2. Поняття, предмет і місце міжнародного приватного права.

Між національними правовими сис­темами держав в різних сферах: економіки, політики, куль­тури, засобів комунікації, транспорту тощо можуть виникати відносини, що породжують чимало взаємних прав та обов'язків і вимагають право­вого оформлення такого типу міжнародних відносин. Розвитку міжнародних приватних правовідносин сприяють такі фактори як інтеграція у різних сферах суспільного життя.

Зокрема, торгово-економічного, науково-технічного, культурного, розширення господарських зв’язків, промислового співробітництва, посилення міграції внаслідок конфліктів та війн, працевлаштування, навчання, вирішення сімейних питань, розвитку туризму. Посилення руху зв’язків між країнами і континентами став можливим за рахунок швидкого розвитку в останні часи в сфері комунікацій, транспорту, зв’язку. Міжнародні відносини умовно можна поділити на дві великі групи: міждержавні та не міждержавні. Перша група становить сферу міжнародно­го публічного права, друга є предметом регулювання міжна­родного приватного права. Міжнародне публ­ічне право є сферою політики. Суб'єктами цієї галузі права є носії вла­ди. Вони, зокрема, оголошують війну і мир, змінюють державні кордо­ни, приймають до громадянства іноземців, подають один одному допомогу або, навпаки. Коли держави укладають між собою договори про торгівлю, то цим встановлюються відносини, що належать до сфери міжнародного пуб­лічного права. Якщо ж держава укладає торговельний договір з фірмою іншої країни, то наявні цивільні правові відносини.

У міжнародному публічному праві роль основного джерела регулю­вання відіграє міжнародний договір. У міжнародному приватному праві міжнародний договір до юридичних і фізичних осіб застосовують не безпосередньо, а за допомогою його санкціонування відповідною держа­вою у тій або іншій формі. Між міжнародним публічним правом і міжна­родним приватним правом немає "китайської стіни" хоч би з огляду на те, що норми міжнародного договору переносяться у цивільне законо­давство країн, які беруть участь у договорі.

Міжнародне публічне право неможливо уявити без міжнародного договору бодай в усній формі. Міжна­родне приватне право, навпаки, можна уявити без міжнародного догово­ру. У такому разі певна держава автоматично створювала б як колізійні, так і матеріально-правові норми для регулювання правовідносин з іно­земним елементом.

Міжнародне приватне право – це комплексна правова система, що об’єднує норми національного законодавства, міжнародних договорів та звичаїв, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини ускладнені „іноземним елементом” (відносини, що мають міжнародний характер) за допомогою колізійно-правового та материально-правового методів.

Норми міжнародного приватного права регулюють предмет МПП.

Предмет взагалі – це те, що підлягає вивченню, усвідомленню, розумінню, в даному випадку це правові норми МПП в різних аспектах міжнародних приватних відносин.

Предметом правового регулювання в МПП є відносини цивільно-правового характеру ускладнені „іноземним елементом”, які виникають в міжнародному житті, таким чином утворюючи міжнародні цивільні відносини. Таким чином, регулюються правовідносини ускладнені іноземним елементом, тому вони отримали назву міжнародних. Предметом правового регулювання в МПП є як майнові, так і немайнові відносини.

Норми МПП поділяються на матеріально-правові (такі, що регулю­ють конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне.

Особливість регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом у тому, що в деяких випадках норми міжнародного приватного права не містять пряму відповідь, прямого припису, як треба вирішити те чи інше питання. Ці норми тільки вказують яке законодавство підлягає застосуванню. Такі норми називаються колізійними. Н. Якщо виникає колізія з міжнародного контракту, через відсутність в ньому прямого припису щодо врегулювання спірного питання, застосовуються для вирішення проблеми норми тієї країни де було укладено угоду.

Колізійні норми являють собою найбільш складні норми, що входять до складу МПП. Сукупність таких норм, які застосовує держава, утворює колізійне право.

Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні нор­ми можуть міститись у національних джерелах права, міжна­родних угодах.

Засобами регулювання відносин з іноземним елементом є матеріально-правовий та колізійний метод. Матеріально-правовий безпосередньо застосовує матеріальні норми без звернення до колізійної.

Специфіка правового регулювання в галузі МПП визначається тим, що держава приймає спеціальне законодавство з питань зовнішньоекономічних зв’язків, норми якого не зливаються з іншими нормами внутрішньої системи права, а носять відокремлений характер. Ці норми прийняті виключно для регулювання відносин з іноземним елементом.

Суб'єктами відносин у міжнародному приватному праві є, передусім, фізичні та юридичні особи, іноді - держави. Спе­цифікою відносин є наявність "іноземного елементу". Під "іноземним елементом" розуміють:

1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання - щодо фізичних осіб; "національність" - щодо юридичних осіб); тобто майнові або немайнові відносини, суб’єктом яких виступає сторона, яка за своїм характером є „іноземною”. Це може бути іноземна держава, іноземний громадянин тощо.

2) об’єкт, який знаходиться на території іноземної держави. Майнові або немайнові відносини, у яких всі учасники відносин належать до однієї держави, але об’єкт, що з приводу якого виникли відносини, знаходиться за кордоном. Н. купівля-продаж, отримання спадщини.

3) юридичний факт тобто майнові чи немайнові відносини, виникнення, змінення або завершення яких пов’язані з юридичним фактом, який мав чи має місце за кордоном. (шлюб, смерть, народження тощо).

До сфери міжнародного приватного права належать питання:

цивільної правоздатності та дієздатності іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її імунітету; відносин згідно зовнішньо-торгівельних угод; прав авторів на твори, видані за кордо­ном їм, трудового та соціального статусу осіб, які знаходяться на території іноземної держави, працювали на такій території тощо. Регулюючи вказані та інші відносини, норми міжнародного приватного права утворюють систему, яка відображає упорядковану сукупність норм національного права.

Останні роки значно розширюються сфери дії МПП (Космічна діяльність, атомна енергетика, транспорт, зв'язок, спорт, туризм тощо). Викладене вище дає підстави розглядати МПП як особливу галузь права і відносити її всупереч назві до внутрішньодержавного права. Що стосується МПП як галузі правознавства, то ця правова наука виходить як з інститутів і понять міжнародного права, так і з інститутів цивільного права різних держав, що робить неминучим застосування методів порівняльного правознавства. Як правило МПП розробляється цивілістами фахівцями в галузі цивільного права.

МПП визначається також методологією та методами пізнання. Об'єктами методологічного забезпечення МПП є науковий і практичний процеси в галузі приватного права. Практичний процес поділяється на законотворчий і правозастосовчий.

Перший (базовий) рівень методології права - методологічне за­безпечення філософії, ідеології, наукового розроблення таких явищ, як філософія (ідеологія) права, і практичного застосування філо­софії та ідеології в процесі законодавчої діяльності.

Другий рівень - це методологічне забезпечення теорії, дос­ліджень у галузі права - наукове розроблення теоретичних поло­жень щодо конструювання приватноправових норм, вибір і застосу­вання певного наукового арсеналу.

Методологія приватного права третього рівня повинна мати подвійний характер - методологічну (стратегія) і методичну (тактика - сукупність методів) частини. Методологія має величезне значення як для здійснення досліджень у галузі права, так і для про­цесів законотворчості та правозастосування. На це вже давно звертали увагу російські та українські вчені. Як зауважував свого часу один з корифеїв української теорії права П. Недбайло, саме філософсько-правові засади юридичної науки (як і будь якої іншої суспільної нау­ки) визначають загальний підхід до мети і спрямування дослідження, добору досліджуваних фактів і явищ та інтерпретації результатів дослідження [148].

Метод – це система способів прийомів, за допомогою яких вивчається предмет. Методами дослідження є загальнонаукові та приватно наукові методи пізнання будь-якої діяльності, соціальних та правових явищ. Зокрема, широко застосовуються методи діалектичного, гносеологічного пізнання, істирико-правовий, метод системного аналізу тощо.

Завданням міжнародного приватного права є регламентація вказаних відносин для всебічного захисту прав та інтересів суб'єктів права, створення єдиного правового простору щодо здійснення ними своїх прав та обов'язків, укріплення співпраці держав, які належать до різних економічних, правових, соціальних, культурних систем. В центрі уваги всіх держав - учасників міжнародного спілкування повинна бути людина, її турботи, права і свободи.