Систематизації знань

1. Які слова називаються антонімами?

2. На якій основі будуються антонімічні відношення?

3. Які антоніми називаються постійними, або загальномовними, і контекстуальними? Наведіть приклади.

4. Наведіть приклади різнокореневих та однокореневих антонімів.

5. У чому полягає контрарна протилежність?

6. На чому ґрунтується комплементарна протилежність?

7. Які слова називають антонімами-конверсивами?

8. Чим зумовлене вживання антонімів?

9. Що таке антитеза? Наведіть приклади.

10. Яка стилістична фігура називається оксюмороном?

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – тестування.

Змістовий модуль 4. Синонімія

Тема 6. Синоніми в українській мові теоретичний блок

СИНОНІМІЯ

1. Синоніми, їх ознаки.

2. Класифікація і характеристика синонімів.

3. Синонімічний ряд, його склад.

4. Постійні (вільні) та контекстуальні синоніми.

5. Абсолютні синоніми, або лексичні дублети.

6. Перифрази й евфемізми як різновиди синонімів.

7. Джерела походження синонімів.

8. Стилістична роль синонімів.

Література

1. Бондар о.І., Карпенко ю.О., Микитин-Дружинець м.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – к., 2006.

2. Деркач М.П. Короткий словник синонімів української мови. – К., 1960.

3. Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Короткий словник перифраз. – К., 1985.

4. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

5. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови. – К., 2001.

6. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – к., 1997.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – к., 1994.

9. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. – К., 1984.

10. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Синонім, семантичні (ідеографічні) синоніми, стилістичні синоніми, понятійно-стилістичні (семантично-стилістичні) синоніми, синонімічний ряд, стрижневе слово (домінанта), постійні (вільні) / контекстуальні синоніми, абсолютні синоніми, або лексичні дублети, перифраз, евфемізм.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про синонімічні відношення лексичних одиниць. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.

Студенти повинні знати:

• визначення та ознаки синонімів;

• основні групи синонімів за характером додаткових значень;

• у чому полягає відмінність між постійними, або вільними, та контекстуальними синонімами;

• джерела походження синонімів.

Студенти повинні вміти:

• наводити приклади синонімічних рядів, визначати домінанту;

• добирати перифрази й евфемізми з художніх та публіцистичних текстів;

• визначати стилістичні функції синонімів;

• користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників;

• редагувати тексти з лексичними помилками.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Синоніми — це слова, що означають назву того самого поняття, спільні за своїм основним значенням, але відрізняються значеннєвими відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (або тим і іншим одночасно), напр.: горизонт — обрій — небозвід — небосхил — крайнеба — круговид — кругозір; виразний — чіткий — розбірливий; пильнувати — доглядати — глядіти.

Таким чином, однією з основних прикмет синонімів є здатність їх означати те саме поняття, а звідси — вони обов'язково виступають як слова, спільні чи тотожні за своїм основним значенням.

Синоніми сучасної української мови за характером додаткових значень можна розподілити на три основні групи, а саме:

1. Семантичні, або ідеографічні, синоніми, чи як їх ще називають, понятійні синоніми. Характерна особливість понятійних синонімів полягає в тому, що вони, означаючи те саме поняття, різняться між собою додатковими значеннєвими відтінками, тобто обсягом семантики, яка притаманна кожному з них: хотіння, охота, бажання, жадання, жадоба, жага; досягнення, здобуток, завоювання; прикрашати, оздоблювати, квітчати, заквітчувати, уквітчувати.

2. Стилістичні синоніми, тобто такі, що характеризуються емоційно-експресивним забарвленням. Не всі синонімічні ряди, що належать до цієї групи, однотипні. В деяких із них можуть бути емоційно забарвлені всі синонімічні слова, а в інших — одне слово або й кілька з погляду емоційного лишаються нейтральними, решта ж — емоційно-оцінні. На цій підставі стилістичні синоніми в свого чергу можна розподілити на дві підгрупи:

а) синоніми, в яких з нейтральним словом синонімізуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова: обличчя, лице, вид, пика, писок; єднати, возз'єднувати, ріднити, братати; пити, дудлити, жлуктити; летіти, линути;

б) усі синоніми одного ряду емоційно забарвлені, вони протиставляються один одному тільки мірою і особливостями емоційності: хвилюватися, тривожитися, непокоїтися, трепетати; лагідний, ласкавий, ніжний, голубливий; нещасний, безталанний, бездольний; віщий, пророчий; тужно, тужливо, тоскно, сумно, журно, журливо; хвалько, хвастун, задавака.

3. Понятійно-стилістичні, або семантично-стилістичні, синоніми, тобто такі, що розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емоційно-експресивним забарвленням, наприклад: поганий, гидкий, бридкий, осоружний, паскудний, мерзенний; торжество, тріумф; збентежити, спантеличити, приголомшити; охоче, радо, залюбки.

Не всі синоніми сучасної української мови однаково поширені в усіх її функціональних стилях, тобто вони можуть розрізнятися між собою стильовою співвіднесеністю. На цій підставі їх розподіляють на дві групи: а) синоніми загальновживані; б) синоніми, співвіднесені з певним функціональним стилем.

Оскільки синоніміка становить собою певну систему взаємовідношень між значеннями окремих слів і словесних зворотів, які склалися в загальнонародній мові і діють у ній на основі певних закономірностей протягом більш-менш довгого періоду її історичного існування, то й синонімічний ряд становить у мові системне утворення, він є, власне, об'єднанням слів, що визначають одне поняття. Отже, синонімічний ряд можна розглядати як певну мікросистему в синонімічній системі мови. Синонімічні ряди об'єднують групи слів з граничною близькістю значень, слова одного синонімічного ряду, що визначають те саме явище об'єктивної дійсності. Кожен член синонімічного ряду разом з тим виражає якийсь відтінок — значеннєвий чи стилістичний — того значення, що є загальним для всього ряду.

У синонімічному ряді виділяється стрижневе слово, або домінанта. Це слово найбільш чітко визначає основний зміст, властивий членам синонімічного ряду. Стрижневе слово характеризується найзагальнішим значенням у синонімічному ряді, воно є носієм основних прикмет, спільних усім членам того самого синонімічного ряду, в якому воно виступає як головне, а в синонімічному словнику його використовують як реєстрове слово.

У сучасній українській мові існують не лише постійні, або вільні, синоніми, тобто такі, що знаходяться в синонімічних зв'язках незалежно від контексту, оскільки їх значення усталене, пов'язане з лексичною системою мови в цілому. Крім них, є в нашій мові і так звані контекстуальні синоніми, тобто такі, які в певних умовах переносного вживання набувають своєрідного значення і з цим значенням вступають у синонімічні зв'язки з іншими словами.

В українській мові зустрічаються слова цілком ідентичні за своїм лексичним значенням. Спільні вони й емоційно-експресивним забарвленням. Такі слова належать переважно до нейтральної лексики, наприклад: всесвіт, космос; процент, відсоток; борошно, мука; краєвид, ландшафт; кавалерія, кіннота; куліси, лаштунки; майдан, площа і под. Їх називають абсолютними синонімами, або лексичними дублетами.

З лексичною синонімікою зближуються перифрази, або парафрази. Перифраз – це описовий зворот мови, або поетична фігура, троп, з допомогою якого передається зміст іншого слова чи виразу, напр.: цар звірів – лев, біле золото – бавовна, великий Каменяр – І.Я. Франко, геніальний Кобзар – Т.Г. Шевченко.

У функції контекстуальних синонімів часто використовуються в українській мові евфемізми. Евфемізми – слова або словосполучення, які непрямо, а приховано, ввічливо чи пом'якшено визначають назви якогось предмета, явища: поважного віку – старий, навіки спочити – померти; говорити неправду, відступати від правди, розминатися з правдою, вигадувати – брехати; нечистий, лихий – диявол, чорт і под.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ (4 год.)