У березні кожух і без ґудзиків теплий

Перший весняний місяць нерідко називають господарем полів і лісів. Довкола вже зникли снігові кучугури, на обійстях заяріли під парким сонцем цятки талої води, на пагорбах почала тужавіти земля, прокльовуючись ранньою травичкою. Попід вікнами, ощасливлені пробудженням природи, радісно попискують синички, а табунці горобців, зібравшись у ватаги, з'ясовують свої "парубоцькі стосунки"...

Березень найочікуваніший місяць селянина. Впродовж усієї зими він жив надією про час, коли земля прокинеться од зимової сплячки і можна буде, нарешті, вдихнувши на повні груди теплого повітря, прокласти першу рахманну борозну. Дбайливі господарі вже напоготові – полагоджено вози, чекають під стріхою плуги й борони, приготовлена в лантухах посівна яровина. “Як прийшов марець, то покинь сани, візьми віз, викинь шубу й з печі злізь”, – казали в народі. Та, перш ніж вийти в поле, хлібороби з нетерпінням чекали, коли офіційно завітає в гості довгождана господиня — весна.

Її справжній прихід традиційно пов'язували зі святом Явдохи, котре припадає на 14 березня (В. Скуратівський).

2. Підкреслити старослов’янізми, визначити їх ознаки. Дібрати до них, якщо можливо, відповідники з корінної української лексики.

1. А той, тихий та тверезий, богобоязливий, як кішечка, підкрадеться... 2. А той, щедрий та розкошний, все храми будує... 3. А братія мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята. 4. Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію! в військо оддають! 5. Чи бог бачить із-за хмари наші сльози, горе? Може, й бачить, та помага, як і оті гори предковічні, що политі кровію людською!.. 6. 3а богами – панства, панства в серебрі та златі! 7. Як то тяжко той насущний люди заробляють. 8. Врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі. 9. … Бо не хотіла поглянути на божий день, на ясний світ животворящий! Сліпа була, єси незряща... 10. Та страх боялася гріха прелюбодійного. 11. В гаю — предвічному гаю, поставлю хату... 12. Аж ось чорноброва та молода, білолиця прийшла молодиця на той хутір благодатний у найми проситься (З тв. Т.Шевченка).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ, УЗАГАЛЬНЕННЯ Й

Систематизації знань

1. На якій основі сформувався словниковий склад сучасної української літературної мови?

2. Опишіть процес формування української лексики.

3. Назвіть шляхи збагачення словникового складу української мови.

4. Які групи лексики за походженням виділяються у сучасній українській мові?

5. Охарактеризуйте питому українську лексику.

6. Укажіть фонетичні та словотвірні ознаки старослов’янізмів.

7. Опишіть основні семантичні групи власне української лексики.

8. Назвіть фонетичі і граматичні ознаки власне української лексики.

9. Охарактеризуйте групи слів, що були запозичені з різних слов’янських мов.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – колоквіум.

Змістовий модуль 6. Запозичення з неслов’янських мов

Тема 8. Неслов’янські лексичні запозичення у складі української мови

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Запозичення з неслов’янських мов

1. Запозичення з грецької і латинської мов. Інтернаціональна лексика.

2. Засвоєння із західноєвропейських мов. Тюркізми.

3. Українські слова в інших мовах.

4. Фонетичне і морфологічне освоєння іншомовних слів.

5. Лексичні кальки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3. Етимологічний словник української мови: В 7-и т. – Т. 1-4. – К., 1982-2003.

4. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

5. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К., 1985.

6. Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. – К., 2002.

7. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К., 1997.

9. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994.

10. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Успадкована лексика, споконвічна українська лексика, запозичений шар української лексики, іншомовні слова, грецизми, латинізми, тюркізми, інтернаціоналізми, лексичні кальки.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про питомий і запозичений шар української лексики, соціально-історичну їх зумовленість. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.

Студенти повинні знати:

• шляхи збагачення словникового складу української мови;

• основні лексичні шари української літературної мови за походженням;

• основні семантичні групи лексики, засвоєної з неслов’янських мов;

• фонетичні та словотвірні ознаки запозиченої лексики;

• основні правила фонетичного і морфологічного освоєння іншомовних слів.

Студенти повинні вміти:

• описувати процеси формування української лексики;

• характеризувати основні семантичні групи лексики, засвоєної з неслов’янських мов;

• визначати фонетичні та словотвірні ознаки запозиченої лексики;

• розрізняти корінні українські й іншомовні слова;

• встановлювати походження слова, користуючись етимологічними словниками та словниками іншомовних слів;

• користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників;

• редагувати тексти з лексичними помилками.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

У словниковому складі сучасної української мови можна виділити такі запозичення з неслов'янських мов.

Слова грецького й латинського походження. Грецька й латинська мови, що називаються класичними, відіграли велику роль у поповненні словникового складу, особливо термінологічних лексиконів, багатьох розвинених мов світу, в тому числі й української. Оскільки ці слова вживаються у більшості мов світу, вони нази­ваються інтернаціональними, або інтернаціоналізмами.

З латинської мови, яка з найдавніших часів до ХVІII ст. була літературною мовою Західної Європи (в наш час вона збереглася лише в медицині), запозичена термінологічна лексика з різних галузей наук.

Лексичні запозичення з німецької мови ввійшли в українську мову переважно в XVII–XVIII ст. Вони охоплюють різні галузі життя суспільства.

Слова французької мови проникали в українську мову в другій половині XVIII ст. Вони включають суспільно-політичну, фінансово-економічну й технічну термінологію, слова, пов'язані з літературою і мистецтвом та ін.

Лексичні запозичення з англійської мови засвоювались українською мовою в ХIХ та XX ст. переважно через посередництво російської мови. Це, як правило, слова на позначення термінів політики, економіки, торгівлі, їжі та питва, культури та ін.

Слова з голландської мови, яких в українській мові порівняно небагато, переважно називають терміни морської справи.

Лексика італійського походження насамперед включає музично-пісенну термінологію, а також терміни фінансово-економічні, архітектурно-будівничі тощо.

Поодинокими в українській мові є запозичення з іспанської (ананас, какао, карамель, кафетерій, кокаїн, сигара, кабальєро), португальської (каста, кобра, кашалот, макака), ісландської (гейзер), норвезької (акула, сага), литовської (валандатися, клуня, намітка, капшук), угорської (гуляш, гусар, чардаш) та румунської (бринза, кукурудза, мамалига) мов.

Незначна кількість слів в українському лексиконі походить з неєвропейських мов, зокрема, з грузинської (сакля, чурек, тамада), китайської (чай), малайської (анчар, орангутанг), перуанської (каучук), ефіопської (баобаб), австралійської (кенгуру).

Досить численними в українській мові є запозичення з тюркських мов (тютюн, сундук, сарай, бугай, баштан, кавун, балик, шашлик, ізюм, кизил, товар, базар, аршин, бахча, алича та ін.). Вони ввійшли в українську мову через розмовне мовлення і не сприймаються тепер як іншомовні.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК