Систематизації знань

1. Що таке лексичне значення слова?

2. Назвіть основні типи лексичних значень. Наведіть приклади.

3. Чим контекстуальне значення слова відрізняється від номінативного та фразеологічного?

4. Які слова називаються однозначними? Наведіть приклади.

5. Які слова називаються багатозначними? Відповідь проілюструйте прикладами. Як розвивається багатозначність?

6. Чи заважає полісемія взаєморозумінню між людьми?

7. Яке значення слова є прямим? Наведіть приклади.

8. Яке значення слова називається переносним? Наведіть приклади.

9. Як виникають переносні значення слова?

10. Що таке метафора? Що лежить в основі метафори?

11. Розкрийте суть метонімії як семантичного процесу.

12. Що таке синекдоха? Наведіть приклади.

13. Охарактеризуйте основні напрями змін у лексичному значенні слова.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ – колоквіум.

Заліковий кредит 2 Змістовий модуль 3. Омонімія. Паронімія. Антонімія

Тема 4. Омоніми і пароніми в українській мові

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

ОМОНІМИ І ПАРОНІМИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1. Омоніми, їх відмінність від багатозначних слів. Омоніми повні й часткові.

2. Різновиди лексичних омонімів:

• Омоформи;

• Омофони;

• Омографи.

3. Походження омонімів.

4. Стилістична роль омонімів.

5. Пароніми. Стилістична роль паронімів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1967.

4. Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 2008.

5. Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. – Львів, 1996.

6. Лексика і фразеологія // Сучасна українська літературна мова / За ред. І.К.Білодіда. – К., 1973.

7. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970 – 1980.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – к., 1997.

9. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – к., 1994.

10. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К., 1984.

11. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Системні відношення лексичних одиниць, полісемія, омоніми, повні (абсолютні) омоніми, неповні (часткові) омоніми, омоформи, омофони, омографи, пароніми, парономазія.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про омонімічні та паронімічні відношення лексичних одиниць. Збагачення індивідуального словникового запасу. Підвищення культури мовлення на лексичному рівні.

Студенти повинні знати:

• які слова називаються омонімами;

• у чому полягає відмінність між омонімами і багатозначними словами;

• які омоніми вважаються повними, або абсолютними, та частковими, або неповними;

• шляхи виникнення омонімів в українській мові;

• які слова називаються паронімами, їх ознаки і стилістичні функції.

Студенти повинні вміти:

• наводити й коментувати приклади абсолютних та часткових омонімів;

• характеризувати різновиди лексичних омонімів;

• описувати групи паронімів за характером семантичних зв'язків;

• з’ясовувати стилістичні функції омонімів та паронімів;

• користуватися тлумачним, перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів, паронімів та іншими типами словників;

• редагувати тексти з лексичними помилками.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Омоніми— це слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні, цілком самостійні за своїм значенням.

Особливість слів-омонімів полягає в тому, що вони хоч і мають однакове звучання й написання в усіх чи в певних граматичних формах, але за своїм значенням внутрішньо не зв'язані, наприклад: луг — угіддя для сінокосу і луг — розчин, що утворюється при поєднанні солі з кислотою; блок — простий вантажопідйомний пристрій і блок — об'єднання держав, партій, організацій, угруповань для спільних дій тощо.

Лексичні омоніми поділяються на дві групи.

1) Першу групу складають повні, або абсолютні, омоніми. Особливість їх полягає в тому, що вони збігаються в усіх граматичних формах. Такі омоніми існують у межах певної частини мови: билина—стеблина трави, травинка і билина — російська народна епічна пісня про богатирів; займатися — приступати чи присвячувати себе якомусь заняттю і займатися — спалахувати, загорятися; моторний — швидкий, проворний і моторний — який приводиться в рух мотором.

2) До другої групи лексичних омонімів належать неповні, або часткові, омоніми. Вони збігаються лише в частині граматичних форм. Два іменники будуть частковими лексичними омонімами тоді, коли один з них змінюється за числами, а другий має лише одну форму числа, наприклад: баранці (має лише множину) — біла піна на гребенях хвиль і (однина — баранець) — зменшено-пестлива форма від баран; кадри (вживається лише в множині) — склад працівників і (однина — кадр) — знімки на кіноплівці, окремі сцени чи епізоди з кінофільму; рись (уживається тільки в однині) — біг коня і (у множині рисі) — хижий звір.

Деякі вчені вважають, що до лексичних омонімів не належать співзвучні відрізки мови, один з яких є словосполученням (потри — по три, сонце — сон це і под.), оскільки тут збігаються не слова, а одиниці різних мовних рівнів.

Різновидами лексичних омонімів є омоформи, омофони та омографи.

Омоформи — це слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі, наприклад, поле (лан, нива) і поле (форма 3-ї особи однини дієслова полоти — очищати від бур'яну город, грядки та ін.); клич (заклик, поклик) і клич (наказова форма 2-ї особи однини дієслова кликати); води (іменник у родовому відмінку) і води (наказова форма дієслова 2-ї особи водити) тощо.

Омофони — слова, що збігаються за вимовою в усіх чи окремих граматичних формах, проте мають різне значення і відмінне графічне зображення. Прикладом їх можуть бути слова гриби (множина іменника гриб) і греби (наказова форма дієслова гребти); Роман (чоловіче ім'я) і роман (жанр художньої літератури); Коваль (прізвище) і коваль (загальна назва); Городище (населений пункт) і городище (загальна назва).

Омографи— різні за значенням слова, що мають однакове графічне зображення, написання, але вимовляються по-різному. В українській мові омографи — це, власне, слова, що різняться лише наголосом, як-от: гори (іменник) і гори (наказова форма дієслова); дорога (іменник) і дорога (прикметник жіночого роду), кури (іменник) і кури (наказова форма дієслова); мала (дієслово минулого часу) і мала (прикметник жіночого роду) тощо.

З погляду морфологічної будови в українській мові чітко розрізняються дві групи лексичних омонімів: кореневі, або непохідні, і словотворчі, або похідні, омоніми.

Кореневі омоніми найбільш поширені серед іменників і значно рідше — серед дієслів та інших частин мови, напр.: біда — лихо, нещастя і біда — двоколісний віз; лава — пристосування для сидіння, лава — ряд, шеренга людей, лава — вулканічна маса і лава — великий забій у шахті; пара — газ, у який перетворилася вода, і пара — двоє; мати — іменник і мати — дієслово; діти — іменник і діти — дієслово.

Словотворчі омоніми виникли із спільних морфем або таких, що у процесі фонетичного розвитку мови збіглись своїм звуковим складом. Вони поширені в системі іменників, дієслів і прикметників, їх прикладом можуть бути: романіст — той, хто пише романи, і романіст — спеціальність з романської філології; зважувати­ся — визначати свою вагу і зважуватися — насмілюватися; розплющувати — робити плоским і розплющувати — розкривати очі.

Пароніми— це слова досить близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням. Отже, своєрідність паронімів у тому, що вони мають і вимову, і написання подібні, близькі, проте не тотожні, наприклад: адресат — адресант, афект — ефект, емігра­ція — імміграція, куля — гуля, талан — талант, везти — вести.

Однак не всі слова, близькі за звучанням, є справді паронімами. До паронімічних належать лише ті слова, які характеризуються незначною відмінністю у звуковому складі та вимові й близькі за своєю предметною співвіднесеністю.

За характером семантичних зв'язків паронімічні слова умовно можна поділити на такі групи:

а) пароніми синонімічні: капля — крапля, повінь — повідь, навісний — навіжений, привабливий — принадливий, ревно — кревно;

б) пароніми антонімічні, коли в паронімічних зв'язках знаходяться слова з протилежним значенням: кепський — лепський, радіти — ридати, еволюція — революція, прогрес — регрес, правда — кривда, густо — пусто;

в) паронімія з певною семантичною близькістю: обмотати — обметати, пролазити — прилазити, проносити — приносити, керуючий — керівний — керований, церемонний — церемоніальний, крикливо — кричуще, криваво — кровно;

г) пароніми однієї тематичної групи: м'язи — в'язи, ніготь — кіготь, омар — кальмар, лангуста — мангуста, пугач — кугач, ботинки — патинки, кіш — ківш, тафта — тахта, буран — бурун, вишеньки — черешеньки, калина — малина.

Звукова відмінність між паронімами можлива в сфері голосних і приголосних (веліти — воліти, буран — бурун, гадка — гатка, суниці — полуниці, камінь — кремінь).

Ураховуючи ступінь звукової близькості, паронімію іноді ще поділяють на максимальну, тобто з незначною звуковою відмінністю (коса — роса) і мінімальну – з невеликою звуковою подібністю (сплеск — блиск).

Пароніми, подібно до омонімів, використовуються в українській мові для створення словесної гри та каламбурів, а також як засіб забезпечення музичності фрази. Все це зумовлює стилістичне увиразнення думки, більшу її дохідливість, впливовість, напр.: Шкода, Марино, перебулих літ! Приснилися, проснилися і зникли (М. Рильс.); Ромашка забіліла, Під ноги — кущик м'яти. Над чим тобі радіти? Над чим тобі ридати! (А. Мал.).