.

Студенти повинні знати:

• ознаки слів, що належать до пасивної лексики;

• класифікацію застарілих слів (архаїзми та історизми);

• види архаїзмів;

• визначення неологізмів (узуальних та оказіональних), причини їх виникнення.

Студенти повинні вміти:

• розрізняти поняття активна лексика мови і активний лексичний запас окремих носіїв мови;

• знаходити у тексті застарілі слова, класифікувати їх;

• характеризувати узуальні та оказіональні неологізми.