Практичне заняття (4 год.) лексика української мови за походженням. Споконвічна українська лексика. Запозичення зі слов’янських мов

ПЛАН

1. Формування української лексики. Шляхи збагачення словникового складу української мови.

2. Основні історичні шари слів у лексичному складі української мови:

• Спільноіндоєвропейський лексичний фонд

• Спільослов’янський лексичний фонд

• Східнослов’янська лексика

• Власне українські слова

• Слова іншомовного походження.

3. Охарактеризуйте місце і роль старослов’янізмів у сучасній українській мові. Фонетичні та словотворчі ознаки старослов’янізмів.

4. Основні семантичні групи власне української лексики та її специфіка (словотвірний аспект).

5. Запозичення зі слов’янських мов.

Література

1. Бондар о.І., Карпенко ю.О., Микитин-Дружинець м.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – к., 2006.

2. Волох о.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – к., 1989.

3. Етимологічний словник української мови: В 7-и т. – Т. 1-4. – К., 1982-2003.

4. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

5. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К., 1985.

6. Словник іншомовних слів / Уклад.: С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута. – К., 2000.

7. Словник іншомовних слів / Уклад.: О.М.Сліпушко. – К., 1999.

8. Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. – К., 2002.

9. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

10. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – к., 1997.

11. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – к., 1994.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Випишіть старослов’янізми з поеми Т.Г.Шевченка “І мертвим, і живим, і ненародженим”. Укажіть їх фонетичні та словотвірні ознаки.

2. Визначте спільнослов’янські, східнослов’янські та власне українські слова.

Та над усе ціню я ту малую мірку мук і болю, котрі прийняв я в сім життю за правду, за добро, за волю… Люди, люди! Я ваш брат. Я для вас рад жити, серця свого кров’ю рад ваше горе змити (І.Франко).

РОБОТА В АУДИТОРІЇ

1. З поданих текстів випишіть слова, що належать до споконвічної української лексики. Користуючись етимологічним словником, визначте слова: 1) успадковані з індоєвропейської прамови; 2) утворені від спільнослов'янської основи та засвоєні з давньоруської мови; 3) які явля­ють собою власне український лексичний фонд.

І. Якось однієї ночі в нашій хаті, що, як відомо вже, вросла по вікна в землю, сталось дві події.

Проснувшись ранком на печі, де спав я в просі чи в житі, ой брешу — в ячмені, прокинувшись, отже, в теплому душистому зерні, чую — щось твориться у хаті незвичайне, мов у казці: дід плаче, мати плаче, курка в сінях кудкудаче, і пахне чимсь ніби церковним... Я розплющую очі і не встигаю ще як слід прочуматись, аж мати підходить до запічка і простягає на піч руки з ночвами, а в ночвах, сповите в білих пелюшках, як на картині, дитя.

— Ти вже проснувся, синочку? А я тобі ляльку принесла, дівчинку. Ось бачиш, яка!

Я глянув на ляльку. Вона мені зразу чомусь не сподобалась. Я її навіть трохи злякався: мордочка з кулачок і сиза, як печене яблуко.

— Яка красива! Ну — лялечка! — ніжно і зворушено промовила мати.— І позіхає, глянь. Голубонько ж ти моя сизенька, квіточка...

На щасливому материному лиці, що сяяло і мовби світилося від радості, я побачив сльози (О. Довженко).

II. Поза садком вийшли до левади, потім — по високій траві ступали, що сягала до пояса, й Метелиця вловлював густі лугові запахи, свіжі та бадьорі, кожен із яких належав якійсь рослині, якійсь квітці, а разом вони творили дурманне тлумовисько запахів, оте тлумовисько, яке може бути на Поліссі та ще в оцю пору — наприкінці травня, коли вже ось-ось надійде молоде літечко... Й сюрчали коники. Де їх стільки набралось? Луг тріщав, гомонів, захлинався їхніми звуками, й вони йшли серед того тріщання, мов крізь невидиму хурделицю (Є. Гуцало).

2. Прочитати подані групи слів відповідно до їх походження. Записати, згрупувавши їх за семантикою (напр.: назви людей за родинними стосунками, за родом заняття; назви частин організму тварини, людини; назви просторових понять, часових понять, чисел, явищ природи; назви ознак, назви дій і т.д). Зробити висновки про те, як розвивався словниковий склад української мови, як збагачувався він у процесі розвитку.

Слова індоєвропейського походження: мати, сестра, брат, син, брова, зуб, серце, їсти, жити, язик, кров, утроба, оса, муха, м’ясо, молоко, вовна, дерево, дуб, жолудь, день, сонце, місяць, стояти;

слова спільнослов'янського походження: онук, дівер, отець, плем'я, шия, рот, віл, ведмідь, змія, окунь, липа, малина, літо, день, потік, морок, долина, вікно, відро, полотно, весло, мило, тісто, сир, снувати, косити, ткати, молотити, гнів, горе, радість, один, три, дев'ять, сто, білий, чорний, теплий, я, ми, він, там, тут, котрий, з, за, при;

слова давньоруського походження: жайворонок, собака, щока, кажан, кішка, гречка, підберезник, смородина, довір'я, велич, правильність, пекарня, поміст, урожай, цілина, сіножать, сорок, дев'яносто, дешевий, хороший, сизий, зовсім, тепер, сьогодні;

власне українські слова: сіяч, зв'язківець, службовець, промовець, прізвище, держава, осередок, власність, громада, мрія, козацтво, багаття, сніданок, годинник, щоденно, вареники, паляниці, кваша, загальний, виробничий, мрійливий, капелюх, свита, міркувати, очолити, вибагливо.

3. Прочитати групи слів, що належать за походженням до власне української лексики; визначити семантику кожної групи, значення невідомих слів з'ясувати за словником. Визначити, де це можливо, ознаки власне українських слів, доповнити кожну групу відомими вам власне українськими словами.

Хурделиця, веселка, повінь; хвилина, сутінки; подвір'я, чагарник; дровітня, хлів, комора, піддашшя, причілок, куток, припічок; мрійник, дотепник, доменщик, керманич, скрипаль, кравець, митець; манаття, клоччя; височінь, мрія, колотнеча, завзяття, натхнення; трембіта, юнак, козачок; хустина, свита, кожух, сорочка; чобіт, сап'янці, черевик; кісник, намисто; линути, гуркотіти, їстоньки, знешкодити; рушійний, розкішний; корж, куліш, книш, голубці, локшина; володар, наймит, громада, власність; діловодство; Луганщина, Донеччина; козаччина, Коліївщина; наступ, рушниця, військкомат; по-парубоцьки, підтюпцем, наодинці, доволі, двічі; біля, посеред, попід, задля, навколо, проміж, щодо, стосовно, з-перед, але, хоч, немовби, наче, також, дарма що.

4. У поданих реченнях знайдіть старослов'янізми. З'ясуйте їх семантичні, фонетичні та словотвірні ознаки.

1. Отче наш, Тарасе всемогущий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий.

Б'ющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став широкоплече

Над літами, що упали в грузь;

Віку двадцять першого предтечо,

Я до тебе одного молюсь (Д. Павличко).

2. Отут жили древляни і древлянки.

Віки минули, як єдиний схлип.

Медове сонце вигріли дуплянки

У жовтих лапах сутозлотих лип (Л. Костенко).

3. Щедрують люди щедрою любов'ю,

Господу засіваючи зерном:

«Та сійся, сійся, щедрістю родися,

На многі літа множся на землі

І в многості своїй благословися

Сонячноликим хлібом на столі» (М. Ткач).

4. Воскресайте, камінні душі,

Розчиняйте серця і чоло,

Щоб не сказали

Про вас грядущі:

— Їх на землі не було... (В. Симоненко).

5. До поданих старослов'янізмів доберіть українські слова, поясніть їх семантичні, фонетичні й словотворчі особливості.

Великомудрий, вражда, врата, злато, прах, благоденствіє, глава, сущий, грядущий, єдиномисліє, воутріє, восхвалити, соблюсти, стражденний, предстати.

6. Поданий текст записати українською і російською мовами. Визначити слова (зіставляючи запис трьома мовами): а) спільні для всіх трьох мов, виділивши слова корінні українські та іншомовні; б) властиві двом мовам — українській / російській, українській / білоруській, російській / білоруській; в) властиві кожній окремій мові. Охарактеризувати власне українські слова.

Публічнае выступление — гэта акт грамадзянскага жыцця, спецыфічны выпадак зносін паміж асобай і калектывам. Тыпы і віды виступленняу перад масами, так сама як і тыпы прамоуцау, абумоулены сацыяльна і гістарычна: кожная эпоха мае свае віды прамоу і свае тыпы прамоуцау.

Самая старадаунія узоры прамоуніцкага мастацтва узніклі на тэрыторыі сучаснай Беларусі яшчэ тады, калі тут пачала засноувацца агульнаусходнеславянская дзяржаунасць. Гэта была эпоха ранняга феадалізму. Яшчэ жылі традыцыі вайсковай дэмократыі у княжих дружынах. Этыка патрабавала, каб князь прамауляу да сваіх воінау перад тым, як выступаць у паход. Фрагменты старадауніх дружынных прамоу захаваліся у летапісах і народных былінах (У. Калеснік, Ф. Янкоускі).

БЛОК ЗАВДАНЬ І ЗАПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Користуючись етимологічним і тлумачним словниками, виписати власне українські слова, з'ясувати їх значення, ознаки.