Систематизації знань

1. Які слова називаються омонімами? Наведіть приклади.

2. У чому полягає відмінність між омонімами і багатозначними словами?

3. Наведіть приклади абсолютних омонімів.

4. Які омоніми вважаються частковими (неповними)? Відповідь проілюструйте прикладами.

5. Охарактеризуйте різновиди лексичних омонімів.

6. З’ясуйте шляхи виникнення омонімів в українській мові.

7. Які слова називаються паронімами? Наведіть приклади.

8. Чим відрізняються омоніми від паронімів?

9. Опишіть групи паронімів за характером семантичних зв'язків.

10. Як проявляються стилістичні функції омонімів та паронімів? Відповідь проілюструйте прикладами.

Тема 5. Антоніми в українській мові

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

АНТОНІМИ

1. Поняття про антоніми.

2. Класифікація антонімів.

3. Стилістичні функції антонімів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

3. Полюга Л.М. Словник антонімів. – К., 1987.

4. Полюга Л.М. Словник антонімів української мови. – 2-е вид., доп. і випр. – К., 2001.

5. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

6. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К., 1997.

7. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 1994.

8. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К., 1984.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Антонім, постійні, або загальномовні/контекстуальні антоніми, різнокореневі/однокореневі антоніми, контрарний тип протилежності, комплементарний тип протилежності, антоніми-конверсиви, антитеза, оксюморон.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про антонімічні відношення лексичних одиниць. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.

Студенти повинні знати:

• які слова називаються антонімами;

• у чому виявляються антонімічні відношення;

• структурну класифікацію антонімів;

• семантичну класифікацію антонімів.

Студенти повинні вміти:

• наводити приклади постійних та контекстуальних антонімів;

• добирати такі стилістичні фігури, як антитеза та оксюмороном;

• редагувати тексти з лексичними помилками;

• користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Антоніми — це слова з протилежними значеннями. Але антоніми визначають не взагалі будь-які протилежні поняття, а обов'язково поняття співвідносні, об'єднані змістом на основі їх протиставлення. Об'єднуються в антонімічні відношення передусім слова, що мають якісні, кількісні, часові й просторові значення, наприклад: акуратний — неохайний, високий — низький, довгий — короткий, веселий — сумний, ходити — стояти, бідніти — багатіти, дружити — ворогувати, розвиватися — занепадати, війна — мир, день — ніч, життя — смерть, добро — зло, сум — радість, сила — слабість, легко — важко, корисно — шкідливо, мало — багато, далеко — близько, світло — темно.

В українській мові існують антоніми постійні (або загальномовні) і контекстуальні. Постійні антоніми являють собою сталу категорію в лексичній системі мови і характеризуються загальнонародним значенням.

Контекстуальні антоніми виникають унаслідок переносного вживання слова в особливому, специфічному значенні, яке не закріплене в мові, а створюється лише в певному контексті, як-от: «Незчулася, як минули літа молодії!... Лихо, лихо! Мати в'яне. Дочка червоніє» (Т. Шевченко); «Бо що свої болі – пусте. Світове горе велике. Він надививсь на нього. І вдома і по світах. Скрізь бідні сподом, а багаті зверху. Долиною сльози, верхами глум» (М. Коцюбинський).

Антоніми в українській мові бувають різнокореневі й однокореневі.

Основну групу їх складають різнокореневі слова, які в цілому протиставляються за своїм значенням одне одному: молодий — старий, швидкий — повільний, рідкий — густий, перемога — поразка, спокій — тривога. Другу групу складають однокореневі антоніми. Вони творяться за допомогою афіксів без-, а-, анти-, де-, які в сполученні з коренем і надають зіставлюваним словам протиставного значення: ініціативний — безініціативний, помилковий — безпомилковий, логічний — алогічний.

Семантична класифікація.

Відповідно до типу протилежності – контрарної чи комплементарної –антоніми групуються за класами.

Суть контрарної протилежності полягає в тому, що вона виражається видовими максимально протилежними поняттями, значеннєвий простір між якими може заповнюватись одним чи кількома членами. Ці проміжні члени виражають різні ступені переходу між абсолютно протилежними значеннями: молодий – середнього віку – літній – нестарий – старуватий – старий.

Комплементарна протилежність ґрунтується на відношенні між поняттями, які взаємодоповнюють один одного, але не характеризуються будь-якими проміжними членами зі значенням ступенів або градацій вияву ознак: живий – мертвий, холостий – жонатий, чоловік – жінка.

Виявляючи зв’язок між внутрішніми семантичними властивостями слів і характером їх протиставлення в антонімічних парах,

1 клас – складає якісна протилежність (веселий – сумний), а також протилежність координаційних понять (учора – сьогодні, північ – південь). Характерною особливістю цих антонімів є градуальність опозиції, тобто члени опозиції відрізняються різною мірою і ступенем градації: гарячий – теплий, теплуватий, прохолодний – холодний.

2 клас – утворюють антоніми-конверсиви. Це протиставлення слів, що називають відношення, в які входять дві сторони, пов’язані між собою взаємозалежністю, причиново-наслідковими зв’язками: купувати – продавати; прийом – передача; раніше – пізніше.

3 клас – антоніми означають протилежно спрямовану дію, ознаку, властивість. На відміну від антонімів-конверсивів, вони означають не одну ознаку, а дві – з протилежним значенням: спускатися – підніматися, зволожувати – висушувати, ділити – множити.

4 клас антонімів складають ті, які виражають додатковість, або комплементарність. Суть протиставлення в цьому випадку полягає в тому, що антонімічні слова доповнюють один одного до виражальних меж прояву властивостей: сухий – мокрий, цілий – розбитий, правда – брехня, життя – смерть, війна – мир, однаковий – різний..

У системі виразних засобів мови антоніми посідають досить помітне місце. Їх стилістична роль полягає передусім в тому, що вони забезпечують контрастну характеристику образів, предметів, явищ. З допомогою антонімів створюються антитези, які мають велику художньо-виразову силу:

Як мені даровано багато,

Скільки в мене щастя, чорт візьми! —

На землі сміятись і страждати.

Жити і любить поміж людьми! (В. Симоненко).

З допомогою антонімів створюються в сучасній українській мові й оксиморони, або оксюморони (від грецьк. дурний, безглуздий), тобто такі мовні фігури, в яких поєднуються два протилежних за змістом поняття, що суперечать одне одному і є ніби несумісними і непоєднуваними. Наприклад: «Не жартуй наді мною, будь ласка, І, говорячи, не мовчи. Нащо правді словесна маска? Ти мовчанням мені кричи» (В. Симоненко).

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК