Тема 10. Філософське вчення про розвиток

Поняття діалектики та її альтернатив: метафізики, еклектики, догматизму, софістики, релятивізму. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни, розвиток. Основні форми діалектики. Наївно-стихійна діалектика. Ідеалістична діалектика. Матеріалістична діалектика. Діалектика та метафізика. Діалектика й догматичне мислення. Діалектика як система категорій, законів і принципів. Зміст основних категорій і принципів діалектики. Категорії діалектики. Одиничне й загальне, явище і сутність. Структурні зв’язки. Принцип цілісності. Форма і зміст. Зв’язки детермінації. Випадковість і необхідність. Можливість і дійсність. Елементи й структура. Поняття системи, принцип системності. Системний характер і механізм процесу розвитку. Необхідність і свобода.

Основні принципи діалектики. Принцип об’єктивності й суб’єк­тивності. Принцип загального зв’язку. Принцип розвитку та проблема створення цілісної концепції розвитку. Принцип сходження від абстрактного до конкретного й навпаки. Принцип об’єктивності істини. Принцип детермінізму, цілісності, структурності, системності. Поняття закону. Класифікація законів. Закон як вираження внутрішніх, суттєвих зв’язків матеріальних і духовних процесів. Основні закони діалектики, їх змістовний аналіз. Закони єдності й боротьби протилежностей, взаємопереходу кількісних та якісних змін, заперечення заперечення.

Сучасні концепції діалектики. “Негативна” діалектика (Т. Адорно, Г. Маркузе). Нелінійність, альтернативність розвитку.

Значення законів, категорій та принципів діалектики у пізнанні й практичній діяльності людини.

Тема 11. Теорія пізнання

Пізнання як специфічна форма ставлення людини до світу. Генеза поглядів на проблему пізнання у процесі розвитку філософії. Сутність теорії пізнання Б. Спінози, Е. Канта, представників неотомізму, екзистенціалізму (К. Ясперс), марксизму, неопозитивізму, постпозитивізму. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Основні принципи гносеології, багатоманітність її форм. Специфіка філософського образу пізнання. Особливості пізнання природного, соціокультурного й духовного світу людини.

Пізнання як відображення. Чуттєве пізнання, його форми. Логічне (раціональне) пізнання як якісно новий етап відображення. Ірраціональність пізнання. Єдність чуттєвого й раціонального в пізнанні. Пізнання і творчість. Фантазія й продуктивне уявлення як компоненти творчого процесу. Творчість та інтуїція. Пояснення й розуміння. Соціально-історична природа раціонального знання, його зв’язок із практикою. Пізнавальна діяльність як процес соціально організованого відтворення реальності. Сутність сенсуалізму, емпіризму, раціоналізму, ірраціоналізму.

Проблема істини. Об’єктивність істини. Взаємозв’язок абсолютної та відносної істин. Конкретність істини. Істина й цінність. Класична концепція істини та її альтернативи в сучасній філософії й теорії пізнання. Конвенціоналізм. Прагматизм. Логічний позитивізм. Постпозитивізм.

Специфіка соціального пізнання. Суспільство як об’єкт соціального пізнання. Людина як суб’єкт пізнання. Соціальні інтереси та настанови, їх вплив на процес пізнання суспільних явищ. Наукове й буденно-практичне пізнання. Рівні (емпіричний та теоретичний), форми (науковий факт, проблема, ідея, гіпотеза, концепція, теорія), методи (спостереження, порівняння, експеримент; сходження від абстрактного до конкретного, єдність логічного й історичного, аналіз, синтез, дедукція, індукція тощо) наукового пізнання.

Проблема практики у пізнанні. Практика як основа пізнання, критерій істини. Методологія наукового пізнання. Виникнення й закономірності розвитку науки. Наукове знання: специфіка, будова, рівні. Наука та суспільство. Соціальні функції науки.

Функції практики в пізнавальному процесі. Культура як система програм пізнання. Механізм соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності. Альтернативні способи ідеалізації й пізнання (інтуїція, інстинкт, потяги, бажання). Епістемологічні альтернативи логоценризму: деконструкція Ж. Дерріда, евентуалізація самоочевидностей М. Фуко. Еволюційна епістемологія. Проблема існування загальнолюдських еволюційних структур пізнавального процесу. Концепція вроджених очікувань (К. Поппер). Еволюціонуючі робочі гіпотези індивідуальної свідомості (К. Лоренц).